В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля

В раї пекло розвели

Вражою злою кров’ю

В остатню тяжкую минуту За неї Господа моліть

Воскресни, мамо!

Вольними устами

Обніміте ж, брати мої, Найменшого брата, – Нехай мати усміхнеться, Заплакана мати. Благословить дітей своїх Твердими руками ї діточок поцілує Вольними устами.

І мертвим, і живим, і ненарожденним...

А заповідь мудра й проста Про правду, що в хаті своїй. І мову – святеє добро – У вольних устах оживи. Манкурство – вкорінене зло, Чужими не станете ви? Бабич Я. Ненародженим, мертвим, живим // Літературна Україна. – 1992, 1 жовтня.

— Щерб. 2001, 67.

Мій любий краю неповинний! За що тебе ГЬсподь кара, Карає тяжко? За Богдана, Та за скаженого Петра, Та за панів отих поганих До краю нищить...

Воскресни, мамо! І вернися В світлицю-хату; опочий, Бо ти аж надто вже втомилась, Г)зіхи синовні несучи.

Осія. ПіаваХЗУ. Подражаніє

Воскресни, мати -Україно!

Нарешті звільнення прийшло. Хай заквітчає цвіт калини Тйоє скривавлене чоло. Губко М. Україні // Час. – 1997, 30 жовтня.

— Щерб. 2001, 68.

Чи ми ще зійдемося знову? Чи вже навіки розійшлись, І слово правди і любові В степи і дебрі рознесли! Нехай і так. Не наша мати, А довелося поважати. То воля ГЬспода. ГЬдіть! Смирітеся, молітесь Богу І згадуйте один другого. Свою Україну любіть, Любіть її... Во время люте, В остатню тяжкую минуту За неї ІЬспода моліть.

В казематі. XII

«Любіть свою рідну Українську Автокефальну всенароднособоорноправну Православну Церкву… для неї працюйте, в останню хвилину за неї Господа моліть і від неї одержите вічне життя» – закликав вірних УАПЦ у своєму посла митрополит Василь Липківський після рукоположення. Воронин О. Автокефалія Української Православної Церкви // Літерат Україна. – 1992, 10 жовтня.

— Щерб. 2001, 69–70. ТИПОЛОГИЧЕСКОЕ СОВПАДЕННИЕ???

Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте.

Заповіт

Перемогу здобувають не молебнями і І рабською сукровицею з-під нагайки наглядача, її окуплюють «вражою і злою кров’ю». Звернення братства «Холодний Яр» до ВПО «Державна самостійність України» (ДСУ). За братство «Холодний Яр» отаман Галайда // Нескорена нація. – 1993.

— Щерб. 2001, 70.

Такії, Боже наш, діла Ми творимо у нашім раї На праведній твоїй землі! 70

Ми в раї пекло розвели,

А в тебе другого благаєм...

«Якби ви знали, паничі...»

НЕТ Хай голос цей аж до Дніпра долине, А не лише до Темзи чи до Сени, Й тебе спита, розтерзаний Ткчино: Пощо талант запродуєш пісенний? Ще і тепер нужда у нашім краї. Немає волі, лиш тюрма похмура, А ти те пекло називаєш раєм, Відомим став кремлівським трубадуром. МґґііпА. (Ворушило) // Наш час. – 1993, 5 лютого.

— Щерб. 2001, 70–71.

У чужому краю Не шукайте, не питайте Того, що немає І на небі, а не тільки На чужому полі. В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля.

І мертвим, і живим, і ненарожденним...

Можна пригадати і Андрусівський договір, і Брестський мир, і червоний відступ 1941 року, і колективізацію, і голодомори, і підняту цілину, і афганську «рідну» землю, і за все це – «високу» довічну нагороду – п’ятижалу Полин зірку... …може, це нам один такий затяжний урок, аби ми, нарешті, змогли щось замни ньии імїіносутніше: в своїй хаті – своя правда, а не в бараках. Мовчан П. Допоможе невмируще лово: Промова на Конгресі українців // Літ. Україна. – 1992, 29 січня.

Проблема мови віддзеркалює увесь стан законоплідного процесу на- ниїм парламенту. Бо увесь смисл у тому, що «в своїй хаті своя й правім» 1 «мла, і воля». І не лише «своя», а й оперативно-результативна в І ні* мі а світовою цивілізацією (нехай і ще з тягарем недавньої ко- чопНсщії). Найда О. Чужою мовою брехати легше // Самостійна Україна. – 1995. – № 12–18.

— Щерб. 2001, 72–73.

Дата добавления: 2017-01-14