Добра таки чимало натворили

Доборолась Україна До самого краю

І Дніпро і кручі

Дніпро, брат мій, висихає, Мене покидає

Діла добрих оновляться, Діла злих загинуть

Дознаються небожата, Чия на вас шкура, Та й засудять, і премудрих Немудрі одурять!

Дебрь-пустиня неполита

Тойді, як, ГЬсподи, святая На землю правда прилетить Хоч на годиночку спочить, Незрячі прозрять, а кривиє, Мов сарна в гаю, помайнуть. Німим отверзуться уста; Прорветься слово, як вода, І дебрь-пустиня неполита, Зцілющою водою вмита, Прокинеться; і потечуть Веселі ріки, а озера Кругом гаями поростуть, Веселим птаством оживуть.

Ісаія. Піава 35

Що натворили добрі люди, Ткм, де були і мати й син, Чорнобильські атомобуди Чорнять небесну твердь і синь. І де брь-пустиня неполита Зіяє з рідної землі. Сіренко М. Журавлі // Літературна Україна. – 1996, 28 березня.

— Щерб. 2001, 98–99.

І мертвим, і живим, і ненарожденним.

Вже нема такої дили,

Що могла б здолати

Той народ, що вже будує

Незалежну Хату,

Той народ, що вже не хоче

Жити на колінах,

І вивчати історію

Тільки по руїнах

А перевертні? Хай виють.

До пори, до часу...

Мо’й прозріють, як заглянуть

У «Кобзар» Тарасів.

Бо дізнаються нащадки.

Чия на них шкура

«Та й засудять, і премудрих

Немудрі одурять!». Овчар Л. Перевертні // Збірка «ГЬрить свіча вселенської печалі». 1997.

— Щерб. 2001, 98–100.

А лукавих, нечестивих І слід пропадає,

Як той попіл над землею Вітер розмахає. І не встануть з праведними Злії з домовини, Діла добрих оновляться, Діла злих загинуть.

Давидові псалми. 1

ДИм» добрих оновляться, діла злих загинуть» – назва статті Бориса Скоропляса із села Великі Млинівці на Тернопільщині // Цфини іяшю. – 1995. 6 квітня.

— Щерб. 2001, 100–101.

«Дніпро, брат мій, висихає, Мене покидає,

І могили мої милі Москаль розриває... Нехай риє, розкопує, Не своє шукає, А тим часом перевертні Нехай підростають. Та поможуть москалеві ГЬсподарювати, Та з матері полатану Сорочку знімати. Помагайте, недолюдки, Матір катувати».

Розрита могила

— Щерб. 2001, 101–102.

Як умру, то поховайте Мене на могилі Серед степу широкого

На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий.

Заповіт

«І Дніпро, і кручі» – назва збірки оповідань та повістей Анатолія Москаленка. – К., 1979.

— Щерб. 2001, 102–103.

Доборолась Україна До самого краю.

Гірше ляха свої діти Її розпинають. Замість пива праведную Кров із ребер точать.

І мертвим, і живим, і ненарожденним...

«Доборолась Україна до самого краю» – ці слова нашого ген моволі пригадуються, коли спостерігаєш нинішній «розквіт» кни; торгівлі в нашій незалежній державі. Чуйко В. На шляху до остаточного щезання // Літературна Україна. – 9 вересня.

— Щерб. 2001, 103–104.

Во дні фельтфебеля-царя Капрал Гаврилович Безрукий Та унтер п’яний Долгорукий Украйну правили. Добра Таки чимало натворили, Чимало люду оголили Оці сатрапи-ундіра.

Юродивий

Добра народу стільки натворили, Бо ми ж таки їх обирали. Один казав, що дбатиме про крила, А другий, що приструнить генералів. Один крилатий вилетів в Канаду І каже: – Іншим пір’я не стача... А другий добре сам собі гараздив – Вже гордо корчить з себе Ілліча. По стегнах в нього потекли лампаси, По нього мчить верховний «Мерседес»… М’ястківськийА. –Літературна Україна. – 1995, 27 квітня.

— Щерб. 2001, 104.

Дата добавления: 2017-01-14