Єдиного сина, єдину дитину, єдину надію!

Душе с прекрасным назначеньем

Душеубогі

Думи мої, думи мої, Квіти мої, діти!

Дрібні утираю

До самого Бога

Як понесе з України У синєє море Кров ворожу... отойді я І лани і гори – Все покину, і полину До самого Бога Молитися... а до того Я не знаю Бога.

Заповіт

… великий Яворницький писав йому: «...хай любо шумить Вам нні|тний Дніпро, хай несе до Бога, до самого Бога, Ваші молитви ми її ший вітренко!». Чі мгрис В. За поширення в народі українофільських тенденцій // Українське і»»ниий»1995, 16 березня.

— Щерб. 2001, 109.

Дивлюся, сміюся, дрібні утираю – Я не одинокий, є з ким в світі жить; У моїй хатині, як в степу безкраїм, Козацтво гуляє, байрак гомонить, У моїй хатині синє море грає, Могила сумує, тополя шумить.

Гкйдамаки

...Був у тебе на могилі І плакав дрібними. То за твою добру душу, То за Україну.

Яким Павлович Єрмолаєв – у книзі вражень відвідувачів, яку в 1897 році започаткував охоронець могили Тараса Шевченка В.С.Ишлосиров. Літературна Україна. – 1998, 21 травня.

— Щерб. 2001, 110.

Думи мої, думи мої, Квіти мої, діти!

Виростав вас, доглядав вас – Де ж мені вас діти?..

В Україну ідіть, діти! В нашу Україну...

«Думи мої, думи мої...»

— Щерб. 2001, 110–111.

І Йосипа твого не стало. І ти, як палець той, осталась Одна-однісінька! Такий Талан твій латаний, небого! Брати його, ученики, Нетвердії, душеубогі, Катам на муку не дались, Сховались, потім розійшлись.

Марія

Та гречкосії-поштурховища

Душеубогі не були,

І самоцвітові родовища,

Своє в собі уберегли. Корсовецький О. Своє й чуже // Літературна Україна. – 1998. 5 листопада.

— Щерб. 2001, 111–112.

Душе с прекрасним назначеньем

Должно любить, терпеть, страдать; И дар ГЬсподний, вдохновенье, Должно слезами поливать. Для вас понятно зто слово!.. Д ля вас я радостно сложил Свои житейские оковьі, Священнодействовал я снова И слезьі в звуки перелил.

Тризна

«Душа з призначенням прекрасним» – назва статті Людмили Кочевської в газ. «Українське Слово». 5.03.1998 р. про кінорежисера к/ф під такою ж назвою із серіалу «Заповіт» Станіслава Клименка. Автори серіалу: сценарій – І.Дзюба, П.Мовчан, Б.Олійник, С.Клименко; оператори-постановники – М.Поштаренко, В.іутовський, В.Політов; художник-постановник – М.Поштаренко, звукооператор – Г.Салов; композитор – М.Старицький.

— Щерб. 2001, 112.

Он глянь, у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть Княжат недорослих; а он розпинають Вдову за подушне, а сина кують, Єдиного сина, єдину дитину, Єдину надію! в військо оддають! Бо його, бач, трохи!

Сон («У всякого своя доля...»)

Однорічного сина, єдину дитину, єдину надію, за- мд*пішого фашистським голодомором Марина Григорівна власноручно нм шпала у колективній могилі на Піскарьовському кладовищі 1942 р. Вірний О. Перед історією лише один відповідає за дії лукавих // Час. – 1997, п»* ішші.

— Щерб. 2001, 113–115.

Єй-богу Овеча натура; Дурний шию підставляє І не знає за що!

Бо ви й самі не знаєте, Що царики коять. А кричите, що несете І душу, і шкуру За отечество!.. Єй-богу, Овеча натура; Дурний шию підставляє І не знає за що!

Холодний Яр

З волі Великого Бога та демонічна сила зруйнувалася. Але чотири- п’ять років після її занепаду (іронічно!) самі вільні народи повертають комуністів до влади добровільним голосуванням. Це зробили литовці, позики, румуни, росіяни, і в нашій Україні влада далі залишається в руках комуністів, а народні маси ніби не знають, що ті люди роблять, і зовсім легкодушно повертають їх до влади. Це щось карколомне, неймовірне. Щось подібне бачив наш пророк Тарас Шевченко і писав: «Єй-богу отеча натура, дурний шию підставляє і не знає за що!». Ярмусь С. Пригадуються пророчі слова Шевченка... // Українське слово. – 1998, 19 березня.

— Щерб. 2001, 188–189.

Дата добавления: 2017-01-14