Клінічний перебіг хронічного пієлонефриту

До характерних проявів хронічного пієлонефриту відносяться болі в поперековій області, розлади сечовипускання (поллакіурія, дизурія і ін.), позитивний симптом Пастернацкого. Нерідко болі відсутні або (при вторинному пієлонефриті) маскуються ознаками первинного захворювання (сечокам'яна хвороба, гідронефроз, туберкульоз нирки і ін.), часто зустрічається порушення артеріального тиску. Виникнення гіпертонії обумовлено ішемією нирки в результаті ураженняи судин клубочків, активізації ренін-ангіотензивної системи і гіперсекреції альдостерону і ін. Найчастішою і постійною ознакою хронічного пієлонефриту є зміна сечі, яка виявляється при мікроскопічному і бактеріологічному дослідженнях.

Розрізняють загальні і приватні симптоми хронічного пієлонефриту. Ознаки захворювання зазвичай незначні, що перешкоджає ранній діагностиці. До загальних симптомів хронічного пієлонефриту відносяться: підвищена стомлюваність, слабкість, головний біль, погіршення загального самопочуття, сонливість, неприємний смак в роті, зниження апетиту, здуття живота, тяжкість в епігастральній ділянці, рідкий стілець, субфебрільна температура.

Симптоми хронічного пієлонефриту

Виникнення вслід за запальним процесом застійного повнокров'я у свою чергу порушує проникність судинної стінки, створює умови для проникнення інфекції в інтерстиціальну тканину. Зміна уродинаміки деформує чашечно-мискову систему і порушує пасаж сечі. В результаті зміни реакцій вміст сечоводу знов повертається в миску - виникає рефлюкс. Таким чином, інфекція з нижніх відділів сечовивідних шляхів по стінці сечоводу досягає миски. В умовах порушення пасажу сечі інфекція здатна розповсюджуватися і на інтерстиціальну тканину нирки.

Велике значення в розвитку пієлонефриту мають функціональні і морфологічні зміни з боку верхніх і нижніх сечових шляхів як природженого, так і пабутого характеру, які приводять до порушення їх прохідності в будь-якому місці (каміння сечовивідних шляхів, аденома передміхурової залози у чоловіків, вагітність і ін.), починаючи з нефрона і закінчуючи уретрою, а також захворювання, що сприяють ураженню нирок (цукровий діабет, хронічні осередки інфекції). Важливу роль грає гіповітаміноз. переохолодження, зниження імунної реактивності, тривала статична напруженість, перевтома. Чинником ризику у чоловіків є вік - у осіб немолодого віку пієлонефрит виникає частіше. Таким чином, зміни в сечовидільній системі, які ведуть до незначних порушень пасажу сечі, сприяють розвитку хронічного пієлонефриту. До цього ж приводять порушення у венозному і лімфатичному апаратах нирки, виникнення рефлюксів

Сприяючі чинники

Найбільш часто хронічний пієлонефрит викликають кишкова паличка, мікоплазма, вульгарний протей, стафілокок, ентерокок, синегнійна паличка, в окремих випадках - віруси, грибки, сальмонели. Загостренню і розвитку захворювання сприяють переохолоджування, порушення уродинаміки, каміння сечовивідних шляхів, аденома передміхурової залози, цукровий діабет, урологічні маніпуляції, перенесений гострий пієлонефрит.

Дата добавления: 2017-01-14