Вихід з товариства – безумовне волевиявлення учасника, спрямоване на припинення корпоративних правовідносин між учасником і товариством

Закони або підзаконні акти не встановлюють порядок реалізації учасником права на вихід. Тому, щоб уникнути в подальшому судових спорів, його необхідно визначати в установчих документах товариства. При цьому слід враховувати, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі в будь-який час реалізувати своє право на вихід. Мотиви виходу для товариства не мають правового значення.

ЗМІСТ ТА ФОРМА ЗАЯВИ

Вихід учасника з товариства здійснюється на підставі заяви. Якщо учасником є фізична особа, заява має бути нотаріально посвідчена. Від учасників-юридичних осіб вимагається рішення повноважного органу. До речі, ми рекомендуємо обов’язково пересвідчуватись у повноваженнях органу на право прийняття зазначених рішень. Це можна зробити, вивчивши установчі документи учасника-юридичної особи. Як правило, рішення про участь у господарських товариствах та вихід з них належать до компетенції загальних зборів.

Зміст заяви законодавство не визначає. Практика свідчить, що формулювання в заяві учасником свого рішення про вихід є не завжди правильним. При цьому існують непоодинокі випадки, коли органи державної реєстрації, пропонуючи зразок заяви про вихід з товариства, також невірно викладають її зміст і пропонують такі формулювання, як “прошу виключити зі складу учасників...”, “прошу дозволити вихід з товариства...”, “прошу звільнити з числа учасників...” тощо. Слід підкреслити, що право на вихід з товариства – це одностороннє, безумовне право учасника. Тому в правовому розумінні є некоректним прохання про отримання дозволу на вихід. Вбачається, що правильним є формулювання такого змісту: “...повідомляю про свій вихід з числа учасників...”.

Заяву про вихід з товариства, як правило, учасник подає особисто. В заяві може відображатися й інша інформація. Наприклад, якщо учасник відповідно до ст. 54 Закону України “Про господарські товариства” бажає отримати внесок у натуральній формі, він має зазначити про це в заяві. Прохання ж про виділення й виплату учаснику належної частки зазначати не обов'язково, оскільки підставою для виділення частки в силу закону є вихід з товариства, а не особисте прохання учасника. Частка має бути виплачена товариством незалежно від прохання учасника. На практиці трапляються випадки, коли учасник, який виходить з товариства, відмовляється від свого права на отримання частки. Про це він обов’язково має зазначити в заяві. Відмова учасника від частки є підставою для залишення її в розпорядженні товариства або ж розподілу серед інших учасників або третіх осіб.

Заява про вихід може бути направлена товариству поштою, передана товариству (посадовим особам товариства) учасником або його представником особисто з обов'язковою реєстрацією в журналі вхідної кореспонденції.

Однією з практичних проблем, пов'язаних з виходом учасника з товариства, є визначення часу, з якого учасник вважається таким, що вибув з товариства, оскільки законом цей момент не визначений. В літературі існує декілька думок з цього приводу. Одні автори вважають, що учасник вважається таким, що вибув з товариства з моменту подання ним заяви про вихід, інші – що з дати розгляду зборами заяви про вихід. Третя позиція – з моменту реєстрації відповідних змін до установчих документів. Остання думка здається найбільш прийнятною.

Згідно зі ст. 7 Закону “Про господарські товариства”, зміни, які сталися в установчих документах товариства та вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за правилами, встановленими для державної реєстрації. За аналогією з порядком, визначеним для державної реєстрації, робимо висновок, що зміни до установчих документів набувають юридичної сили з моменту їх державної реєстрації. Тому вважаємо, що до моменту внесення відповідних змін до державного реєстру учасник не може вважатися таким, що припинив свою участь у товаристві.

Вихід з товариства призводить до зміни складу учасників. Виконавчий орган, отримавши заяву від учасника, має скликати позачергові збори, до порядку денного яких внести питання щодо розгляду заяви учасника про вихід й виплату належної йому частки та затвердження змін до установчих документів.

На практиці трапляються непоодинокі випадки, коли учасники ухиляються від скликання зборів і затвердження змін до установчих документів, чим “затягують” строки проведення розрахунків з учасником. В результаті учасник, який виявив бажання припинити корпоративні правовідносини з товариством, протягом тривалого періоду фактично залишається його учасником. У випадку, якщо збори в розумний термін не скликаються, рекомендуємо учаснику в судовому порядку вимагати від товариства внесення до установчих документів змін, пов'язаних з його виходом з товариства.

Дата добавления: 2015-07-13