Порядок ліквідації акціонерного товариства

Ліквідаційна маси має на меті реалізацію майнових ак­тивів банкрута і в разі потреби май­на інших осіб, які відповідають за його зобов'язаннями, для розподілу виручених коштів між кредитора­ми. Тому ліквідаційна комісія не має права вимагати від кре­дитора одержання будь-якого майна замість грошей.

До складу ліквідацій­ної маси входить порядок реалізації майна, визначений у ст. 19 і 20 Закону.

Ліквідаційною комісією згідно зі ст. 19 Закону оцінюється майно, на яке звертається стягнен­ня в порядку, встановле­ному ст. 9 Закону України "Про приватизацію невеликих дер­жавних підприємств (малу приватизацію)". У разі потреби аудитора здійснюється інвентаризація майна, а також оцінка його вар­тості згідно вимогам зазначеної норми.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 1996 р. № 961 застосовується методика оцінки вартості майна в процесі приватизації, а також у випадках оцінки майнових активів банкрута.

За змістом ст. 20 Закону у випадках, коли після публікації в засобах масової інформації оголошення про продаж майна банкрута виявиться:

· лише одна пропозиція щодо придбання цього майна, реалізація майнових активів банкрута здійсню­ється шляхом викупу;

· у разі надходження двох і більше про­позицій призначається проведення конкурсу або аукціону,

По­рядок проведення конкурсів та аукціонів, передбачений у ст. 13-21 Закону України "Про приватизацію майна невеликих державних під­приємств (малу приватизацію)".

Коли суб'єктом банкрутства є унітарне державне підприємство або господарське товариство, у статутному капіталі якого пере­важна частка майна належить державі, ліквідаційна комісія повинна, як правило, доручати прове­дення аукціону (конкурсу) органу приватизації. У тому випадку, коли суб'єктом банкрутства є юридична особа, заснована на недержавній фор­мі власності, ліквідаційна комісія може або безпосередньо проводити аукціон, або доручати його проведення спеціалізова­ному підприємству (установі), яке має ліцензію Фонду державного майна України на право організовувати продаж май­на на аукціонах, біржах, за конкурсом. Відповідно до угоди з ліквідаційною ко­місією має діяти зазначене підприємство (установа).

Договорами купівлі-продажу оформлюються усі форми продажу майна суб'єкта банкрутства (шляхом викупу, на аукціоні, за конкурсом), які укладаються між ліквідаційною комісією від імені підприємства-банкрута та покупцем. Нотаріальному посвідченню підлягає договір купівлі-прода­жу державного майна (ст. 23 Закону України "Про приватизацію майна невеликих держав­них підприємств (малу приватизацію)"). Ліквідаційна комісія від імені підприємства-банкрута і новий власник підписують акт передачі проданого об'єкта у триденний термін після нотаріального посвідчення договору.

Примірники зазначених договорів та актів залучаються як додатки до ліквідаційного балансу.

Майнові активи осіб, що відповідають за зобо­в'язання банкрута, у разі нестачі його майна для того, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, реалізуються в порядку, встановленому для май­на банкрута.

Ліквідаційна комісія за погодженням зі зборами (комітетом) кредиторів визначає по­слідовність реалізації об'єктів ліквідаційної маси та критерії їх відбору для продажу, оскільки ст. 2 Закону України "Про приватизацію невели­ких державних підприємств (малу приватизацію)" допускає продаж як цілісних майнових комплексів, так і окремого інди­відуально визначеного майна, об'єктів незавершеного будів­ництва або законсервованих об'єктів.

Ліквідаційна комісія, використовує для розрахунків за про­дані майнові активи і для розподілу виручених коштів між кредиторами розрахунковий рахунок цієї юридичної особи, діючи від імені органу юридичної осо­би суб'єкта банкрутства. В деяких випадках комісія може відкрити окре­мий розрахунковий рахунок.

Черговість задоволення претензій кредиторів із виручених сум передбачена ст. 21 Закону, за змістом якої розподіл цих сум між кредиторами має здійснюватися лише після реалізації майнових активів, достатніх для задоволення повністю або частково вимог усіх кредиторів відповідної за пріоритетом черги. Відшкодовуються витрати, пов'язані з прова­дженням справи про банкрутство в арбітражному суді та робо­тою ліквідаційної комісії, функціонуванням розпорядника майна, а також задовольняються вимоги кредиторів, забезпече­ні заставою.

До названих витрат відносяться:

• витрати на оплату аудиторських послуг (ч. З ст. 5 Зако­ну, п. 5 ст. 10 Закону України "Про аудиторську діяль­ність");

• витрати кредитора на сплату державного мита на публіка­цію оголошення про порушення справи про банкрутство;

• витрати на публікацію в засобах масової інформації опо­віщення про порядок продажу майна банкрута (ст. 20 За­кону);

• витрати розпорядника майна і ліквідаційної комісії, по­в'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута, а також сплатою державного мита за позовами про стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта банк­рутства.

Ліквідаційною комісією відшкодовуються перелічені витрати після реалізації нею частини ліквідаційної маси.

Не передбачено оплату діяльності членів ліквідаційної комісії та розпорядника майна щодо вико­нання покладених на них функцій.

До позачергових вимог, які задовольняються винятково за рахунок предмета застави належать вимоги забезпечені заставою (ч.1 ст.21).

Претензії кредито­рів, визнані ухвалою арбітражного суду за правилами ст. 10 зазначеного Закону підлягають Задоволенню з виручених коштів у порядку черговості, пе­редбаченої ст. 21 Закону.

Ліквідаційна комісія при здійсненні заходів, спрямованих на задоволення претензій кредиторів, не враховує суми майнових вимог цього кредитора у разі відмови кредитора від задоволення в подальшому його визнаної арбітражним судом вимоги, хоча ухвала суду залиша­ється в силі.

Ліквідаційна комісія повинна скласти і подати суду звіт про виконані дії у формі ліквідаційного балансу після завершення реалізації майнових об'єктів, що входять до складу ліквідаційної маси й необхідні для повного задово­лення всіх вимог кредиторів, і розподілу виручених сум між кредиторами. Показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації), відомос­ті про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу, а також про розподіл ви­ручених коштів між кредиторами мають бути відображені у ліквідаційному балансі.

Завершальний етап ліквідацій­ної процедури становлять результати розгляду судом ліквідаційного балансу і доданих до нього документів. У ст. 22 Закону регламентуються порядок роз­гляду судом ліквідаційного балансу і винесення ним ухвал за результатами його перевірки.

Суд виносить ухвалу про затверджен­ня ліквідаційного балансу і припинення провадження у справі про банкрутство після заслуховування членів ліквідаційної комісії та зборів або комітету кредиторів, якщо дійде висновку, що ліквідаційна комісія в належний спосіб здійснила необхідні заходи для виявлення і реалізації всіх майнових активів, що підлягають включенню в ліквідаційну масу, й у встановленому порядку розподілила ви­ручені суми між кредиторами.

Суд виносить ухвалу про призначення нових ліквідаторів, якщо суд дійшов висновку, що ліквідаційна комісія не ви­явила або не реалізувала всі наявні майнові активи ліквідацій­ної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів. Згідно з вимогами ст. 15-22 Закону нові лі­квідатори мають утворити ліквідаційну комісію.

Якщо ліквідаційна комісія не виявила майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, це не звіль­няє її від обов'язку подати суду ліквідаційний баланс, який має засвідчити відсутність у банкрута майна.

Суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи, коли за результатами ліквідаційного балансу в юридичної особи суб'єкта банкрутства не залишилось майна після задово­лення вимог кредиторів. Примірник такої ухвали має бути наді­сланий органу, що здійснює реєстрацію, і місцевому органу статистики для виключення юридичної особи з Єдиного держав­ного реєстру підприємств та організацій України.

Справа не може переглядатися за нововиявленими обставина­ми, якщо після ліквідації юридичної особи — суб'єкта банкрут­ства буде виявлено належні їй майнові об'єкти або кошти. Хоча наглядова інстанція суду не позбавлена права в цьо­му разі скасувати ухвалу про припинення провадження у справі (ст. 106 АПК) і призначити нових ліквідаторів або доручити по­передньому складу ліквідаційної комісії виконувати свої функції щодо виявленого майна відповідно до вимог ст. 15-22 Закону.

Порядок здійснення перевірки постанови та ухвал, винесених зі справи про ба­нкрутство передбачається розд. XII АПК України.

Можуть бути перевірені в порядку нагляду згідно зі ст. 111 АПК ухвали, винесені у провадженні справ про банкрутство, а саме відмова у прийнятті заяви про порушення справи, зупи­нення провадження у справі, залишення заяви без розгляду, припинення провадження у справі. Можливість перевір­ки в порядку нагляду і ухвал, які можуть бути винесені за результатами розгляду вимог кредиторів, передбачена ст. 10 Закону.

Так само можуть бути перевіре­ні в порядку нагляду ухвали про визнання недійсними угод щодо майна боржника (ст. 15 Закону) і про результати розгляду скарг на дії ліквіда­ційних комісій (ст. 16 Закону) оскільки ці ухвали по суті є рішеннями щодо розв'язання конкретного спірного питання у проваджен­ні справи про банкрутство.

Приклад. Діагностика ймовірності банкрутства ВАТ "Донбасенерго".

Висновки щодо можливості банкрутства ВАТ "Донбасенерго"

Фінансовий стан ВАТ "Донбасенерго" протягом кількох ро­ків залишається дуже складним. По-перше, це пов'язано із зростанням дебіторської заборгованості "Енергоринку", а по-друге, внаслідок продажу майна трьох електростанцій — Зуївської, Курахівської, Луганської. Вартість майна ВАТ "Донбасе­нерго" у 2003 р. зменшилася порівняно з попереднім роком на 523 млн. грн., у тому числі за рахунок примусового списання з балансу майна трьох електростанцій на суму 691,6 млн. грн.. Статутний капітал ВАТ "Донбасенерго" не змінився і стано­вить 236,4 млн. грн.

Дебіторська заборгованість ВАТ "Донбасенерго" на 1 січня 2004 р. становила 1685,6 млн. грн., з якої 1514,5 млн. грн., або 90 % — заборгованість "Енергоринку" за відпущену електро­енергію. У структурі дебіторської заборгованості зростання від­булося тільки за рахунок зростання заборгованості за відпуще­ну електроенергію, бо інша дебіторська заборгованість знижена порівняно з попереднім роком на 22 %.

Загалом ВАТ "Донбасенерго" за 2003 р. мав ліквідний ба­ланс. Але платоспроможність (поточна ліквідність) не досягла нормативного рівня і становила на кінець року 1,17, абсолютна платоспроможність дуже низька, бо запаси коштів 35,3 млн.. грн.. не покривають кредиторську заборгованість, яка на кінець 2003 р. становила 1621,6 млн.. грн..

Основними кредиторами ВАТ "Донбасенерго" є постачаль­ники палива. На початок 2004 р. заборгованість за вугілля ста­новила 665,5 млн. грн., за газ — 490,9 млн. грн., за мазут — 57 млн. грн.. Основним паливним кредитором є Держкомрезерв, якому компанія винна 606,7 млн. грн..

У зв'язку із зміцненням бюджетної дисципліни у 2003 р. було сплачено 290 млн. грн. податкових платежів і зборів, спи­сані борги минулих років — 177,3 млн. грн.. Але заборгованість за ним пунктом становить 100 млн. грн., з якої 66 % — забор­гованість за дивідендами.

ВАТ "Донбасенерго" на кінець 2003 р. мало кредитів на суму 253,6 млн. грн., з яких довгострокові зобов'язання стано­вили 195,1 млн. грн.. Здебільшого це кредити на паливо, яке було придбано за договорами, ратифікованими Верховною Ра­дою України.

Збиток ВАТ становив 182,6 млн. грн.. Але від виробничої ді­яльності (виробництво електро- та теплоенергії) одержано при­буток 270,1 млн. грн.. Проте інша операційна діяльність і збит­ки від списання майна електростанцій призвели до того, що при порівняно ліквідному балансі компанія має збитки.

Застосування моделей визначення ймовірності банкрутства засвідчує дуже високий його рівень.

У випадку ВАТ "Донбасенерго", яке перебуває у кризі лік­відності, треба досягти стабільності в межах санаційних захо­дів, які будуть спрямовані на реструктуризацію кредиторської та дебіторської заборгованості.

Дебіторська заборгованість ВАТ "Донбасенерго" на 1 січня 2004 р. становила 1685,6 млн. грн., з якої 1514,5 млн. грн., або 90 % — заборгованість "Енергоринку" за відпущену електро­енергію. У структурі дебіторської заборгованості зростання від­булося тільки за рахунок зростання заборгованості за відпуще­ну електроенергію, бо інша дебіторська заборгованість знижена порівняно з попереднім роком на 22 %.

Загалом ВАТ "Донбасенерго" за 2003 р. мав ліквідний ба­ланс. Але платоспроможність (поточна ліквідність) не досягла нормативного рівня і становила на кінець року 1,17, абсолютна платоспроможність дуже низька, бо запаси коштів 35,3 млн. грн. не покривають кредиторську заборгованість, яка на кінець 2003 р. становила 1621,6 млн. грн..

Основними кредиторами ВАТ "Донбасенерго" є постачаль­ники палива. На початок 2004 р. заборгованість за вугілля ста­новила 665,5 млн. грн., за газ — 490,9 млн. грн., за мазут — 57 млн. грн.. Основним паливним кредитором є Держкомрезерв, якому компанія винна 606,7 млн. грн..

У зв'язку із зміцненням бюджетної дисципліни у 2003 р. було сплачено 290 млн. грн. податкових платежів і зборів, спи­сані борги минулих років — 177,3 млн. грн.. Але заборгованість за цим пунктом становить 100 млн. грн., з якої 66 % — забор­гованість за дивідендами.

ВАТ "Донбасенерго" на кінець 2003 р. мало кредитів на суму 253,6 млн. грн., з яких довгострокові зобов'язання стано­вили 195,1 млн. грн.. Здебільшого це кредити на паливо, яке було придбано за договорами, ратифікованими Верховною Ра­дою України.

Збиток ВАТ становив 182,6 млн. грн.. Але від виробничої ді­яльності (виробництво електро- та теплоенергїї) одержано при­буток 270,1 млн. грн.. Проте інша операційна діяльність і збит­ки від списання майна електростанцій призвели до того, що при порівняно ліквідному балансі компанія має збитки.

Застосування моделей визначення ймовірності банкрутства засвідчує дуже високий його рівень. У випадку ВАТ "Донбасенерго", яке перебуває у кризі лік­відності, треба досягти стабільності в межах санаційних захо­дів, які будуть спрямовані на реструктуризацію кредиторської та дебіторської заборгованості.

Дата добавления: 2015-07-13