Дослідження основних властивостей нерва. Закони подразнення

Мета. Дослідити динаміку сили скорочення м'яза в залежності від сили подразнення. Оволодіти методикою визначення порогової збудливості тканин.

Прилади та матеріали. Фізіологічний розчин (0,65%, 0,9%), набір для препарування, електростимулятор, міограф, хронаксіметр, вата.

Об’єкт дослідження. Жаба.

Питання для теоретичної підготовки Загальна характеристика збудливих тканин. Параметри збудливості. Залежність між порогом подразнення і збудливістю.Характеристика законів подразнення. Класифікація подразників. Зміни у тканинах при збудженні.

Завдання 1. Порівняння реобази нерва та м’яза.

Сідничний нерв нервово-м’язового препарату помістити на електроди стимулятора. Стимулятор вмикають в режим періодичної подачі імпульсів мінімальної амплітуди з частотою 1 Гц та тривалістю 1 мс. Знаходять мінімальну силу струму при якому спостерігається помітне скорочення м’яза. Ця сила струму і є реобаза для нерва.

Аналогічно знаходять реобазу для м’яза. Але у цьому випадку електроди потрібно накладати безпосередньо на м’яз.

Завдання 2. Пряме та непряме подразнення м’яза.

Затиснутий за стегнову кістку нервово-м’язовий препарат закріплюють на штативі так, щоб сідничний нерв можна було покласти на предметне скло, яке теж закріплюють на штативі. На такому препараті можна продемонструвати реакцію живого м’яза на різні подразники.

Непряме подразнення: доторкнутися до нерва нагрітою скляною паличкою; затиснути нерв пинцетом; вплинути електричним струмом; вплинути химічним подразником (кислота, сіль).

Пряме подразнення: електроди прикладають безпосередньо до м’яза та спостерігають його скорочення при вмиканні та вимиканні електричного струму.

Експеримент можна провести і з одним ізольованим литковим м’язом жаби. У цьому випадку литковий м’яз закріплюють за верхній кінець гачком через колінний суглоб, а нижній кінець м’яза гачком з’єднують з тягарцем. Препарат подразнюють так само, як описано раніше.

Завдання 3. Дослідження залежності алмлітуди скорочення м’яза від сили подразнення.

Приготувати нервово-м'язовий препарат та помістити його у чашку Петрі зфіз.розчином. Закріпити його у штативі міографа (Мал.5).

Мал.5. Закріплення нервово-м’язового препарата у штативі.

1. Штатив; 2. Затискач;

3. М’язотримач; 4. Головка стегнової

5. Литковий м’яз; кістки;

6. Сухожилля; 7. Сідничний нерв;

8. Шматок хребта; 9. Міограф;

10.Гачок; 11.Нитка;

12.Перо; 13.Кімограф;

14.Електроди.

Увімкнути стимулятор в режим періодичної подачі імпульсів мінімальної амплітуди з частотою 1 Гц і тривалістю 1 мс. Поволі збільшуючи амплітуду стимулів, досягти тієї величини подразнюючого струму, при якій виникають первинні відповіді м’яза у вигляді мінімальних скорочень (порогова сила). Продовжуючи збільшувати амплітуду стимулу, переконатись в тому, що амплітуда скорочень м'яза пропорційно зростає. В подальшому настає момент, коли збільшення амплітуди подразнюючого струму не призводить до збільшення амплітуди скорочень м'яза (максимальне скорочення).

Збільшуючи силу подразнюючого струму знайти силу подразника, яка викликає зменшення амплітуди скорочення м'яза (песимальне скорочення).

Порівняйте параметри подразнюючих стимулів: порогові (мінімальні), зверхпорогові, максимальні, субмаксимальні, супермаксимальні, оптимальні та песимальні. При цих стимулах виникають різні за амплітудою скорочення м'яза.

Завдання 4. Хронаксіметрія.

Індиферентний (пасивний) електрод закріплюють на передпліччі правої руки піддослідного (Мал.6).

Мал.6. Розташування рухових точок на руці (за Ербом).

1.Серединний нерв;

2.Променевий згинач кисті;

3.Поверхневий згинач пальців;

4.Нижня точка серединного нерва;

5.Загальний розгинач кисті;

6.Променевий нерв.

Перемикач хронаксіметра встановлюють в положення для виміру реобази (порогова напруга струму), при цьому хронаксіметр генерує імпульси струму великої тривалості. При напрузі струму 20-40 В знаходять активним (подразнюючим) електродом точку, подразнення якої викликає скорочення м’яза – на нижній точці серединного нерва лівої руки. Вона розташована на середній лінії передпліччя, на 2-3 см вище кисті. При сильному подразненні цієї точки спостерігається згинання і поворот кисті, при середньому - приведення великого пальця, при пороговому – легкий рух великого пальця.

Встановлюють усі показники хронаксіметра на 0. Визначають величину порогового подразника (реобаза).

Переводять перемикач з виміру реобази на вимірювання хронаксії і подвоюють напругу струму (дві реобази). Починаючи з минимальних величин, збільшують тривалість імпульсів до появи скорочення м'язів і визначають хронаксію. При визначенні хронаксії ідповідна реакція повинна бути такої ж нтенсивності, що і при визначенні реобази.

Питання для самопідготовки та контролю.

1.Що таке пряме і непряме подразнення м’яза?

2. Дайте характеристику законів збудження.

3. Дати визначення порогового, підпорогового, надпорогового, максимального, субмаксимального, надмаксимального подразників.

4. Чому підпорогові подразники не викликають відповідної реакції?

5. Зміни на мембрані при дії порогового подразника.

6.Основні парметри мембранного потенціалу.

7. Основні парметри потенціалу дії.

8. Як переконатися, що при подразненні нерва у ньому виникає збудження?

Лабораторна робота № 3.

Дата добавления: 2017-01-14