Класифікація бронхіальної астми

Зовнішні фактори

Внутрішні фактори

Етіологія

n Генетичні
•гени, що кодують схильність до атопії

•гени, що кодують гіперреактивність бронхів

n Аллергени
• приміщень: домашні кліщі, тварини з хутряним покривом (собаки, кішки, миші), таргани

•зовнішні: пилок рослин, гриби (насамперед плісеневі та дріжджові)

n Інфекції (перважно вірусні: РСВ, парагрип)

n Професійні алергени

n Паління: пасивне, активне

n Забруднення атмосфери або повітря приміщень

n Харчування, ліки

Патогенез:

Перша стадія: імунологічна – сенсибілізація організму алергеном.

Друга стадія: патохімічна – дегрануляція опасистих клітин з виходом великої кількості прозапальних медіаторів: гістаміна, серотоніна, лейкотрієнів, простогландинів, фактора активації тромбоцитів та інших.

Третя стадія: патофізіологічна – розвиток симптомокомплексу бронхіальної обструкції: бронхоспазм, набряк слизової оболонки, гіперсекреція, дискринія.

ІС

Опасиста клітина

Мал.17. Етапи патогенезу БА. ІС – імунна система, АГ - антиген

Зміни бронхів при БА    

Бронх у хворих на БА

1. Бронхоспазм
2. Набряк слизової
3. Гіперсекреція

Нормальний бронх

Мал. 18. Стан бронхів при БА

За формою:

• атопічна (екзогенна, J45.0), яка виникає під впливом неінфекційних інгаляційних алергенів (алергенів тваринного і рослинного походження, а також деяких простих хімічних сполук) у дітей з атопічною конституцією;
• інфекційно-залежна (ендогенна, J45.1), при якій тригером виступають антигени збудників гострих, рецидивних і хронічних інфекцій респіраторного тракту;
• змішана (J45.8), при якій розвиток і подальший перебіг захворювання відбувається як під діє ю інфекційних, так і неінфекційних факторів;
• окремі форми: астма фізичного зусилля, аспіринова, психогенна, ендокринна астми.

За ступенем тяжкості перебігу захворювання:

• Ступінь І — інтермітуюча бронхіальна астма: короткотривалі симптоми виникають рідше одного разу на тиждень, короткотривалі загострення (від декількох годин до декількох днів), нічні симптоми виникають не частіше двох разів на місяць, нормальні значення показників функції зовнішнього дихання (ФЗД) між загостреннями, об’єм форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1) або пікова швидкість видиху (ПШВ) > 80 % від належної величини, добові коливання ПШВ або ОФВ1 < 20 %.
• Ступінь ІІ — легка персистуюча бронхіальна астма: симптоми виникають частіше одного разу на тиждень, але рідше одного разу на день, загострення можуть порушувати активність і сон, нічні симптоми виникають частіше двох разів на місяць, ОФВ1 або ПШВ — 80 % від належної величини, добові коливання ПШВ або ОФВ1 — 20–30 %.
• Ступінь ІІІ — середньотяжка персистуюча бронхіальна астма: симптоми виникають щодня, загострення призводять до порушення активності і сну, нічні симптоми астми виникають частіше одного разу на тиждень,
  необхідність у щоденному прийомі В2-агоністів короткої дії, ОФВ1 або ПШВ у межах 60–80 % від належної величини, добові коливання ПШВ або ОФВ1 > 30 %.
• Ступінь IV — тяжка персистуюча бронхіальна астма: постійна наявність денних симптомів, часті загострення, часті нічні симптоми, обмеження фізичної активності, зумовлене астмою, ОФВ1 або ПШВ < 60 % від належної величини, добові коливання ПШВ або ОФВ1 > 30 %.

Основні діагностичні критерії

Анамнестичні критерії:

1.Періодичність виникнення астматичних симптомів, часто сезонний характер загострень астми;

2. Розвиток проявів астми переважно у нічний і вранішній час;

3. Почуття стиснення у грудній клітці;

4. Поява вище зазначених ознак під час перебування в атмосфері аероалергенів, полютантів, на тлі респіраторних інфекцій, після фізичного або психо-емоційного навантаження, а також дії інших чинників, зникнення симптомів астми після припинення контакту з причинно-значущим алергеном;

5. Супутні прояви атопії (алергійний риніт, атопічний дерматит, дермореспіраторний синдром, харчова алергія), які передують початковим ознакам астми;

6. Обтяжений по атопії сімейний анамнез.

Клінічні критерії:

1. Типові повторні напади ядухи, переважно у нічний та вранішній час - утруднений видих і сухі свистячі хрипи над усією поверхнею грудної клітки, частіше дистанційні, які чути на відстані;
клінічні еквіваленти типового приступу ядухи - епізоди утрудненого свистячого дихання з подовженим видихом (wheezing) i напади спазматичного cухого кашлю, які призводять до гострого здуття легень і утруднення видиху; у дітей раннього віку – три і більше на рік рецидивів бронхообструктивного синдрому, чи wheezing, або немотивованого протягом року нападоподібного кашлю;

2. Експіраторна задишка;

3. Симетричне здуття грудної клітки, особливо у верхніх відділах, втягування міжреберних проміжків, у тяжких випадках – трахео-стернальна ретракція;

4. Коробковий відтінок перкуторного тону або коробковий тон;

5. Дифузні сухі свистячі хрипи на тлі жорсткого або послабленого дихання;
висока ефективність пробної бронхолітичної і протиастматичної протизапальної терапії.

Функціональні критерії:

1. Обструктивний тип вентиляційних порушень за показниками ФЗД (спірометрії – форсована життєва ємність легень (ФЖЄЛ) і ОФВ1 > 80%, ОФВ1/ФЖЄЛ (індекс Тиффно) > 80%, ПШВ > 80%; пікфлоуметрії – ПШВ > 80% від належних величин); Додаток А

обструкція

норма

Мал. 19. Крива «потік-об’єм» в нормі і при обструкції.

2. Зворотність порушень бронхіальної прохідності (ОФВ1) у бронхомоторному тесті - не менше 12-15% після однієї інгаляції В2-агоніста або після 3-тижневого курсу пробної терапії ІГКС (Додаток А); добові коливання (денний розкид) величин ПШВ > 20%;

3. Наявність гіперреактивності бронхів за даними спірометрії, пневмотахометрії, пікфлоуметрії, велоергометрії з використанням провокаційних проб з бронхоконстрикторами (гістамін, метахолін, ацетилхолін, гіпертонічний розчин натрію хлориду) або з фізичним навантаженням (тільки за умов стаціонару у дітей з нормальною функцією легень);

Пікфлуометрія – апаратний метод контролю стану хворого в амбулаторних умовах (малюнок). Використовується для підбору адекватної дози лікарського засобу, контролю за станом бронхообструкції. Вихідна пікова швидкість видиху (ПШВ) визначається індивідуально в період максимально доброго самопочуття хворого. Від цієї цифри надалі проводиться оцінка ефективності контролю БА.

Мал. 20. Пікфлуометрія

Лабораторні критерії:

1.Підвищений рівень еозинофілії крові;

2. Алергологічні критерії;

3. Підвищений рівень еозинофілів у харкотинні та носовому слизу;

4. Підвищений рівень загального імуноглобуліну Е (IgE) у сироватці крові (лише деякою мірою опосередковано вказує на наявність атопічного статусу);

5. Позитивні результати скарифікаційних шкірних проб (прик-тестів) свідчать про атопічний статус (для діагностики бронхіальної астми малоінформативні, але допомагають визначити фактори ризику і тригери, що використовують для рекомендацій з контролю за факторами навколишнього середовища; можливі хибні позитивні й негативні результати);

6. Підвищені рівні алергенспецифічних IgE у сироватці крові.

Дата добавления: 2017-01-14