Характеристика і методика оцінки природних ресурсів

Методики дослідження туристичних ресурсів - складний і не до кінця вивчений процес. Його складність зумовлена багатьма чинниками, серед яких - брак чітко розроблених методик, рівень забезпеченості інформацією про якість і кількість рекреаційних ресурсів, "невидимість" ефекту використання ресурсів, суб'єктивність дослідження тощо.

Дослідження можливе з різних позицій, наприклад, з позиції організаторів рекреаційної діяльності та з позиції відпочивальників, при цьому до нього висуватимуться принципово різні вимоги. Дослідження з позицій організаторів відпочинку пов'язане з проектуванням нових туристично-рекреаційних систем чи реконструкцією старих, необхідністю вибору території, типу рекреаційної системи. Організатор рекреаційної діяльності повинен враховувати умови відпочинку різних груп людей на великих територіях і у значний проміжок часу, з широким набором різноманітних занять, послуг, закладів обслуговування. Необхідність дослідження з позицій відпочивальників виникає у зв'язку з вибором певного місця для відпочинку. Вибір зумовлюється тривалістю відпочинку, смаками, фізіологічними особливостями людини, станом здоров'я, матеріальними можливостями, транспортною доступністю. В обох позиціях визначається "ідеальна модель". Оцінюючи будь-яку туристично-рекреаційну систему, визначають, наскільки окремі елементи системи відповідають цій моделі, тобто задовольняють вимоги відпочивальників.

Найважливішими характеристиками туристичних ресурсів з позиції організаторів туризму є такі:

1) обсяг запасів (дебіт мінеральних вод; екскурсійний потенціал (у годинах) рекреаційних центрів, необхідний для визначення потенційної ємності туристично-рекреаційних систем, рівня освоєності, оптимізації навантажень;

2) площа поширення ресурсів (розміри водоносних обріїв, пляжів, лісистість, обводнення території, границі стійкого сніжного покриву), яка дає змогу визначити потенційні рекреаційні угіддя, окреслити коло санітарної охорони;

3) період можливої експлуатації (тривалість сприятливого кліматичного періоду, купального сезону, залягання стійкого сніжного покриву), який визначає сезонність і ритмічність рекреаційної експлуатації території;

4) територіальна нерухомість більшості видів ресурсів, що зумовлює тяжіння рекреаційної інфраструктури й потоків до місць їхньої концентрації;

5) можливість багаторазового використання при дотриманні норм раціонального природокористування і проведенні необхідних заходів щодо рекультивації і благоустрою [Пирожник И.И. Основы географии туризма и экскурс. Обслуж.].

До природних рекреаційних ресурсів можна зарахувати майже будь-яке місце, котре відповідає таким двом критеріям: 1) місце має відрізнятися від звичайного природного середовища людини; 2) у межах території повинні поєднуватися кілька різних природних сфер: вода і суша; гори і море; рівнина і височина; ліс і степ тощо. Чим контрастніше буде поєднання природних компонентів, тим вище оцінюватиметься ландшафт.

Кліматичні ресурси

Кліматичні ресурси — важлива умова розвитку рекреаційного господарства, оскільки вони визначають загальну комфортність території щодо лікування та відпочинку. Кліматичні умови деяких регіонів протипоказані для відвідування рекреантами з окремими захворюваннями (наприклад, бронхіальною астмою), але в інших кліматичних умовах такі хворі почуватимуться прекрасно.

"Зона комфорту" для кожної людини є індивідуальною, середня ж -у межах між +17 і +23°C, відносна вологість повітря – 30-60%. Нормальне самопочуття можливе і за такого співвідношення температури та вологості: 20°C –85%; 25°C–60%; 30°C–44%; 35°C –33 %.

За оцінками фахівців - В.Мацоли, П.Царфіса, В.Стафійчука та інші –– найсприятливіші для літніх видів відпочинку умови з середньодобовими температурами понад +15°C повинні зберігатися не менше 100 днів на рік; для зимових - із температурою нижче 0°C при обов'язковій наявності снігового покриву не менше 10 см і не більше 30-40 см - понад 110 днів. При температурі --10°С починається зона дискомфорту. При низьких температурах вітер посилює тепловіддачу організму, що може привести до переохолодження. До того ж сильний вітер стомлює і подразнює нервову систему, ускладнює дихання, особливо в гірській місцевості.

Туристичні ресурси земних надр (спелеоресурси) і земної поверхні (орографічні, геологічні, пляжні).

Печери — це підземні порожнини, іноді дуже великих розмірів, які утворюються в легкорозчинних осадових породах (вапняку, кам'яній солі, гіпсі, крейді, доломіті, мармурі) внаслідок дії підземних вод (карстові печери), крім того існують тектонічні, вулканічні, антропогенні печери тощо, але більшість в світі є карстовими. У глибоких печерах, підземних ріках і озерах виявлена своєрідна фауна і флора: риби, земноводні і комахи, що перебували, у повній темряві, а тому позбавлені зору. Замість очей у них розвиваються щупальця, подовжуються вусики і лапки. У деяких печерах виявлені стоянки доісторичної людини з рідкісними наскальними малюнками. Багато печер світу — це найвідоміші об'єкти туризму, які охороняються державою.

Оптимістична – карстова печера в Тернопільській області на території України. Найдовша гіпсова печера у світі. Сумарна закартографована довжина складає приблизно 230,5 км. До кінця не розвідана.

Мамонтова печера (англ. Mammoth Cave) або печерна система Мамонтова - Флінт-Рідж (англ. Mammoth-Flint Ridge Cave System) - карстова печерна система у штаті Кентуккі (США), найдовша вапнякова печера в світі і основна визначна пам'ятка однойменного національного парку. Утворилася в пласті вапняку під хребтом Флінт (Flint Ridge) у західних передгір'ях Аппалачів. Довжина дослідженої частини печерної системи - більше 587 км. Повна довжина печери невідома, кожен рік спелеологи розвідують кілька кілометрів нових ходів. Мамонтова печера не має ніякого відношення до мамонтів. З англійської, прикметник mammoth має два значення: «Мамонтовий» і «величезний». У даному випадку мається на увазі саме гігантський розмір печери - точніше, розміри деяких проходів і залів біля її входу.

Чеські спелеологи разом зі своїми іранськими колегами відкрили в Ірані саму, найімовірніше, довгу соляну печеру. У регіоні Намакдан ще в 1999 р. вчені виявили печеру "Трьох оголених". Зараз же вдалося встановити, що вона з'єднується з печерою, що носить назву "Велике занурення". У самій довгій печері світу в Ірані, за припущеннями вчених, понад 6 км соляних коридорів. До цих пір найдовшою соляною печерою вважалася ізраїльська печера "Малгам" протяжністю 5685 метрів.

Цікаві факти про печери України:

· Місцевість з найбільшою кількістю печер. На плато Чатир-Даг у Криму нараховується понад 1000 карстових вирв та 135 печер, шахт і колодязів. Серед них - знаменита Бінбаш-Коба (укр. - Тисячеголова) довжиною 110 м, з якою пов'язані численні легенди, Суук-Коба (укр. - Холодна) - 210 м, шахти "Бездонна" глибиною 161 м, "Хід конем" - довжиною до 213 м і глибиною 50-60 м.

· Найдовша печера у вапняках знаходиться поблизу с. Перевальне Сімферопольського району АР Крим біля витоків струмка Червонопечерського. Це печера Червона (Кизил-Коба). Протяжність її численних горизонтальних та вертикальних ходів становить 13,7 км.

· Найдовша печера у пісковиках - Страдчанська на Розточчі - 360 м.

· Найглибша печера - Солдатська, розташована у Кримському масиві Карабі-Яйли, її глибина - 500 м, протяжність - 2100 м. Дно вкрите глиною та вапняковими брилами.

· Найпросторіша печера - печера Озерна на Тернопільщині. При довжині 114 км вона має об'єм 700 тис. м³ і площу 310 тис. м².

· Найдоступніша печера для туристів - Кришталева. Вона розташована на високому скелястому березі Циганки на околиці Нижнього Кривчого в Тернопільській області. Усі її коридори і зали простягаються майже на 22 км, туристичний маршрут має 3 км, до неї є зручний під'їзд, а центральний лабіринт електрифіковано. Тут багато коридорів, залів, гротів, стіни і стелі яких вкриті різнокольоровими кристалами гіпсу.

· Найбільші печерні утвори-сталактити є в печері Бузулук-Коба, що поблизу Бджолиного в Криму, в її просторому гроті завдовжки 70 м і завглибшки 15 м звисають багаторічні гірлянди льодових бурульок-сталактитів до 3 м довжиною. Однак це ще не рекорд. У печері Червоній (Ки-зил-Коба) в Криму грандіозні зали прикрашені ажурними натіками кальциту, довжина окремих сягає 5-8 м.

· Соляні печери.

Важливе місце серед рекреаційних ресурсів відводиться рельєфу. З одного боку, він суттєво впливає на просторову диференціацію кліматичних, біотичних та інших ресурсів. З іншого - має важливе значення для задоволення потреб людини в красі, створюючи сприятливий психологічний клімат для успішного лікування, відпочинку та оздоровлення. Найсприятливішою для лікувально-оздоровчих цілей з функціонального та естетичного поглядів є пересічна місцевість із незначним перепадом відносних висот. Серед орографічних рекреаційних ресурсів особливе місце посідають гори.

Пляжні ресурси (повторити поняття «пляж») посідають особливе місце серед рекреаційних ресурсів. Понад 55% рекреантів світу так чи інакше пов'язують свій відпочинок і оздоровлення з перебуванням біля води (приаквальні курорти, будинки відпочинку, круїзи тощо ). Відомо, що перебування на пляжі особливо корисне для оздоровлення людей, адже тут на організм діє комплекс оздоровчих чинників, пов'язаних зі стихією моря.

Методика оцінки пляжів:

1. Довжина, м:_______ Ширина (середня), м: ________

2. Склад пляжу (оцінка в балах): піщаний (4), дрібно-гравійний (3), валунний (2), глинистий (1), мулистий (0).

Дата добавления: 2015-07-13