Сучасність

Інструменти

Під час вимірів Струве користувався теодолітом роботи Рейхенбаха з Мюнхена, який був обладнаний 13 дюймовим горизонтальним та 11 дюймовим вертикальним кругами. Вони були розділені на 5' поділки, а відлік можна було прочитати за допомогою верньєра з точністю 4". Теннер мав у своєму розпорядженні 7 приладів від різних виробників. Це були два повторювальні круги, один з них: 13 дюймовий від Баумана, точність відліку якого 4", інший - 14,3 дюймовий від Траутона з точністю відліку 10"; також 12 дюймовий теодоліт Рейхенбаха (точність відліку 4"), 8 дюймовий астрономічний теодоліт Ертеля (точність відліку 10"), повторювальний теодоліт з 10 дюймовим кругом виробництва Етат-майора (точність відліку 5"), а також 2 інструмента Ертеля. Перші два з них давали можливість вимірювати вертикальні кути, за допомогою інших же Теннер та Струве вимірювали горизонтальні кути.

28 січня 2004 року Норвегія, Швеція, Фінляндія, Росія, Естонія, Латвія, Литва, Білорусь, Молдова й Україна звернулись у Комітет ЮНЕСКО зі світової спадщини з пропозицією затвердити 34 пункти Дуги Струве, які збереглися, як пам'ятку світової спадщини.

15 липня 2005 року на 29-й сесії Міжурядового комітету з охорони світової культурної і природної спадщини, що проходила в місті Дурбані (ПАР), було прийнято рішення про включення Дуги Струве в Список Світової спадщини ЮНЕСКО.

3. Основними науково-практичними школами з ресурсно-туристської проблематики є Кримська (М.В.Багров, М.С.Мироненко, І.Т.Твердохлєбов, Л.О.Багрова, І.М.Яковенко) – Сімферополь, Ялта; Львівська (М.П.Крачило, Н.Ю.Недашківська, М.Й.Рутинський, В.К.Євдокименко, М.П.Мальська) – Львів, Чернівці; Київська (Д.І.Богорад, І.Д.Родічкін, Т.Ф.Панченко, О.І.Родічкіна, В.Я.Городський, О.О.Любіцева, О.О.Бейдик, О.О.Мазуркевич) – Київ (Київський національний університет будівництва і архітектури, Державний Інститут проектування міст – Діпромісто, КНУ ім. Тараса Шевченка); Московська (В.С.Перображенський, О.О.Мінц, Б.Б.Родоман, М.С.Мироненко, Ю.О.Вєдєнін, І.В.Зорін, В.О.Квартальнов, М.О.Ананьєв, П.М.Зачиняєв, М.О.Орлов) – Москва (МДУ ім. М.В.Ломоносова, Інститут географії Російської академії наук); Прибалтійська (К.І.Ерінгіс, В.П.Стаускас, П.П.Каваляускас, В.Штейнс, Л.С.Картунова) – Вільнюс, Тарту, Рига; Ленінградська (Ю.Б.Хромов) – Санкт-Петербург; Тбіліська (Е.Д.Кобахідзе, Г.І.Бериздзе, М.Л.Беручашвілі, О.Д.Ронделі) – Тбілісі; Сибірська (П.Г.Олдак, А,А.Черноярова, А.А.Краукліс) – Новосибірськ, Іркутськ.

4. Рекреаційно-туристичне районування – поділ території на певні таксономічні одиниці, які відрізняються структурою рекреаційно-туристичних ресурсів і напрямками їх освоєння, спеціалізацією рекреаційно-туристичного обслуговування, інтенсивністю рекреаційно-туристичних процесів.

У соціально-економічному аспекті рекреаційно-туристичне районування проводиться із метою підвищення ефективності територіального планування, прогнозування та управління рекреаційними процесами. Тобто, у завдання рекреаційно-туристичного районування входить не лише виділення сітки районів, а й пояснення причин існування відмінностей між ними, пошук шляхів управління рекреаційними процесами, розробка стратегії розвитку рекреаційно-туристичного господарства.

Дата добавления: 2015-07-13