Сутність, мета та завдання регулювання фінансового ринку

ТЕМА 2. РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ

Регулювання фінансового ринку – це цілеспрямований вплив на систему взаємовідносин, що складається на фінансовому ринку, з метою впорядкування цих взаємовідносин і забезпечення захисту інтересів осіб, які беруть у них участь. Регулювання фінансового ринку здійснюється через заходи впорядкування діяльності всіх його учасників та операцій між ними.

Основною метою регулювання фінансового ринку є забезпечення гармонізації інтересів усіх учасників цього ринку: індивідуальних, корпоративних, державних, а також інтересів міждержавних та інтернаціональних об'єднань. Міжнародна організація комісії з цінних паперів визначила «Завдання та принципи регулювання ринку цінних паперів». Відповідно до цього нормативного акту, основною метою регулювання фінансового ринку є захист інвесторів, забезпечення чесного, ефективного та прозорого ринку, а також зниження системного ризику.

Регулювання фінансового ринку здійснюється на основі конкретних принципів, які визначають напрями, рівні і форм регулювання на кожному із сегментів ринку. Принципи регулювання фінансового ринку - це основні правила, за якими відбувається цілеспрямований вплив на систему взаємовідносин між усіма учасниками ринку для підтримки їх рівноваги.

Основними принципами, на яких ґрунтується система регулювання фінансового ринку, є:

· захист законних прав та інтересів інвесторів;

· розкриття емітентами інформації, яка необхідна інвесторам для прийняття рішень;

· рівний доступ учасників ринку до інформації;

· відображення співвідношення попиту і пропозиції через ціни на фінансові інструменти;

· підтримка добросовісної конкуренції між учасниками ринку;

· наявність державного органу регулювання із сталими, чітко окресленими повноваженнями;

· сприяння розвитку інновацій у сфері обігу фінансових інструментів тощо.

Регулювання фінансового ринку є дворівневим. На першому рівні регулювання здійснюється державою, а на другому – саморегулівними (саморегулюючими) організаціями. Залежно від повноважень та взаємодії суб’єктів кожного рівня розрізняють дві основні системи регулювання фінансових ринків. Перша система передбачає регулювання переважно державними органам, і лише незначна частина повноважень із нагляду, контролю, встановленню правил проведення операцій передається об’єднанням професійних учасників ринку – саморегулівним організаціям (наприклад, Франція). Друга система передбачає передачу максимально можливого обсягу повноважень саморегулівним організаціям. При цьому жорсткі вимоги займають незначне місце в системі контролю, а переважають переговори та індивідуальні угоди щодо узгодження позицій учасників ринку, при тому, що держава зберігає за собою основні контролюючі функції і можливість у будь-який момент втрутитись у процес саморегулювання (наприклад, Велика Британія).

Дата добавления: 2017-01-13