Оцінювання фінансових інструментів

Під комплексним оцінюванням фінансового інструменту розуміють визначення його основних характеристик: доходності, ризиковості, ліквідності. Дохід за фінансовим інструментом буває двох видів:

1) дохід від володіння;

2) дохід від перепродажу інструменту на вторинному ринку.

Дохідність фінансових інструментів, що перебувають в обігу на вторинному ринку визначається ринковими процентними ставками, при цьому дохідність фінансових інструментів з плаваючим доходом корегується ставкою доходу,що змінюється відповідно до ринкових процентних ставок. Дохідність фінансових інструментів з фіксованим доходом корегується змінами в їх ринковій вартості. При зростанні процентних ставок на ринку ціни боргових зобов'язань з фіксованим доходом знижуються.

Для оцінки ліквідності фінансових інструментів використовують два основних показники:

1) час трансформації інструменту в грошові кошти;

2) розмір фінансових втрат, пов’язаних із трансформацією.

Залежно від ступеня ліквідності всі фінансові інструменти поділяють на:

· високоліквідні (можуть трансформуватись у грошові кошти протягом 3–7 днів – депозитні вклади, короткострокові депозитні сертифікати і векселі);

· середньоліквідні (термін трансформації 8–20днів – довгострокові депозитні сертифікати, короткострокові облігації);

· низьколіквідні (термін трансформації більше 20 днів – акції).

Оцінка ліквідності фінансових інструментів за рівнем фінансових втрат проводиться на основі аналізу окремих видів фінансових втрат і витрат. До фінансових втрат викликаних трансформуванням фінансового інструменту в грошові кошти відносять: часткову втрату первинних вкладень капіталу в зв’язку із продажем їх в період низького котирування.

До фінансових витрат, пов’язаних з трансформацією фінансових інструментів, належать: суми податків, мита, комісійної винагороди посередникам, сплачуваних при їх продажу.

Оцінка ліквідності фінансових інструментів за рівнем фінансових втрат проводиться шляхом віднесення суми цих втрат і витрат до суми інвестування. Фінансові втрати в процесі трансформації можна вважати низькими, якщо їх обсяг не перевищує 5% до обсягу вкладень в інструмент; середніми 6–10%; високими 11–20%%; дуже високими >20%.

Показники ліквідності за часом і за рівнем фінансових втрат перебувають між собою у зворотному зв’язку. Така залежність дає можливість інвестору оцінити рівень ліквідності і управляти процесом трансформації фінансових інструментів, варіюючи показниками рівня фінансових втрат та часом трансформації.

Для того, щоб інвестор був зацікавлений у виборі середньо– і слаболіквідних фінансових інструментів він повинен отримати визначені стимули у вигляді додаткового інвестиційного доходу. Різниця доходності низьколіквідних і високоліквідних фінансових інструментів називається премією за ліквідність.

Акції вважають менш ліквідними, ніж облігації. Довгострокові фінансові інструменти – менш ліквідними, ніж короткострокові. Найліквіднішими вважають високонадійні державні цінні папери, що забезпечують інвесторам мінімальний для певного ринку рівень доходу.

Залежно від рівня ліквідності акції поділяються на групи:

· високоліквідні – «блакитні фішки» першого і другого рівня А1, А2;

· низьколіквідні – акції «другого ешелону».

Загальноприйнятих критеріїв віднесення акцій тієї чи іншої компанії до групи «блакитних фішок» або до «другого ешелону» не існує. В Україні список «блакитних фішок» визначається торгами на ПФТС (Фондова біржа «Перша фондова торговельна система») та Українській біржі.

Ризик – це ймовірність отримання збитку, або недоотримання прибутку у порівнянні із прогнозованим варіантом. Ризик вимірюється двома статистичними показниками:

· дисперсією (σ²) – це середнє значення квадрата різниці між реальною дохідністю фінансового інструмента і середньою дохідністю;

· середньоквадратичним (стандартним) відхиленням (σ = ) – корінь квадратний з дисперсії. Саме середньоквадратичне відхилення є мірою ризику.

Очікувана доходність (Е) – основне поняття у ймовірнісному розподілі при знаходженні величини ризику, яка визначається за формулою:

де D_i – поточні доходи (фактичні значення);

Р_i – ймовірність настання події (отримання доходу);

n – кількість спостережень (отримання доходів);

i – поточний номер спостереження (отримання доходів).

Дисперсія доходності (σ²) фінансового інструмента розраховується за формулою:

Залежність між доходністю та ризиком конкретного фінансового інстументу відображається у вигляді графіка, який називається лінією характеристики фінансового інструмента (рис. 3.1).

Лінія характеристики фінансових інструментів – це лінія регресії доходності фінансового інструмента: чим вищий очікуваний дохід фінансового інструмента, тим вищий його ризик.

Рис. 3.1. Залежність рівня ризику та очікуваної доходності фінансового інструмента

Дохід за ризиковим фінансовим інструментом визначається безризиковою дохідністю на цьому ринку (Е₀) та премією за ризик (ПР):

Е₁ = Е₀ + ПР.

Ризик, притаманний кожному фінансовому інструменту, є сумою двох складових:

- систематичний ризик – генерується зміною умов зовнішнього інвестиційного середовища і не пов'язаний з діяльністю окремих емітентів. Він впливає на усі без винятку фінансові інструменти, хоча і різною мірою (залежно від їх виду). Систематичний ризик можна розглядати як інтегрований прояв ринкового, процентного, інфляційного і податкового видів ризиків окремих фінансових інструментів;

Дата добавления: 2017-01-13