Суб’єкти кредитного ринку

Кредитний ринок – це частина фінансового ринку, на якому формується попит і пропозиція на позиковий капітал. На кредитному ринку здійснюють обіг боргові фінансові інструменти.

Сутність кредитного ринку

Тема 5. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ НА КРЕДИТНОМУ РИНКУ

Процес оцінки рівня ризику та доходності фінансових інструментів здійснюється в межах формування портфеля фінансових інструментів.

Несистематичний ризик – генерується змінами результатів господарської діяльності емітентів і їх фінансового стану. По відношенню до окремого фінансового інструменту причини виникнення цього ризику носять строго індивідуальний характер. Несистематичний ризик можна розглядати як інтегрований прояв комерційного (ділового), структурного фінансового та інших видів ризиків окремих фінансових інструментів.

Економічна роль кредитного ринку полягає в його здатності об'єднати дрібні, розрізнені грошові кошти в інтересах накопичення. Це дає можливість ринку активно впливати на концентрацію і централізацію виробництва і капіталу.

На кредитному ринку виникають відносини між такими учасниками:

· центральним банком і комерційними банками;

· комерційними банками один з одним (міжбанківський кредитні відносини);

· комерційними банками і юридичними та фізичними особами, що обслуговуються в них;

· комерційними банками і небанківськими фінансовими установами;

· небанківськими фінансовими установами та їх клієнтами;

· національними та іноземними банками;

· національними суб’єктами кредитного ринку та міжнародними фінансово-кредитними організаціями.

Для стійкого функціонування кредитного ринку потрібна інфраструктура, яка забезпечувала б нормальну взаємодію між його суб’єктами. Така інфраструктура, що складається з сукупності кредитно-фінансових установ, що акумулюють вільні грошові кошти і надають їх у позику, представлена банками і парабанківськими установами (іншими фінансовими установами). Відповідно, усю систему кредитних відносин залежно від обсягу виконуваних функцій розподіляють на банківську систему та парабанківську.

Банк — це фінансова організація, діяльність якої контролюється і перевіряється безпосередньо центральним банком країни. На підставі ліцензій, що видаються центральним банком, банк має право залучати грошові кошти фізичних і юридичних осіб у вклади, надавати залучені кошти у тимчасове користування іншим юридичним і фізичним особам у вигляді кредитів (позик), бути посередником у платежах і розрахунках між підприємствами, установами і окремими особам.

Банки концентрують основну частину кредитних ресурсів, здійснюючи банківські операції і надаючи фінансові послуги. Функції банків досить широкі і не обмежуються тільки посередництвом між власниками капіталу і позичальниками.

Парабанківська установа – це фінансовий посередник, який мобілізує грошові кошти економічних суб’єктів, спеціалізуються на виконанні кількох операцій і не є підконтрольним центральному банку. Узагальнююча спільна назва цих інститутів свідчить про те, що вони можуть частково виконувати функції банків, і насамперед у сфері кредитування. Визначальною ознакою парабанківської системи є вузька спеціалізація пропонованих послуг. Тому парабанки переважно функціонують у секторах фінансового ринку, де вимагаються спеціальні знання, технічні засоби і прийоми реалізації відповідних фінансових послуг.

В Україні парабанківська система представлена такими установами: кредитні спілки, ломбарди, пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, фінансові компанії (в тому числі лізингові, факторингові, операцій з нерухомістю, фінансування будівництва тощо), юридичні особи публічного права, інші кредитні установи.

Дата добавления: 2017-01-13