Сутність прийняття рішень в теорії управління

Сутнісні характеристики управлінських рішень

ТЕМА 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

Питання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте організацію системи психопрофілактики девіантної поведінки.

2. Охарактеризуйте соціально-психологічний та моральний простір сім’ї як джерело психопрофілактики девіантної поведінки.

3. Визначить освіту, як джерело психопрофілактики девіантної поведінки.

4. Покажіть роль державних та громадських організацій в психопрофілактики девіантної поведінки.

1. Охарактеризуйте позитивний досвід психопрофілактики девіантної поведінки

1.1. Сутність прийняття рішень в теорії управління

1.3.Технології прийняття управлінських рішень

Ефективність управлінської діяльності залежить від різноманітних умов і визначається численними факторами. Водночас науковці й практики відзначають, що незалежно від структури організації, стилю діяльності, від домінування тих чи інших методів управління, впливу особистісних особливостей центральною ланкою управлінської діяльності є процес прийняття рішень. Зокрема Дерлоу Дес наголошує, що «ефективне прийняття рішень є головною функцією і, власне, смислом менеджменту» [3, с.11].

Існування будь-якої організації пов’язано з розробкою, прийняттям і реалізацією управлінських рішень. Від того, які саме управлінські рішення розробляються і реалізовуються, залежить поточна та перспективна конкурентоспроможність організації, ефективність її діяльності. Саме ця обставина зумовлює необхідність всебічного вивчення та уточнення сутнісних характеристик процесу прийняття управлінських рішень, як одного із визначальних факторів ефективності менеджменту в цілому.

Проблема удосконалення процесу прийняття управлінських рішень, з одного боку, належить до найстаріших та найбільш досліджених, а з другого, є однією з найактуальніших. Основною особливістю даної проблеми є численність і неоднорідність управлінських ситуацій, управлінських циклів, суб’єктів та об’єктів управління, різноманітних зв’язків між ними, неможливість в багатьох випадках однозначно визначити критерії ефективності, а також високий ступінь динамізму змін вищезазначених факторів впливу на ефективність рішень у процесах розвитку. Саме тому над цією проблемою завжди працюватимуть численні фахівці.

Однак, однією з ключових проблем теорії управління ще й досі є те, що вчені по-різному тлумачать поняття «рішення» (табл. 1.1.), що залежить від сфери та умов їх прийняття.

Таблиця 1.1.

Трактування поняття «рішення»

Автор	Сутність терміна
Бусел В.Т.	рішення – продуманий намір зробити що-небудь, якось вчинити
Дерлоу Д.	рішення – це той пункт, у якому вибір робиться між альтернативними та, як правило, конкуруючими можливостями
Теребух А. А.	рішення – це продуманий намір зробити що-небудь, якось вчинити
Тарабан С. В.	рішення – це результат розумової діяльності людини, що приводить до якого-небудь висновку або до необхідних дій, наприклад повна бездіяльність, розроблення якої-небудь дії або вибір дії з набору альтернатив і його реалізація
Стрельникова Л.С.	рішення – це усвідомлений і вольовий акт особи, котрий передбачає вибір між альтернативними варіантами можливої поведінки в процесі досягнення конкретної цілі
Мартиненко М.М.	рішення – це вибір дії, яку необхідно зробити людині, коли вона володіє недостатньою інформацією для отримання потрібної відповіді

Досліджуючи визначення поняття «рішення», звертаємо увагу на різне його тлумачення в літературних джерелах: «вибір варіанта», «вибір дії», «результат вибору», «акт», «результат». Ми поділяємо підхід А.А.Теребух, що з метою запобігання розбіжностям в тлумаченні, рішення слід трактувати двояко, залежно від етапу прийняття та реалізації рішення. З одного боку, на етапі вибору й ухвалення рішення – це процес визначення найкращого з альтернативних варіантів, можливостей, а з іншого – на етапі реалізації рішення його слід трактувати як результат вибору способу впливу на ресурс з метою вирішення конкретних завдань [13, с. 181].

Гельга Драммонд в своїй книзі «Ефективне прийняття рішень» пише про суттєву різницю між рішенням самим по собі та процесом прийняття рішень. Автор вважає, що рішення є остаточним результатом процесу, а процес прийняття рішення містить в собі лише «події, які ведуть до моменту вибору та відбуваються після нього».

Більше того, як вказує Алан Баркер: «Прийняти рішення – це більше, ніж просто вирішити, що робити. Цей процес містить ще й іншу настанову: розумову та емоційну. Більше того, сюди часто додається настанова до дії від імені інших, а також прохання втілити вашу настанову, спрямоване до інших».

Український науковець Василенко В.А. відзначає, що прийняття рішень– це «центр», навколо якого обертається життя організації. Рішення можна розглядати як продукт праці, а його прийняття – як процес, що призводить до появи цього продукту [1].

Аналіз наукових джерел доводить, що різні автори, залежно від підходів до проблеми розглядають прийняття рішення як формування послідовності дій для досягнення певної мети на підставі певної вихідної інформації [10], як процес вибору мети, способу її досягнення або впізнання предмету [2], як вибір альтернатив, пошук відповідей на ряд запитань [6].

Така кількість різнопланових підходів до трактування понятійного апарату теорії прийняття рішень може викликати неоднозначну реакцію. З одного боку, велика кількість трактувань одного поняття свідчить про те, що наукова думка в цьому напрямі не стоїть на місці, а з іншого – таке становище показує недостатню опрацьованість цього поняття, тобто необхідність проведення подальших досліджень із цієї проблеми.

На нашу думку, в загальному вигляді під рішенням слід розуміти вибір однієї з ряду альтернатив у процесі досягнення поставленої мети. Під альтернативою розуміємо один варіант дій, що виключає можливість реалізації іншого варіанта.

Також, проведений аналіз наукових джерел дозволяє заключити, що прийняття рішення – це вольовий акт формування послідовності дій, що ведуть до досягнення цілей, на основі перетворення вихідної інформації в ситуації невизначеності [11,с.354].

Також необхідно уточнити, що необхідність прийняти рішення виникає за наступних умов:

- наявність мети (якщо мета не поставлена, то необхідності прийняття рішень не виникає);

- наявність альтернативних варіантів досягнення мети (при відсутності альтернатив рішення однозначне) - рішення приймаються в умовах, коли існує більше одного способу досягнення мети, з різними альтернативами можуть бути пов'язані різні затрати і різні ймовірності досягнення мети;

- наявність обмежуючих факторів, тобто факторів, що обмежують вибір, або обмежень.

Обмежувальні фактори можна розбити на дві групи:

1) економічні (ресурси) - час, грошові кошти, трудові ресурси;

2) соціальні, в тому числі і морально-етичні, які висловлюють вимоги не тільки соціальної доцільності здійснення тієї чи іншої альтернативи, а й високої моральності, етики, моралі.

Таким чином, завдання прийняття рішення виникає в тому випадку, коли є мета, можливі різні способи її досягнення і наявні обмеження.

Дата добавления: 2017-01-13