Методичні рекомендації щодо самостійного вивчення теми. Тема 7. Витрати виробництва і прибуток

План

Тема 7. Витрати виробництва і прибуток

Навчальні цілі:

- з'ясувати економічну сутність витрат виробництва і прибутку за марксистською теорією;

- розкрити сутність витрат виробництва за неокласичною теорією;

- показати механізм міжгалузевої конкуренції та утворення середньої норми прибутку;

- навчитись визначати масу та норму галузевого і середнього прибутку, ціни виробництва.

Ключові поняття теми:

Витрати виробництва, постійні витрати, змінні витрати, граничні витрати, середні витрати, прибуток, маса прибутку, норма прибутку, надприбуток, середня норма прибутку, середній прибуток, ціна виробництва.

1. Витрати виробництва як передумова виробництва. Сутність витрат виробництва за марксистською теорією.

2. Неокласична теорія витрат виробництва.

3. Прибуток як економічна категорія.Норма прибутку ічинники,що впливають на неї. Теорії прибутку.

4. Внутрігалузева конкуренція та утворення ринкової ціни. Надприбуток.

5. Міжгалузева конкуренція та утворення середньої норми прибутку. Середній прибуток. Ціна виробництва.

1. Класична, особливо марксистська, економічна теорія джерелом суспільного багатства вважають працю, тобто стоять на засадах трудової теорії вартості. Доводиться, що витрати виробництва являють собою витрати живої та уречевленої праці, вираженої у грошовій формі. К. Маркс обґрунтував наявність двох видів витрат виробництва: суспільні витрати і витрати виробничих одиниць (підприємств). Між ними є кількісні і якісні відмінності.

Суспільні витрати визначаються витратами суспільної праці і становлять вартість продукту для суспільства. Витрати товаровиробника, або капіталіста, визначаються витратами капіталу на залучення ресурсів, трудових і матеріальних, для створення продукту або послуги з метою отримання прибутку. За Марксом, «те, чого коштує товар капіталістам, вимірюється витратою капіталу і те, чого товар дійсно коштує, - затратою праці» (Маркс К. Капитал. Т. З // Маркс К., Енгельс Ф. Соч. 2-е изд. - Т. 25. - Ч. 1. - С. 30).

2. Витрати виробництва та їх види у трактуванні неокласиків помітно відрізняються від класичної економічної теорії. Вони виходять з факту обмеженості ресурсів та припущення про найбільш ефективний варіант їх використання у процесі виробництва певного товару або послуги. З цих позицій обґрунтовується й обсяг витрат на окремому підприємстві.

Витрати мають свою класифікацію за видами. Це явні, або зовнішні витрати (бухгалтерські) та неявні внутрішні.

Залежно від зміни обсягів виробництва розрізняють: постійні, змінні, валові витрати.

Крім того, розрізняють середні, середні постійні та середні змінні витрати, а також граничні. Для з'ясування видів витрат рекомендуємо звернутись до відповідної навчальної літератури.

3. В органічному і діалектичному зв'язку з витратами виробництва перебуває така економічна категорія, як прибуток. Це досить складна, неоднозначна в трактуванні економістів категорія.

З'ясування сутності прибутку передбачає визначення його джерел. Варто запам'ятати, що існують теорії, які по-різному трактують якісний зміст категорії прибутку.

Першою теорією прибутку була теорія меркантилістів, які стверджували, що прибуток виникає в зовнішній торгівлі в результаті різниці між зовнішніми і внутрішніми цінами.

Класична політекономія в особі А. Сміта і Д. Рікардо джерелом вважала працю. Рікардо розкрив залежність між прибутком і заробітною платою, тим самим він обґрунтував економічні засади суперечностей між капіталістами і найманими робітниками.

Марксистська економічна теорія визначає прибуток як перетворену форму додаткової вартості, яка являє собою неоплачену працю найманих робітників.

Неокласична теорія стверджує, що прибуток є результатом взаємодії всіх чинників виробництва.

Сутність прибутку виявляється через функції, які він виконує. Це:

1) показник оцінки діяльності підприємства;

2) регулювання розподілу ресурсів між суб'єктами підприємства, галузями і сферами виробництва;

3) стимулювання розвитку галузей.

Слід мати на увазі, що кожного підприємця цікавить не тільки абсолютний розмір прибутку, а й віддача кожної одиниці витрат. Для її визначення використовують показник норми прибутку як відношення суми прибутку до авансованих у виробництво коштів, виражених у відсотках.

Норму прибутку називають показником доцільності капіталовкладень. Норма прибутку залежить від таких чинників:

- рівень витрат виробництва за незмінного рівня цін;

- рівень цін на продукцію;

- швидкість обороту капіталу;

- ціни на виробничі ресурси.

Існують різні методи обчислення норми прибутку, головними з яких є відношення додаткової вартості до всього авансованого капіталу, виражене у відсотках:

Саме норма прибутку є показником ступеню вигідності, прибутковості бізнесу, ступеню зростання капіталу.

4. Студент повинен звернути увагу на вплив конкуренції на ринкові процеси. Внутрігалузева конкуренція вирівнює ціни та встановлює єдину ринкову ціну на даний вид продукції. За цих умов підприємці, власники технічно нових підприємств мають індивідуальні витрати нижчі від суспільних, а тому, реалізуючи товар за ринковою ціною одержують надприбуток. Але надприбуток у промисловості - явище не постійне: коли технічні новини розповсюдяться на всю галузь, знизяться суспільні витрати, ринкова ціна і надприбуток зникне.

Вивчення міжгалузевої конкуренції має підвести студента до висновку, що додаткова вартість, створена у всьому суспільному виробництві, в процесі міжгалузевої конкуренції перерозподіляється між групами підприємців за принципом: «Рівновеликий прибуток на рівновеликий капітал».

Визначення основних понять і категорій теми:

Витрати виробництва - вартість спожитих факторів виробництва в процесі перетворення їх на товарну продукцію.

Постійні витрати - ті, що не залежать від обсягів виробництва.

Змінні витрати - це витрати, що залежать від зміни обсягів виробництва.

Органічні витрати - приріст валових витрат на кожну додаткову одиницю продукції.

Середні витрати - відношення постійних витрат до обсягу виробництва.

Прибуток - реалізована додаткова вартість.?

Маса прибутку - його абсолютна величина.

Норма прибутку - відношення додаткової вартості до змінного капіталу у відсотках.

Надприбуток - частина додаткової вартості, що є надлишком над середнім прибутком.

Середня норма прибутку - це відношення суми додаткової вартості, створеної у всіх галузях суспільного виробництва де суми капіталу, вкладеного в усі галузі.

Середній прибуток - це прибуток, одержаний за середньою нормою від авансованого капіталу.

Ціна виробництва включає витрати виробництва плюс середній прибуток на авансований капітал.

Питання для самоконтролю:

1. Що розкриває марксистська теорія витрат виробництва?

2. В чому сутність неокласичної теорії витрат виробництва?

3. Чим відрізняється дійсні, суспільні) витрати виробництва від капіталістичних?

4. Які конкретно витрати можна віднести до явних чи бухгалтерських?

5. В чому сутність постійних витрат?

6. Для чого розраховують середні та граничні витрати виробництва?

7. В чому сутність прибутку за марксистською та неокласичною теорією

8. Перелічіть відомі Вам альтернативні теорії прибутку.

9. Чому показник маси прибутку не відбиває ступінь вигідності вкладання капіталу?

10. Які чинники впливають на норму прибутку?

11. Чому між органічною будовою капіталу та нормою прибутку існує обернена залежність?

12. До чого призводить внутрігалузева конкуренція?

13. Чому надприбуток у промисловості явище не постійне?

14. Як встановлюється середня норма прибутку?

15. Які складові включає ціна виробництва?

16. 3а яким принципом перерозподіляється додаткова вартість, створена в суспільному виробництві?

Рекомендована література:

1. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред.. В.Д.Базилевича. - 4-те вид. стер. - К.; - Знання - Прес,2005, с. 281-294.

2. Мельник Л.Ю., Макаренко П.М.; Економічна теорія - політекономічний контекст, - Навчальний посібник.; К.: Кондор, 2008, с.248-256.

3. Мочерний С.В., Мочерна Я.С. Політична економія: Навч. посібник.-2-ге вид., випр.: доп. - К.: Знання, 2007 с. 311-338

4. Політична економія./ Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова, - К: Академвидав, 2007, с.232-259.

5. Федоренко В.Г., Діденко О.М., Руженський М.М. Іткін О.Ф. Політична економія: Підручник / За науковою ред.. доктора економ, наук, проф.. В.Г. Федоренка. - К.: Алерта, 2008, с.91-105.

6. Щетинін А. І. Політична економія. Підручник. – К.: Центр учбової літератури. 2011. – с 178 – 195.

Дата добавления: 2017-01-13