Методичні рекомендації щодо самостійного вивчення теми. Тема №14. Господарський механізм у системі суспільного відтворення

План

Тема №14. Господарський механізм у системі суспільного відтворення. Держава та її економічні функції

Навчальні цілі:

- з'ясувати сутність господарського механізму як структурного елементу економічної системи, його структуру, функції;

- впевнитись у необхідності державного регулювання економіки;

- проаналізувати економічні функції держави в ринковій економіці;

- довести необхідність удосконалення механізму господарювання в Україні.

Ключові поняття теми:

Господарський механізм, державне регулювання економіки, методи державного регулювання економіки, методи прямої дії, непрямі методи, класична модель державного регулювання, кейнсіанська модель, монетарна модель.

1. Організаційно-економічні відносини та господарський механізм.

2. Економічні функції держави. Форми і методи державного регулювання економіки.

3. Державний сектор економіки і державне підприємництво як спосіб реалізації економічних функцій держави.

4. Необхідність удосконалення механізму господарювання в Україні.

1. Вивчаючи перше питання, варто звернути увагу на те, що господарський механізм є складовою економічної системи. Через нього реалізуються організаційно-економічні відносини. Він функціонує як єдине ціле на базі таких принципів як:

- ефективність;

- системність;

- збалансованість;

- соціальна спрямованість.

Як цілісна система він включає такі структурно-господарські підсистеми як планування, стимулювання, організація та регулювання. Особливу увагу варто звернути на функції господарського механізму та його роль в економіці.

2. Далі варто зупинитись на ролі держави в економіці.

Спершу треба ознайомитись з історичними аспектами проблеми, оскільки історії відомі різні теоретичні підходи щодо визначення ролі держави в економіці. Серед них найбільш відомими є: меркантилізм, класичний підхід, марксизм, кейнсіанство, монетаризм.

Прибічники меркантилізму (Т. Мен, А. Монкретьєн, XVIII ст.) вважали, що держава має активно впливати на економічне життя країни для сприяння її збагаченню.

Класичний підхід невтручання держави в економіку ґрунтується на праці А. Сміта «Дослідження про природу та причини багатства народів». згідно з якою держава повинна забезпечувати безпеку життя людини та її власності, вирішувати суперечки, тобто брати на себе вирішення проблем, які індивід або не в змозі виконати самостійно, або виконує це неефективно. Головне ж полягає в тому, що для всіх суб'єктів господарської діяльності повинні бути гарантовані основні економічні свободи: свобода вибору сфери діяльності, свобода конкуренції, свобода торгівлі.

Згідно з марксистською теорією держава є формою політичної організації суспільства, що належить до надбудови і народжується в результаті виникнення класів. З розвитком суспільства держава регулює відносини класів і економічне життя суспільства в інтересах панівного класу.

Кейнсіанська концепція (30-ті рр. XX ст.) передбачає активний вплив держави на ринок для зростання попиту за допомогою бюджетно-фінансової політики та за рахунок прямого створення державою робочих місць, щоб запобігти виникненню капіталістичних криз унаслідок надвиробництва товарів.

Неокласична теорія монетаристів (І. Фішер, М. Фрідмен) лишає за державою тільки методи непрямого впливу на економіку, а головну роль щодо економічного розвитку відводить ринковим силам.

За основу монетаристського підходу, що існує в межах неокласичної теорії, покладено постулат про жорсткий зв'язок пропонування грошей і швидкості їх обігу з обсягом виробництва та рівнем цін.

Неокеннсіанці – прихильники економічної теорії щодо циклічності коливань та інфляції відповідно до змін сукупних витрат та пропонування грошей (Дж. Робінсон, Р. Харрод, Е. Домар) пропонують застосовувати активну стабілізаційну політику з використанням інструментів бюджетно-податкового регулювання.

Студенти повинні усвідомлювати, що така суперечливість теоретичних уявлень щодо ролі держави в економіці обумовлена перш за все відсутністю цілісного концептуального уявлення про явища економічного життя, переважанням емпіричного підходу у наукових узагальненнях щодо економічних процесів.

На сучасному етапі у світовій практиці склалися три підходи щодо місця держави в регулюванні нею економіки. Перший передбачає концепцію невтручання держави в економічні процеси, та спирається на теорію класиків політичної економії. Другий підхід можна назвати «обмеженою інтервенцією держави в економіку» передбачає проведення макроекономічної політики за монетаристських заходів. Третій підхід полягає в активній ролі і у проведенні економічної політики за допомогою різних підходів.

Зверніть увагу на те, що сутність державного регулювання економіки й проблеми державної економічної політики достатньо висвітлено у підручниках та навчальній літературі.

Вивчаючи економічні функції держави, слід зрозуміти, що вони полягають у створенні передумов, необхідних для ефективної економічної діяльності суспільства. Найбільш поширена їх класифікація за сферою дії - внутрішні та зовнішні функції: внутрішні - це напрями діяльності держави щодо суспільства в економічній, політичній, ідеологічній, соціальних сферах тощо. Зовнішні - напрями діяльності щодо інших держав для забезпечення економічних інтересів власної держави та суспільства.

Державне регулювання необхідне перш за все у таких сферах:

1) підтримка конкурентного середовища;

2) забезпечення загальноекономічної стабільності;

3) соціальне забезпечення та збалансованість;

4) подолання криз на макроекономічному рівні.

Слід звернути увагу на те, що головною метою державного регулювання економіки є забезпечення економічної і соціальної рентабельності та зміцнення економічної безпеки держави.

Через неспроможність ринкового господарства у певних ситуаціях забезпечувати розвиток економіки та її складових: інфраструктури, реконструкції деяких галузей промисловості, забезпечення народного господарства дешевими джерелами енергії та сировини, фінансування та організації у загальнодержавних масштабах фундаментальної та прикладної науки - вирішення цих завдань бере на себе держава. Крім того, держава займається організаційно-господарською діяльністю на власних підприємствах в межах державного сектору економіки.

1) забезпечення робочих місць, послаблення циклічності коливань в економіці та економічних криз;

2) утримання галузей комунального господарства: водопостачання, каналізаційних мереж, експлуатаційно-житлового господарства, інженерного захисту територій електропостачання, телефонного зв'язку, муніципального транспорту, що зумовлене необхідністю створення соціальних гарантій цих видів послуг для абсолютної більшості населення та контролю за цінами в цих галузях;

3) поповнення державного бюджету.

Завершуючи вивчення теми, студент має зрозуміти, що господарський механізм - це динамічна система, що постійно вдосконалюється, оновлюється, набирає ефективніших форм.

3. Способом реалізації економічних функцій держави є державний сектор економіки. За своєю сутністю це – комплекс господарських об’єктів, що повністю або частково належать центральним або місцевим органам влади і використовуються днржавою для виконання нею економічних,політичних і соціальних функцій.

В економіці України є три основні форми державних підприємств:

-бюджетні підприємства;

-державні корпорації;

-змішані акціонерні товариства.

Варто звернути увагу на те, що за допомогою державних підприємств вирішуються такі проблеми:

забезпечення національної безпеки та цілісності економіки;

-соціалізація економіки;

-забезпечення стабільності та збалансованості її розвитку;

-екологічні;

-розвитку регіонів.

Визначення основних понять і категорій теми:

Господарський механізм - це сукупність організаційно-економічних форм з допомогою якої держака здійснює функцію управління та регулювання економіки.

Державне регулювання економіки - вплив держави на відтворювальні процеси в економіці з метою орієнтації господарських суб'єктів на досягнення цілей і пріоритетів державної соціально-економічної політики.

Методи державного регулювання - конкретні форми, способи, прийоми впливу на економіку.

Методи прямої дії - це адміністративне втручання держави в економіку.

Непрямі методи - це економічні важелі впливу на економіку: бюджетно-податкові, грошово-кредитні та ін.

Класична модель державного регулювання виходить з досконалості ринкового саморегулювання та заперечує необхідність державного втручання в економіку.

Кейнсіанська модель державного регулювання передбачає активну роль держави шляхом використання фіскальних інструментів.

Монетарна модель - це обмежене втручання держави в економіку з використанням грошово-кредитної політики держави.

Питання для самоконтролю:

1. В чому полягає взаємозв'язок господарського механізму та організаційно-економічних відносин?

2. Що таке господарський механізм?

3. Яка роль господарського механізму в суспільстві?

4. Які основні функції виконує механізм господарювання?

5. В чому сутність державного регулювання економіки?

6. Назвіть три основні концепції державного регулювання.

7. В чому відмінність між прямими та непрямими методами державного регулювання економіки?

8. Яка роль державного підприємництва та державного сектора економіки в реалізації економічних функцій держави?

9. Які форми державних підприємств Ви знаєте?

10. Перелічіть основні напрямки вдосконалення механізму господарювання в Україні.

Рекомендована література:

1. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред.. В.Д.Базилевича. -4-те вид. стер. - К.: - Знання - Прес,2005, с. 459-476.

2. Мельник Л.Ю., Макаренко П.М.: Економічна теорія - політекономічний контекст. - Навчальний посібник.: К.: Кондор, 2008, с.389-432.

3. Мочерний С.В., Мочерна Я.С. Політична економія: Навч. посібник.-2-ге вид., випр.: доп. - К.: Знання, 2007 с. 435-

4. Політична економія./ Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. - К: Академвидав, 2007, с.546-564.

5. Федоренко В.Г., Діденко О.М., Руженський М.М., Іткін О.Ф. Політична економія: Підручник/За науковою ред.. доктора економ, наук, проф.. В.Г. Федоренка. -К.: Алерта, 2008, с. 358-372.

6. Щетинін А. І. Політична економія. Підручник. – К.: Центр учбової літератури. 2011. – с. 355 – 381.

Дата добавления: 2017-01-13