Якщо різниця більше 75 балів, то дослідний ставиться до себе занадто критично

Якщо різниця коливається в інтервалі від 30 до 75, то дослідний володіє принадами, які характерні для людей, здатних багато чого досягти в житті. Якщо самооцінка реалістична, то дослідний можете ставити перед собою дуже значні цілі, і прагнення неодмінно приведуть до відмінних результатів.

Якщо різниця сум балів «ідеального Я» і «реального Я» складає менше 30 балів, то самооцінка дуже висока і це додає упевненість в своїх силах.

Заключний етап роботи полягає в підсумовуванні всіх 15 цифр, які представляють собою різницю позицій «реального Я» і «ідеального Я».

3. Проективна методика «Я-реальний, Я-очима інших, Я-ідеальний». Старшокласникам пропонувалося зобразити три малюнки:

Ÿ «Яким я є /Я-Реальний» (установка Реальне «Я» – уявлення індивіда про себе на даний момент. Ці уявлення можуть бути як істинними, так і хибними).

Ÿ «Яким мене бачать інші». Дзеркальне «Я» – уявлення індивіда про думки відносно нього з боку інших людей.

Ÿ «Яким я хочу бути». Ідеальне «Я» – уявлення про те, яким індивід прагне стати. Малюнки вміщують у собі три основні модальності в структурі «Я- концепції». Реальне «Я» - уявлення людини про себе. Поняття «реальне Я» аж ніяк не припускає, що ця концепція реалістична. Вирішальний момент тут – власна точка зору й власна оцінка [6]. Ідеальна Я-концепція (ідеальне «Я») – це самооцінка особистості відповідно до бажань («Яким би я хотів бути»). Реальна й ідеальна Я-концепції можуть відрізнятися. Їхня дивергенція може перетворитися у важливе джерело конфліктів, коли високі запити перетинаються з досить далекою від них психічною ситуацією. Оскільки в період дорослішання Я-концепція проходить фазу розвитку, що протікає не плавно, а зі змінною швидкістю, дисонанс між реальною, дзеркальною та ідеальною Я-концепціями часто стає особливо помітним у рамках юнацьких криз. Інтерпретуючи малюнки, ми спиралися на проективну методику «Малюнок людини» (К. Маховер) [72], а також досвід роботи психологів з малюнками [1], [2], [3], [5]. Загалом старшокласники мають велику потребу розібратися у власних переживаннях та думках. Їхній внутрішній світ досить складний і тендітний. Старші школярі дивляться на теперішнє уже з позиції майбутнього. Однак, старшокласники не схильні демонструвати «широкому загалу» власні переживання, тривоги та вагання. Тому, на нашу думку, аналіз малюнків дозволяє робити припущення щодо емоційної зрілості старшокласника, його тривожності, відчуття провини, агресії, а також безліч інших рис. Малюнок – це своєрідний провідник у внутрішній світ людини. Додатковою перевагою малюнків є їхня природність, наближення до звичайних видів людської діяльності. Крім того, досвід малювання є в кожної людини. Використання малюнків для виявлення особистісних особливостей людини базується на принципі проекції, тобто на винесенні зовні переживань, уявлень, прагнень. Малюючи об’єкт, людина передає власне ставлення до нього. Проективні методики досить інформативні, дозволяють виявити багато психологічних особливостей старшокласника, побачити проекцію особистісної динаміки. Вони прості у проведенні, займають небагато часу, не потребують ніяких спеціальних матеріалів, окрім олівців (фарб) та паперу. Звісно, кожен малюнок потребує індивідуальної інтерпретації та спільної роботи психолога з досліджуваним. Аналіз малюнків високотривожних старшокласників та дівчат дозволив зафіксувати елементи внутрішньої напруженості, протиріч у взаємодії з оточуючим світом. Дослідниками виділяються прояви тривожності у проективних методиках, яких ми дотримувались, досліджуючи малюнки старшокласників [1], [2], [3], [4]. Це: сильний натиск, жирний контур малюнку; слабке натискання, майже непомітні лінії, ескізні лінії; неоднакове натискання; різко продавлені лінії; лінії, що складаються із нерівних дрібних штрихів, невпевнене малювання; незавершені лінії; обмежувальні лінії (лінія основи); постійні виправлення, стирання; інтенсивна штриховка, що не пов’язана з характером зображення; маленький малюнок; незбалансований малюнок; різкий зсув в одну із сторін; вихід малюнка за межі аркуша; малюнок внизу або нижньому кутку аркуша; заштриховані хмари тощо. Людська фігура, зображена юнаком, що отримав інструкцію «намалювати людину», співвідноситься з тривогами, конфліктами, характерними для нього. У малюнку людини про тривожність свідчать також [72]: великі окреслені, затемнені очі; руки за спиною, у кишенях; відсутні або зменшені ступні ніг; акцент на певних статевих ознаках; непропорційно великі, насторожені або сильно підкреслені вуха. Голова інтерпретується як найважливіший центр локалізації «Я». Обличчя – найбільш виразна частина тіла. Це найважливіший центр комунікації. Усі вищеперелічені ознаки яскраво проявляються у малюнках високотривожних старшокласників, які були проаналізовані в рамках проведення проективної методики «Я-реальний; Я-очима інших; Я-ідеальний». Так, боязкі, несміливі, схильні до ухилення від проблем старшокласники часто надмірно затушовують риси обличчя, підкреслюючи контур голови (значущість «Я» і сильне прагнення до соціального схвалення, заблоковане егоцентризмом). Досліджувані, які знаходяться в стані напруженості, малюють рот однією лінією так, як ніби він щільно стиснутий, закритий від чогось. Очі мають відношення до нашого емоційного життя, відчуття безпеки, оскільки ми читаємо схвалення або відторгнення в очах інших людей. Очі – це головна точка концентрації відчуття «Я» і одночасно точка максимальної уразливості цього відчуття. Це основний орган контакту із зовнішнім світом. Викривлення в зображенні рук залишаються ознакою недостатньої впевненості у досягненнях та в соціальних контактах. У функціональному відношенні руки і кисті співвідносяться з психологічними сенсами, що відносяться до розвитку Его і соціальної адаптації. Якщо кисті рук різко зменшені або майже відсутні, то це може свідчити про порушення у сфері спілкування. Можлива схильність до широких, але формальних контактів. Загалом, тривожність призводить до труднощів у спілкуванні. Досить часто руки зображуються схованими за спину. Це може свідчити про закритість, недовіру, небажання розкриватися під час комунікації. Якщо кисті намальовані, вони часто можуть мати розпливчасті контури або бути затемнені (недостатня компетентність в соціальних контактах, недостатня продуктивність, або ж і те, і інше). Кисті можуть бути сильно заштриховані – свідчення про відчуття провини по відношенню до агресивних імпульсів. Сильно збільшений розмір стопи – ознака потреби в опорі, відчуття ненадійності свого положення. Викривлення в зображенні ніг, а іноді і їхня відсутність свідчать про відчуття ненадійності опори. Більший контроль і велика раціоналізація внутрішньої напруги можуть виявитися в поясі, що ретельно промальований. Це вказує на тенденцію перетворення напруги в естетичні і демонстративні форми. Талія, сильно стягнута поясом, дає ефект корсета і скутості, свідчить про ненадійність контролю, що може знайти вихід в афектних спалахах. Кишені можуть використовуватися старшокласниками як вираз прагнення до мужності, яке вступає в суперечність з емоційною залежністю від матері. Чітко промальована лінія контуру тіла є межею між тілом та навколишнім середовищем, і досить часто відображає ступінь захищеності, уразливості, сензитивності або ізоляції старшокласника. Часто ця лінія контрастує з рисами агресії, що містяться в малюнку, що може бути, зокрема, інтерпретовано як наявність сильних агресивних імпульсів, які стримуються в соціальних контактах. Агресивність, вшанування сили особливо простежується у малюнках високотривожних хлопців. Зображення зброї може бути також ознакою агресивності, потреби захистити себе. Деякі з малюнків можуть містити надписи, наприклад, «біла і пухнаста», «це – Я», «мої риси». Написані на малюнку слова вимагають особливої уваги. Слова покликані внести ясність і зменшити можливість неправильної інтерпретації малюнка. Крім того, надписи підкреслюють бажану статусність старшокласника. Більшість малюнків високотривожних старшокласників містять ознаки стирання. Стирання піддаються свідомому контролю більш, ніж вираження конфлікту за допомогою посилення лінії або штрихування. Стирання вважаються виразом збудження, але відрізняються від посилення лінії і штрихування, оскільки вони свідчать про виражену незадоволеність. Заштриховані лінії досить часто зустрічаються на малюнках тривожних старшокласників.

4. Тест «Діагностика рівня суб’єктивного контролю» (Дж. Роттера) [72].

Тестованому суб’єкту пред’являється 44 твердження, які стосуються різних явищ і подій життя і відносини до них. Він повинен оцінити ступінь своєї згоди і незгоди з кожним із тверджень, використовуючи 6-бальну шкалу (від «цілком не згодний» до «цілком згодний»).

Інструкція випробуваному: «Цей опитувальник установлює спосіб, яким деякі важливі події в житті нашого суспільства впливають на різних людей... Будь ласка, виберіть з кожної пари одне (і тільки одне) висловлення, що сильніше Вас торкається».

Після відповіді на усі твердження результати обробляються. Ця обробка відбувається в три етапи.

Спочатку за допомогою спеціального «ключа» підраховуються «сирі» бали по 7 шкалах:

· шкала загальної інтернальності;

· шкала інтернальності в області досягнень;

· шкала інтернальності в області сімейних відносин;

· шкала інтернальності в області невдач;

· шкала інтернальності у виробничих відносинах;

· шкала інтернальності в області міжособистісних відносин;

· шкала інтернальності в області здоров’я і хвороб.

На другому етапі «сирі» бали переводяться в стандартні бали – стіни, що представлені по 10-бальній шкалі. Результати, виражені в стінах, можна вже зіставляти з нормами.

На третьому етапі обробки результатів створюється графік – «профіль РСК» Він вибудовується по всім семи 10-бальним шкалам – із середнім показником, рівним 5,5.

Після цього відбувається інтерпретація отриманих результатів. Аналізується кожна шкала окремо. Відхилення, що перевищує норму (5,5) свідчить про інтернальності, а показники нижче норми – про екстернальності.

Приведемо приклад інтерпретації результатів по Шкалі інтернальності у виробничих відносинах, як найбільш інформативної для цілей професійної діагностики (хоча, це не означає, що результати по інших шкалах ніякого інтересу в цьому відношенні не представляють).

Високий показник по цій шкалі говорить про те, що людина покладається в основному на себе в організації своєї виробничої діяльності. Він вважає, що може впливати на свої відносини з колегами, керувати ними і нести за них відповідальність. Так само він думає, що його професійна кар’єра, просування по службі залежать у більшому ступені від нього самого, а не від когось іншого чи від якихось зовнішніх сил.

Низький показник, отриманий тестованим суб’єктом по Шкалі інтернальності в сфері виробничих відносин, свідчить про те, що він має схильність знімати із себе будь-яку відповідальність за свої професійні успіхи і невдачі. Він вважає, що не він сам, а хтось іншої – начальство, колеги, везіння й ін. – визначають усе, що з ним відбувається в цій області.

Дослідження рівня суб’єктивного контролю показують, що локус контролю універсальний. Він характерний для індивіда в цілому і виявляється однаковим образом у будь-яких ситуаціях, у яких індивід виявляється. Рівень суб’єктивного контролю є узагальненою характеристикою особистості. Додаток 3.

5. Методика визначення рівня домагань (опитувальник В. Гербачевського). Проблемні ситуації, що виникають у процесі відповідей на висловлювання опитувальника, призводять до актуалізації потреб, серед яких виділяються пізнавальні, соціальні, потреби самосвідомості, підвищення самоповаги і т. п. На основі цих потреб суб’єкт оцінює значимість і складність завдання, витрати часу і сил, прогнозовані оцінки розвитку особистісних якостей [72].

За результатами тестування визначається мотиваційна структура особистості випробуваного. У цій структурі розрізняють 15 компонентів. По кожному з цих компонентів підраховується сума балів за допомогою ключа і правил перекладу відповідей випробуваного в бали. Додаток 4. Умовно компоненти мотиваційної структури можна розділити на чотири блоки (групи).

У першу групу входять 6 компонентів, що представляють собою ядро мотиваційної структури особистості. До них відносяться:

компонент 1 - внутрішній мотив. Висловлює захопленість завданням, виявляє ті аспекти, які надають виконанню завдання привабливість;

компонент 2 - пізнавальний мотив. Характеризує суб’єкта як проявляє інтерес до результатів свій діяльності;

компонент 3 - мотив уникнення. Свідчить про боязнь показати низький результат і які з цього наслідки;

компонент 4 - змагальний мотив. Показує, наскільки суб’єкт надає значення високим результатам в діяльності інших суб’єктів;

компонент 5 - мотив до зміни поточної діяльності. Розкриває пережиті суб’єктом тенденції до припинення роботи, якою він зайнятий в даний момент;

компонент 6 - мотив самоповаги. Виражається в прагненні суб’єкта ставити перед собою все більш і більш важкі цілі в однотипної діяльності. Перераховані вище компоненти, що становлять ядро мотиваційної сфери особистості, виступають в ролі факторів, що безпосередньо спонукають суб’єкта до певного виду діяльності.

Другу групу утворюють компоненти, пов’язані з досягненням досить важких цілей. Вони відносяться до поточного стану справ:

компонент 7 - додання особистісної значущості результатами діяльності;

компонент 8 - рівень складності завдання;

компонент 9 - прояв вольового зусилля. Висловлює оцінку ступеня вираженості вольового зусилля в ході роботи над завданням;

компонент 10 - оцінка рівня досягнутих результатів. Співвідноситься з можливостями суб’єкта в певному виді діяльності;

компонент 11 - оцінка свого потенціалу.

У третю групу компонентів входять складові прогнозних оцінок діяльності суб’єкта:

компонент 12 - намічений рівень мобілізації зусиль, необхідних для досягнення цілей діяльності;

компонент 13 - очікуваний рівень результатів діяльності.

Четверта група компонентів відображає причинні фактори відповідної діяльності. У неї входять два компоненти:

компонент 14 - закономірність результатів. Висловлює розуміння суб’єктом власних можливостей у досягненні поставлених цілей;

компонент 15 - ініціативність. Висловлює прояв індивідом ініціативи і винахідливості при вирішенні поставлених перед собою завдань.

Перераховані компоненти являють собою потенційну мотиваційну структуру, яка виникає в ході виконання завдання. Раніше було сказано, що центральною ланкою в цій структурі є мотиваційні компоненти, а серед них компонент самоповаги адекватно виражає експериментальну оцінку рівня домагань особистості.

Оцінки кожного компонента мотиваційної структури особистості дозволяють побудувати індивідуальний профіль випробуваного, в якому представлені кількісні співвідношення між усіма розглянутими компонентами.

Компонент самоповаги, адекватний експериментальній оцінці рівня домагань, формується на основі трьох висловлювань:

12. Чим краще показуєш результат, тим більше хочеться його перевершити.

21. Я хочу ставити все більш і більш важкі цілі.

30.Чим важче мета, тим більше бажання її досягти.

Сумарна кількість балів, яку випробовуваний може набрати за даними висловлювань, становить від 3 до 21.

Хоча нормативних даних для опитувальника не існує (кожен індивідуальний результат за відповідними компонентам встановлюється в порівнянні з іншими компонентами індивідуального особистісного профілю випробуваного), можна скористатися наступними експериментальними показниками рівня домагань:

Ÿ Низький рівень: 3-9 балів;

Ÿ Середній рівень: 10-16 балів;

Ÿ Високий рівень: 17-21 бал.

Отже, сукупність обраних методик дозволить оптимально оцінити психологічні чинники особистісної тривожності в учнів старших класів та на основі отриманих результатів розробити психокорекційну програму для учнів 9-11 класів.

Дата добавления: 2015-07-13