Пошук інформації, правила подання посилань та оформлення переліку використаних джерел

Для успішного виконання кваліфікаційної роботи потрібно здійснювати пошук необхідної інформації.

Цілеспрямовано підібрані фонди документальних і бібліографіч­них джерел мають бібліотеки, служби наукової інформації, архіви, музеї.

В процесі написання кваліфікаційної роботи для пошуку інформації можна використовувати такі загально­державні бібліотеки та офіційні сайти органів державної влади та місцевого самоврядування:

1. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (03039, Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 3. Електронна адреса сайту бібліоте­ки: http:// www.nbuv.gov.ua/.

2. Обсяг фондів – близько 15 млн. одиниць зберігання. Це унікаль­не зібрання джерел інформації, що включає книги, журнали, про­довжувані видання, карти, ноти, образотворчі матеріали, рукописи, стародруки, газети, документи на нетрадиційних носіях інформації.

3. Національна парламентська бібліотека України (01601, Київ, вул. М. Грушевського, 1. Електронна адреса сайту бібліотеки: http://www. nplu.kiev.ua/.

4. Державна історична бібліотека України (01017, Київ, вул. І. Мазепи (Січневого повстання), 21, Києво-Печерський історико- культурний заповідник, корпус 24. Електронна адреса сайту бібліо­теки: http://www.dibu.kiev.ua/).

5. Державна науково-технічна бібліотека України (01171, Київ, вул. Антоновича (колишня Горького), 180 Електронна адреса бібліотеки: http://gntb.gov.ua/ua/).

6. Бібліотека імені М. Максимовича Київського національного уні­верситету імені Тараса Шевченка (01017, Київ, вул. Володимирська, 64 http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/title4.php3)

7. Офіційний сайт Верховної Ради України (http://www.rada.gow.ua)

8. Асоціація міст України (http://www.auc.org.ua)

9. Всеукраїнська асоцiацiя сiльських та селищних рад (http://vassr.org/index.php/ua)

10. Українська асоціація районних та обласних рад (http://uaror.org.ua)

11. Запорізька обласна рада (http://www.rada.zp.ua)

12. Запорізька міська рада (http://www.meria.zp.ua/test)

13. Американська бібліотека НаУКМА (http://www.library.ukma.kiev.ua/amer)

14. Бібліотека Конгресу США (http://www.loc.gov)

15. Британська бібліотека (http://www.bl.uk)

16. Німецька національна бібліотека (http://www/d-nd.de)

17. Національна бібліотека Франції (http://wwwbnf.fr)

18. Європейська цифрова бібліотека (Еuropeana) (http://dev.europeana.eu)

В науці значну роль відіграє інформація про сучасний стан розви­тку нових здобутків як в галузі досліджень в цілому, так і в суміжних галузях. Тому електронний пошук та використання наявної інфор­мації дозволяє суттєво скоротити час та підвищити ефективність на­укових досліджень.

Одним з ключових показників, який широко застосовується в усьому світі для оцінки роботи дослідників та наукових колективів є індекс цитування. Для оцінки впливу вченого або наукового закладу на світову науку, для кількісного визначення проведених наукових досліджень використовуються статистичні дані вказівників Science Citation Index (SCI) та Journal Citation Reports (JCR), що випус­каються американським закладом Institute for Scientific Information (ISI). Індекс цитування та його Internet версія (http://thomsonreuters. com/products_services/scientific/Web_of_Science) містить бібліогра­фічний опис усіх статей з опрацьованих наукових журналів та відо­бражає публікації за фундаментальними розділами науки у провід­них міжнародних та національних журналах.

В мережі Internet існує величезна кількість інформації, більша частина якої організована невпорядковано та розподілена між багать­ма сайтами. Значна кількість організацій (в тому числі й офіційних) розташовує нормативну інформацію на власних сайтах. Тому для ефективного пошуку інформації в мережі Internet існують спеціаль­ні сайти, які називають пошуковими системами. Вони використову­ють пошукових роботів для збору інформації з сайтів та подальшої ефективної обробки за системою, аналогічною до побудови індексу цитування наукової літератури. На даний час основними пошукови­ми системами є:

http://www.google.com

http://www.yandex.ru

Кожен з цих сайтів має власні переваги та недоліки. Перевагами пошукової системи Google вважають точність пошуку визначених фраз, великий обсяг проіндексованої інформації (декілька мільярдів проіндексованих сторінок), можливість перекладу запитів користу­вача на іншу мову за допомогою супровідного сервісу http://translate. google.com/.

Посилання, в бібліографічному розумінні цього слова, – вказівки на джерела інформації (книгу, статтю, документ тощо), є обов’язковими в кваліфікаційній роботі. Їх слід подавати в роботі (вступі, основному тексті, загальних висновках, можливо – в додатках) безпосередньо після цитати чи даних, що потребують такого посилання, в квадратних дужках арабськими цифрами порядкових номерів бібліографічних описів цих джерел у списку використаних джерел, а потім (через кому) – номерів сторінок, на яких вміщено саме ту інформацію, на яку роблять посилання, наприклад “... адміністративна відповідальність [21, с. 45]”. Якщо в роботі просто згадується якесь джерело інформації, то посилання на нього не передбачає вказівку конкретних сторінок, наприклад “... у працях вчених [3; 2-29; 56]...”.

Особливою формою викладу фактичного матеріалу наукових робіт є цитати, що органічно включені у текст кваліфікаційної робготи. Вони використовуються для того, щоб без викривлень передати думку автора першоджерела, ідентифі­кувати його погляди при співставленні різних точок зору тощо. Ци­тати служать необхідною опорою автору у процесі аналізу і синтезу інформації. Спираючись на їх зміст, можна створити систему пере­конливих доказів, що є необхідними для об’єктивної характеристики досліджуваного явища. Цитати також можуть наводитися як підтвер­дження окремих положень, які наводить науковець.

У всіх випадках кількість цитат, що наводяться, має бути опти­мальною, тобто визначатися потребами розробки теми наукового до­слідження. Від науковця вимагається встановити чи варто застосо­вувати цитати у конкретному контексті, чи немає у них викривлень смислу джерела цитування. Причини останнього можуть бути різни­ми: в одних випадках з першоджерела можуть бути взяті слова, які не визначають суті поглядів автора; в інших — цитати обмежуються словами, які містять лише частину думки, наприклад ту, яка більше відповідає інтересам автора наукової роботи. Іноді у цитаті викладається точка зору не на той предмет, який розглядається у данному контексті. Можливі й інші смислові неточності при цитуванні.

Поряд з прямим цитуванням часто застосовують непряме цитув­ння — переказ тексту першоджерела. У цьому випадку також не ви­ключеною є можливість викривлення думки автора першоджерела. Щоб цього не трапилось, текст переказу слід прискіпливо звіряти з першоджерелом.

Посилаючись у тексті на будь-яке джерело (опублікований чи не­опублікований документ), можна лише обмежитися цитатою, урив­ком з нього, не зазначаючи відомостей про сам документ (автора, назву, рік видання). Але такі цитати називають недокументованими посиланнями, і вони характерні лише для газет, масово-політичної, навчальної літератури. У жодному разі їх не можна рекомендувати для наукових публікацій, рефератів, курсових, дипломних, магістер­ських робіт, наукових звітів і дисертацій. У цих видах робіт бібліо­графічні посилання мають бути обов’язково документованими, тобто супроводжуватися точною адресою цитованого джерела.

Описи джерел мають бути повними і точними з дотриманням встановленої послідовності розміщення окремих бібліографічних відомостей. Орієнтуватися тут слід, насамперед, на бібліографічні каталоги та покажчики. Але якщо виникає необхідність самостійно описати джерело, то слід звертатися до чинних державних стандартів: ГОСТ 7.1-К-1 “Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”, ДСТУ 3582-97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові та бібліографічному описі.

Нижче наведено конкретні приклади оформлення посилань у тексті кваліфікаційної роботи.

Приклад.

Цитата в тексті кваліфікаційної роботи:

Термін “адміністративна відповідальність ” – це примусове, з додержанням встановленої процедури, застосування правомочним суб’єктом передбачених законодавством за вчинення адміністративного проступку заходів впливу, які виконані правопорушником [34, с. 76].

Відповідний бібліографічний опис джерела, з якого взято цитату, в списку використаних джерел (за порядком посилання):

34. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право): навч. посіб. / В.К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 256 с.

Якщо в роботі декілька цитат з одного джерела, то кожну з них у тексті позначають одним і тим самим порядковим номером бібліографічного опису джерела в списку використаних джерел та відповідними сторінками цього джерела.

Наприклад, першу цитату буде позначено:

... онтологічна природа категорії шкода [34, с. 69-70].

Друга цитата:

... склад адміністративного правопорушення [34, с. 89].

Третя цитата:

... (апріорна ознака адміністративного правопорушення) [34, с. 116].

При цьому в переліку посилань бібліографічний опис цього джерела наводять один раз, тобто воно в переліку посилань має один порядковий номер (за порядком посилання у тексті роботи).

Посилання на декілька джерел у одному реченні тексту кваліфікаційної роботи потрібно позначати порядковими номерами бібліографічних описів усіх цих джерел у списку використаних джерел та відповідними сторінками цих джерел, наприклад:

Публічне право визначають як – сукупність галузей права, які регулюють відносини, що забезпечують загальний публічний інтерес [10, с. 45; 34, с. 345].

Посилання на нормативні акти в тексті кваліфікаційної роботи мають позначатися в квадратних дужках тільки порядковими номерами бібліографічних описів цих актів і їх джерел у переліку використаних джерел без вказівки на конкретні сторінки (номери, дати) джерел і лише один раз (при першій згадці). При цьому в списку використаних джерел бібліографічний опис певного нормативного акта та його джерела наводять один раз, хоча в тексті цей акт та його статті неодноразово називаються, тобто цей акт (його джерело) в списку використаних джерел має один порядковий номер.

Наприклад, у роботі перше посилання буде позначено: Визначення адміністративного правопорушення (проступку) міститься в статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення [4].

Друга згадка Кодексу України про адміністративні правопорушення: адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, настає лише в тому випадку, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 9 КпАП) [4].

Дата добавления: 2017-01-14