Види наведення

При стрільбі з кулемета по відкрито розташованій живій одиночній цілі для її поразки, як правило, досить мати хоча б одне влучення, тому як показник дійсності стрільби в цьому випадку приймають імовірність хоча б одного влучення в ціль (P1) при заданому числі пострілів, тобтоімовірність поразки цілі.

Оцінка дійсності стрільби з кулемета

93. При стрільбі по одиночним цілям малих розмірів, не перевищуючі серцевини розсіювання, імовірність влучення в ціль визначають по формулі

р = 0,5· (S_ц /(С_в· С_б)),

де S_ц — площа цілі;

С_в і С_б — серцевинні смуги розсіювання.

Приклад. Визначити імовірність влучення в ціль – кулемет при стрільбі зі спареного 7,62-мм кулемета з місця на дальність 800 м, якщо відомо, що

В_в = 0,4 м; В_б = 0,3 м.

Середня траєкторія проходить через центр цілі, площа цілі S_ц = 0,56 м².

Рішення: 1. Визначаємо серцевинні смуги:

• по висоті С_в = ЗВ_в = 3 · 0,4 = 1,2 м;

• по ширині С_б = ЗВ_б = 3 · 0,3 = 0,9 м.

2. Визначаємо імовірність влучення

р = 0,5· (Sц /(С_в · С_б )) = 0,5 · (0,56 /(1,2 · 0,9)) = 0,26 або р = 26%.

94. При стрільбі по одиночним цілям, розміри яких перевершують серцевину розсіювання, імовірність влучення може бути визначена по шкалі розсіювання, по сітці розсіювання, по таблицях значень імовірностей і по формулах (див. ст. 82—86).

Такими ж способами визначається імовірність влучення в групову ціль, коли спостерігається кожен її елемент (фігура). Якщо ж спостерігається тільки місце розташування цілі, а вхідні в її склад елементи укриті за місцевими предметами (чагарник, маски й Ін.), то імовірність влучення можна визначити по формулі

р = р_в∙ (S_ц /S_np),

де р — імовірність влучення в ціль;

р_ц — імовірність влучення в смугу, рівну висоті цілі;

S_ц — площадь цілі (площа, зайнята усіма фігурами цілі);

S_np — площа прямокутника, описаного біля цілі (ширина прямокутника дорівнює фронту цілі, а висота — висоті цілі).

Приклад. Визначити імовірність влучення в ціль — група залеглої піхоти (мішень №6—5 шт.), розташовану в чагарнику на фронті 20 м. Відстань до ланцюга — 400 м, В_в=0,16 м, площа однієї мішені 0,20 м², висота цілі — 0,5 м.

Рішення: 1. Визначаємо площу цілі

S_ц = 0,20 ∙ 5= 1,0 м².

2. Визначаємо площу прямокутника, описаного біля цілі:

S_np = 0,5∙ 20 = 10 м².

3. Визначаємо імовірність влучення в смугу, рівну висоті цілі:

р_в = Ф∙ (у/ В_в) = Ф∙ (0,25 / 0,16) = Ф∙ (1,56) = 0,707

4. Визначаємо імовірність влучення в ціль:

р = 0,707∙ (1,0 /10) = 0,07 або р = 7%

При стрільбі по груповій цілі, що складається з декількох елементів, як показник дійсності стрільби приймають математичне чекання числа (відсотка) уражених елементів (фігур) у цілі.

Як показник, що характеризує економічність стрільби, приймають середню витрату (математичне чекання витрати) патронів і часу (див. ст. 88—90).

96. Імовірність поразки одиночної цілі визначається по формулі

Р₁ = 1– (1– р)ⁿ,

де р — імовірність влучення в ціль при одному пострілі (при стрільбі з танкового кулемета можна вважати, що імовірність влучення для всіх пострілів черги однакова);

n — кількість пострілів.

Приклад. Визначити імовірністьпоразки цілі, якщо відомо, що р = 0,2, а n = 10 пострілів.

Рішення: Визначаємо імовірність поразки цілі

Р₁ = 1 — (1 — 0,2)¹⁰ = 1 — 0,8¹⁰ = 0,893, чи 89,3%.

Це значить, що при досить великій кількості стрільб в умовах, аналогічних даному прикладу, на кожні сто стрільб у середньому 89 буде таких, коли в ціль буде отримано не менш одного влучення (одне і більш), а в 11 випадках ціль не буде уражена.

97. Якщо при стрільбі здійснюється введення коректур в установки, то імовірність влучення в ціль буде змінюватися (від черги до черги), у цьому випадку розрахунок імовірності поразки цілі виробляється по формулі

Р = 1 – (1– р₁)^S1∙ (1– p₂)^S2... (1– p_s)^Si,

де р₁, р₂,..., рs – імовірність влучення в ціль при одному пострілі першої, другої і ін. черги;

s₁, s₂,...,s_i – кількість пострілів у першої, другий і т.д. черги.

Встановлено, що при коректуванні вогню за спостереженням трас і місць падіння куль серединні помилки у визначенні дальності стрільби і попередження на рух цілі для другої і наступної черг (пострілів) приблизно в три рази менше, ніж для першої черги (пострілу).

Приклад. Визначити імовірність поразки цілі, якщо по ній буде зроблено 3 черги по 4 постріли в кожної і p₁ = 0,1, р₂ = 0,2, р₃ = 0,3.

Рішення: Визначаємо імовірність поразки цілі

Р₁ = 1 — (1 — 0,1)⁴∙ (1 — 0,2)⁴ ∙ (1 — 0,3)⁴ = 1 — 0,9⁴ ∙ 0,8⁴ ∙ 0,7⁴ =

= 0,935, чи 93,5%.

98. Математичне чекання числа (відсотка) уражених елементів (фігур) визначають по формулі

A_N = P₁ + P₂ +... + P_s,

де P₁, Р₂,..., Ps — імовірність поразки окремих фігур.

В окремому випадку, коли ціль складається з однакових по розмірах фігур, формула приймає вид

A_N = P₁ ∙ N,

де N – число фігур; P₁ – імовірність поразки однієї фігури (елемента).

Якщо не відома кількість фігур, що відповідають групової цілі, то математичне чекання числа уражених фігур характеризується середнім очікуваним відсотком уражених фігур у ній.

Середній очікуваний відсоток уражених фігур у груповій цілі, що складається з однакових по розмірах фігур, при стрільбі зі штучним розсіюванням чи послідовним переносом вогню чисельно дорівнює імовірності поразки будь-якої одиночної фігури групової цілі при тім же числі пострілів.

Приклад. Визначити математичне чекання числа уражених елементів у цілі, що складається з п'яти елементів (мішень № 6), якщо по кожній мішені (елементу) буде зроблено по одній короткій черзі в 4 постріли і p₁ = p₂ = ... = р₅ =

= 0,2.

Рішення: 1. Визначаємо імовірністьпоразки одного елемента цілі при чотирьох пострілах

Р₁ = 1 — (1 — 0,2)⁴ = 1 — 0,8⁴ = 0,590.

2. Визначаємо математичне чекання числа уражених елементів у цілі

A_N = N∙ P₁ = 5 ∙ 0,59 = 3 мішені.

Це значить, що при досить великій кількості стрільб, проведених в умовах, аналогічних даному прикладу, у кожній стрільбі, що складається з п'яти коротких черг, у середньому буде уражено по трьох елементах.

Частина II. ПРАВИЛА СТРІЛЬБИ З ТАНКІВ.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

Вогонь танків являється могутнім засобом поразки супротивника в бою. Він ведеться прямим наведенням. В окремих випадках танки можуть вести вогонь напівпрямим і непрямим наведенням.

1. Пряме наведення – застосовується при стрільбі по цілях, котрі спостерігаються з танка, на дальностях, що забезпечуються шкалами прицілів або балістичним обчислювачем системи управління вогнем (СУВ). При цьому точка прицілювання суміщається з вибраною точкою на цілі чи в безпосередній близькості від неї.

2. Напівпряме (змішане) наведення - застосовується по цілях, які спосте-рігаються з танка, коли дальності до цілей перевищують нарізку дистанційних шкал оптичних приладів. В цьому випадку горизонтальне наведення здійснюється за допомогою прицілу, а вертикальне за допомогою таблиць стрільби та бокового рівня.

3. Непряме наведення - застосовується по цілях, які не спостерігаються з танка: в умовах обмеженої видимості (туман, снігопад, ніч) чи з закритих вогневих позицій. При цьому горизонтальне наведення виконується за допомогою азимутального покажчика (баштового кутоміра), а вертикальне за допомогою таблиць стрільби і бокового рівня.

4 4. Вогнем танка (танків) вирішуються такі завдання:

5 - знищення цілі;

- придушення цілі;

- руйнування цілі;

5. Вогонь прямим наведенням є основним для танків, він застосовується в усіх видах бою і ведеться з місця, з зупинок, з коротких зупинок, а також з ходу.

6. Вогонь напівпрямим (змішаним) і непрямим наведенням ведеться тільки з місця.

7. Місце, яке займає танк (підрозділ) для ведення вогню з зупинки або з місця, називається вогневою позицією.

8. Цілі для танків характеризуються:

а) місцем розташування:

- наземні – танки, САУ, БТР, БМП, РСЗО, БМ ПТРК, переносні ПТРК, артилерійські гармати, міномети, кулеметні обслуги, КШМ, пункти управління, ЗЯН, жива сила противника, оборонні споруди, мости, склади, протитанкові засоби і т.д.

- повітряні – низьколетячі літаки, вертольоти, парашутисти, САБ, освітлювальні снаряди і міни;

- надводні – плаваючі танки, БТР, БМП, переправні засоби, судна підтримки десанту та інші надводні цілі;

б) ступенем мобільності:

- нерухомі;

- ті, що з’являються;

- рухомі;

в) ступенем захищеності:

- броньовані;

- легко броньовані;

- неброньовані;

- відкрито розміщені;

- укриті;

г) складом і займаємою площею:

- одиночні (точкові);

- групові (площинні);

д) за розмірами:

- мало розмірні – висотою до 1,5 м;

- середніх розмірів – 1,5 – 3 м;

- великих розмірів – більше, ніж 3 м.

Дата добавления: 2017-01-14