Самостійна робота 39

Управління якістю й конкурентоспроможністю продукції

І Питання до опрацювання:

1. Основні поняття і показники якості.
2. Система управління якістю на підприємстві.
3. Система якості за українськими і міжнародними стандартами.

ІІ Основні аспекти опрацювання матеріалу:

1. Основні поняття і показники якості.

Сучасний підхід до стратегії підприємства полягає в розумінні того, що якість є найефективнішим засобом задоволення вимог споживачів. Відповідно до визначення Міжнародної організації зі стандартизації (ІSО), якість – це сукупність властивостей і характеристик продукту, які надають йому здатність задовольняти обумовлені або передбачувані потреби.

Якість продукції тісно пов'язана із споживацькою вартістю — здатністю товару задовольняти певні потреби.

У сучасних умовах якість продукції формується під впливом наступних чинників:

· сприйнятливості підприємств до оперативного впровадження останніх досягнень науково-технічного прогресу;

· вивчення вимог ринку, потреб різних категорій споживачів;

· інтенсивного використання "людського чинника" через навчання, систематичне підвищення кваліфікації, матеріальну і моральну мотивацію працівників.

З урахуванням цих чинників для забезпечення заданого рівня якості продукції на підприємствах створюються спеціальні системи (відповідні структури, процедури і т. п.). Під забезпеченням якості продукції розуміється сукупність планових заходів, необхідних для створення упевненості у тому, що продукція задовольняє певні вимоги до якості.

Необхідно відзначити, що вимоги до якості продукції визначаються тим значенням, яке в першу чергу воно має для споживача. Досвід передових корпорацій різних країн свідчить про те, що забезпеченню високого рівня якості продукції підкоряється вся управлінська діяльність. Якість оголошується головною метою фірми, перетворюється на "спосіб життя" всіх працівників, стає їх природною і повсякденною турботою.

Якість продукції, ступінь її придатності задовольняти певній потребі оцінюються системою показників. Вони є кількісною характеристикою споживацьких властивостей продукції. Розрізняють: одиничні; комплексні; інтегральні показники.

Одиничний показник якості відноситься тільки до однієї із споживацьких властивостей продукції, наприклад, безвідмовність автомобіля, октанове число бензину.

Комплексний показник характеризує декілька властивостей продукції. Так, комплексний показник якості продуктів харчування враховує такі властивості, як смак, аромат, структура, консистенція, колір, зовнішній вигляд, форма і т. д., і визначається шляхом експертної оцінки кожної властивості і коефіцієнтів його ваговитості.

Інтегральний показник якості продукції відображає відношення корисного ефекту від її експлуатації або споживання до сумарних витрат на її створення і експлуатацію або споживання. Наприклад, інтегральним показником якості вантажного автомобіля можуть бути питомі витрати (включаючи вартість і експлуатаційні витрати за термін служби) на одиницю виконаної роботи.

Кількісні значення показників якості продукції визначаються такими групами методів:

· експериментальними — базуються на застосуванні технічних засобів і дозволяють оцінити якість продукції найоб'єктивніше;

· органолептичними — засновані на аналізі сприйняття органів чуття — зору, нюху, слуху, смаку. Точність такого аналізу залежать від кваліфікації, навиків і здатності осіб, що визначають якість цими методами. Вони широко застосовуються для визначення показників якості напоїв, кондитерських, тютюнових, парфумерних виробів. Для виразу показників, які визначаються такими методами, використовується бальний спосіб, тобто умовна система балів;

· соціологічними — на основі збору і аналізу думок фактичних або можливих споживачів;

· експертними — на основі рішень, що приймаються групою фахівців-експертів.

Останнім часом широко застосовуються показники стандартизації і уніфікації, які характеризують кількісні вирази ступеня використовування у виробі стандартизованих і уніфікованих деталей, а також патентно-правові показники, що відображають ступінь патентного захисту виробу в Україні і за кордоном.

Показник "рівень якості продукції". Це відносна характеристика якості, одержана шляхом порівняння його показників з якими-небудь базовими (початковими) показниками, тобто з тими, що раніше випускалися на даному підприємстві або аналогічними виробами інших виробників.

Розрізняють такі методи оцінки рівня якості продукції:

• диференційний – використовуються одиничні показники якості продукції;
• комплексний – використовуються комплексні показники;
• змішаний – використовуються і одиничні, і комплексні показники.

Оцінка рівня якості продукції необхідна для планування найефективніших напрямів поліпшення якості, для розроблення стратегії утримання і розширення товарного ринку продукції, що випускається.

1. Система управління якістю на підприємстві.

Система управління якістю є цільовою підсистемою системи управління підприємством.

Під якістю мають на увазі систему організації виробництва продукції, маркетингу, яка забезпечує стабільний імідж підприємства, його спроможність реагувати на зміни на споживчому ринку, підтримуючи при цьому постійний рівень конкурентоспроможності.

Система якості - це сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих елементів організаційної структури, визначених механізмів відповідальності, повноважень та процедур організації, а також процесів і ресурсів, які забезпечують здійснення загального керівництва якістю та її відповідність встановленим вимогам.

Система якості регламентує практично всю діяльність підприємства, включаючи вивчення ринку, проектування і розробку товарів і процесів виробництва, взаємовідносини з постачальниками, систему контролю, складування, збуту тощо.

Якість продукції і затрати, пов'язані з якістю, стають важливим фактором економічного стану підприємств. Облік витрат на якість вимагає впорядкування збору первинної інформації про дефекти, витрати на їх усунення і пов’язаний з бухгалтерським обліком.

Для того, щоб операційна система ефективно функціонувала, як правило, розв'язують низку проблем, основні з яких:

• всебічне вивчення ринку збуту продукції;

• забезпечення спроможності підприємства освоїти стабільне виробництво продукції, споживчих властивостей, які б відповідали вимогам замовників;

• формування й підтримка іміджу організації як надійного постачальника продукції, якість, ціна і терміни поставки якої повністю задовольняють партнерів.

Розв'язати ці проблеми можна лише шляхом проведення змін на підприємстві відповідно до рекомендацій і вимог світових стандартів ІСО серії 9000, а систему якості, яка буде отримана в результаті впровадження одного із ІСО, — сертифікувати.

Етапи формування моделі якості на підприємстві:

1) формування заінтересованості керівників і персоналу у створенні та функціонуванні системи якості;

2) оцінка наявної системи управління виробництвом і якістю продукції;

3) визначення цілей розвитку підприємства у сфері управління якістю продукції;

4) розробка робочого плану системи якості і створення робочої групи з її реалізації;

5) впровадження системи якості.

Для забезпечення достатнього рівня результативності й ефективності управління системою якості створюють певну організаційну структуру управління якістю. Важливе місце займає служба управління якістю. Її основні задачі: захист репутації фірми; захист споживача від дефектної продукції; скорочення непродуктивних робіт; попередження браку.

На основі цих задач найважливішими функціями служби управління якістю є:

· координація робіт з постійного підвищення якості на всіх стадіях життєвого циклу продукції (стратегічний маркетинг, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, технологічна підготовка нового виробництва, виробництво, підготовка товару до функціонування, експлуатація, ремонт, утилізація товару);

· координація діяльності всіх підрозділів і служб підприємства в розробленні конкретних цілей, а також їх інформування про досягнуті результати;

· координація програм, планів та інших регламентуючих документів і участь у підготовці кадрів (робітників всіх спеціальностей і кваліфікацій; фахівців і менеджерів всіх рівнів).

Від того, чи впроваджена система управління якістю на підприємстві значною мірою залежить конкурентоспроможність продукції. В умовах ринкової економіки, коли підприємство прагне знайти і зайняти свою ринкову нішу для отримання максимальних прибутків у певному напрямку діяльності, велике значення надається конкурентоспроможності продукції, яка випускається цим підприємством.

Конкурентоспроможність продукції визначається шляхом порівняння споживачем ціни, якості та рівня сервісу, що може бути йому наданий до і після купівлі продукції. Отже, щоб надати об'єктивну оцінку конкурентоспроможності, виробник повинен при здійсненні аналізу використовувати ті самі критерії, якими оперує споживач.

Управління конкурентоспроможністю являє собою адаптивний процес, протягом якого проходить коригування рішень на основі контролю й аналізу змін, що відбуваються у внутрішньому й зовнішньому середовищах. Управління конкурентоспроможністю продукції має забезпечити максимальне використання можливостей виробництва й орієнтацію його на задоволення наявних і потенціальних вимог споживача.

Незважаючи на те, що якість і ціна товару є його визначальними параметрами, велике значення за ринкових умов мають так звані "нетоварні властивості", які значно впливають на конкурентоспроможність товару. Якщо конкурентоспроможність оцінювати за показниками якості й ціни (рівень І), то передбачається, що решта властивостей, які характеризують конкурентоспроможність (рівень 2 – витрати на експлуатацію, реклама, сервісні послуги), проявляються в цьому товарі й у товарі конкурентів однаковою мірою.

Під конкурентоспроможністю конкретного товару слід розуміти його відмінність від товарів конкурентів за ступенем відповідності конкретній потребі й витратам на його отримання й використання. Будь-який товар цікавить споживача своїм призначенням і можливостями задовольняти його потреби. Тому в даному разі якість слід трактувати як сукупність зовнішніх функцій товару (послуги), що проявляється під час його використання.

1. Система якості за українськими і міжнародними стандартами.

Останніми роками широко застосовуються стандарти, в яких відображений світовий досвід управління якістю продукції на підприємстві. У 1987 р. Міжнародна організація по стандартизації прийняла міжнародні стандарти ІСО (ISO) серії 9000 за системами якості. Вони були розроблені з широким використанням радянських, японських і інших систем управління якістю продукції. У багатьох країнах світу (Австрія, Німеччина, Фінляндія, Франція, Великобританія і ін.) стандарти ISO серії 9000 прийняті як національні. Відповідно до цих стандартів формується політика підприємства у сфері якості.

Змістом політики підприємства у сфері якості є:

v поліпшення економічного стану підприємства;

v розширення або завоювання нових ринків збуту;

v досягнення технічного рівня продукції, який перевищує рівень провідних підприємств і фірм;

v орієнтація на задоволення вимог споживача певних галузей або певних регіонів;

v освоєння виробів, функціональні можливості яких реалізуються на нових принципах;

v поліпшення найважливіших показників якості продукції;

v збільшення термінів гарантії на продукцію;

v розвиток сервісу.

Відповідно до стандартів ІСО життєвий цикл продукції у зарубіжній літературі позначається як «петля якості». Система якості функціонує водночас із рештою видів діяльності, які впливають на якість продукції чи послуги і взаємодіють з ними, її дія поширюється на всі етапи від початкового до кінцевого задоволення вимог і потреб споживача (в ІСО серії 9000 — "петля якості"). «Петля якості» - це концептуальна модель взаємозалежних видів діяльності, які впливають на якість продукції на різних стадіях від визначення потреб до оцінки їх задоволення.

За допомогою "петлі якості" здійснюється взаємозв'язок виробника продукції із споживачем, зі всією системою, що забезпечує вирішення завдання управління якістю продукції.

Основні етапи «петлі якості» та вимоги до них:

"Петля якості"

Дата добавления: 2017-01-14