Історія становлення і розвитку західноєвропейської системи менеджменту

Західноєвропейські вчені та практики внесли значний внесок у формування всіх шкіл управління. Великий вплив на формування менеджменту зробили англійські дослідники. Ідеї Тейлора в Англії пропагувалися Ліндел Урвік (1891 - 1983). "Золота книга менеджменту", що вийшла під його редакцією в 1956 р, містить багато відомостей з історії наукового управління в різних країнах. Західноєвропейські вчені займалися розробкою принципів управління організацією.

Західнонімецькі теоретики школи "людських відносин" виступали за більш жорсткий підхід до управління персоналом, ніж їхні колеги в США і Японії. Вони вважали, що від кожного працівника необхідно вимагати виконання дорученої йому роботи незалежно від його фізичного і морального стану.

У Європі, слідом за США, стали проводитися експерименти "зі збагачення праці", тобто підвищення його змістовності на робочому місці. У шведському концерні "Вольво" був скасований конвеєр, що дозволило на одному автомобільному заводі, що входить до його складу, знизити плинність кадрів і підвищити рентабельність. Практика відмови від конвеєра викликала на Заході бурхливу дискусію, багато фахівців вважали, що конвеєр найбільше підходить для працівників, бо звільняє їх від відповідальності та необхідності творчо мислити.

В Англії, Голландії, Норвегії, Швеції та інших країнах Заходу широко пророблялися питання притягнення працівників до участі в управлінні.

У цьому відношенні заслуговує на увагу система "співучасті", що сформувалася в ФРН, яка складається з трьох елементів: створення "виробничих рад" на підприємствах, включення представників найманих працівників у наглядові ради і включення "робочих директорів" в ради керуючих. Представництво робітників у радах, комітетах та інших органах існує і в інших західноєвропейських країнах. У 1973р. шведські профспілки домоглися права представництва в радах директорів компаній.

Західноєвропейські вчені зробили помітний вплив на формування підходу до управління з позиції "соціальної людини". Цей підхід дозволяв вивчати поведінку людей з точки зору впливу на них групового поводження. Творцями соціологічного підходу до управління прийнято вважати німецького професора Макса Вебера (1864-1920), французького вченого Еміля Дюркгейма (1858-1917) і італійця Вільфредо Парето (1848-1923).

У 1929-1933 рр. передові капіталістичні країни охопила світова криза, для виходу з якої було потрібно було активне державне втручання в економічне життя країн. У цей же період часу англійський учений Джон Мейнард Кейнс (1883-1946) сформулював концепцію державного регулювання економіки. Кейнс обгрунтував необхідність державного втручання в економіку, розробив основні принципи, форми і методи механізму регулювання. Надалі форми і методи державного втручання розвивалися і удосконалювалися. Теорія державного регулювання Кейнса отримала свій розвиток в двох моделях управління. Це - модель соціального ринкового господарства (ФРН) і шведська модель соціалізму.

Великий вплив на розвиток усієї Європи в післявоєнні роки мав німецький учений, політик, міністр економіки і канцлер Людвіг Ерхард (1897-1977). Під його керівництвом була здійснена економічна реформа, яка дозволила Західній Німеччині не тільки піднятися з колін після Другої світової війни, але і зайняти одне з провідних місць у світі за рівнем свого добробуту і розвитку.

В основу розробленої Ерхардом концепції соціального ринкового господарства була покладена теорія непрямого регулювання Кейнса. Формування вільної ринкової економіки здійснювалося на базі приватної власності, захисту ринку з боку держави та свободі дій. Теорія соціального ринкового господарства базується на принципі соціальної орієнтації ринку. Вона спрямована на розвиток виробництва, яке б забезпечувало всім працюючим зростання заробітної плати за умови підвищення продуктивності праці. Реформа супроводжувалася зниженням цін, яке було підкріплено прийняттям закону, що забороняє довільне підвищення цін. Були проведені заходи, спрямовані на зміцнення стабільності валюти, що дозволило втричі збільшити експорт. Під керівництвом Ерхарда проводилася ефективна політика щодо скорочення безробіття, збільшення кількості робочих місць, перепідготовки кадрів та ін. Була створена спеціальна система соціального захисту населення, яку Ерхард назвав "політикою для мільйонів". Здійснення цієї політики проводилося під гаслом "добробут для всіх". Однак ця політика вимагала різного підходу до сильних і слабких. Від сильних вимагався прояв самостійності і майстерності для досягнення успіхів у роботі та житті. По відношенню до слабких необхідно було проявляти милосердя, захист і підтримку, не принижуючи їх людську гідність. Концепція "соціального ринкового господарства" за Ерхардом включає в себе два основних положення:

1. Посилення державного регулювання у всіх сферах господарювання. Концепція Ерхарда була спрямована на створення сильної соціальної держави, яка не тільки регулює суспільні процеси, в тому числі і ринок, а й проводить соціальну політику в інтересах підвищення добробуту населення. Поняття "соціальної держави" було закріплено в конституції ФРН. Слідом за ФРН ряд європейських країн (Франція, Швеція, Італія та ін.) визначили свій статус як соціальної держави.

2. Введення індикативного планування, яке прийшло на зміну директивного планування. Директивне планування передбачило встановлення великої кількості директивних показників, обов'язкових для виконання. Індикативне планування припускає встановлення планів і показників, досягнення яких є найбільш бажаним.

Модель соціального ринкового господарства Ерхарда перевершила всі покладені на неї сподівання. "Німецьке диво" було досягнуто завдяки правильному вибору соціально орієнтованої моделі розвитку суспільства. Німецька економічна політика дозволила безперервно нарощувати обсяг благ, що надаються всьому населенню. Політика Ерхарда одержала підтримку всіх верств суспільства, а також вчених і практиків, що займаються питаннями управління.

Певний інтерес представляє шведська модель соціалізму. До середини XIX ст. Швеція залишалася аграрною країною. Розвиток індустріалізації припадає на другу половину XIX ст. Промислові товари, такі як метал, продукція сільського господарства, ліс стали користуватися попитом не тільки всередині країни, але і за кордоном. Отримали швидкий розвиток целюлозні фабрики, лісопильні заводи та металургійні підприємства.

До кінця XIX в. Швеція мала розвинену промисловість. У зв'язку із зростанням доходів населення бурхливо розвивалися взуттєва і текстильна галузі, але рушійною силою економічного зростання продовжувала залишатися промисловість, яка працює на експорт - целюлозна, гірничорудна, машинобудівна та електротехнічна.

У роки Другої світової війни економіка Швеції постраждала значно менше інших європейських країн. У післявоєнні роки значно зріс експорт промислової продукції в країни, що відновлювали зруйноване війною господарство. Все це сприяло швидкому зростанню шведської економіки.

Успіхи Швеції в 1950-1960-і рр., як і ФРН, пояснюються насамперед правильним вибором моделі суспільного розвитку. Цей вибір був зроблений вченим, лауреатом Нобелівської премії з економіки 1974р. Гуннаром Мюрдалем (1898-1987). Шведська модель соціалізму Мюрдаля заснована на теорії соціального ринкового господарства, соціально регульованої економіки і соціального партнерства. Ця модель багато в чому схожа з концепцією соціального ринкового господарства Ерхарда. Як і Ерхард, Мюрдаль вважав, що регулювання державою ринкових процесів сприяє створенню ефективної економіки, заснованої на загальну рівність і рівні економічні можливості для всіх. В основу регульованої економіки була закладена складна система прямих і непрямих податків, що стягуються з населення. Головним у шведської моделі соціалізму Мюрдаль вважав створення системи соціального захисту населення, яка гарантувала б рівні можливості для підвищення добробуту як для працездатної, так і для непрацездатного населення.

З цією метою модель передбачала здійснення державою цілого комплексу різних заходів:

• забезпечення високого прожиткового мінімуму всім членам суспільства;

• надання матеріальної допомоги малозабезпеченим за рахунок вилучення привілеїв у багатих;

• створення умов для заробляння коштів способами, які не суперечать законам;

• захист громадянських і політичних прав і свобод;

• захист від політичного переслідування і свавілля адміністрації;

• створення сприятливого соціально-психологічного клімату як у суспільстві в цілому, так і в окремих його структурних утвореннях;

• забезпечення максимальної стабільності суспільного життя.

Високі темпи економічного зростання дозволили Швеції здійснити ряд соціальних реформ, що стосуються загального страхування від хвороби, виплати допомоги на дітей, введення додаткових службових пенсій, збільшення тривалості відпустки та скорочення робочого тижня.

Об'єднання більшості країн Західної Європи в Європейський Союз призвело до створення єдиної європейської валюти, відкритих кордонів, що сприяє усуненню істотних відмінностей у моделях менеджменту цих країн.

Дата добавления: 2017-01-14