Поетика збірки «синя далечінь» Максима Рильського 3 страница

До милих уст його, рожевих і пухких,

Богиня хилиться в нестримному бажанні (Т.1, с.170).

У вірші «Грім одгримів…», епіграфом до якого стоять слова відомої поезії В. Іванова, М. Рильський виявляє своє замилування античними постатями, які «вписуються» у ранішній післядощовий пейзаж і урочистий настрій хвилини. У поезії присутні такі античні образи як Пан – бог лісів і пасовищ; Діоніс – бог рослинності, родючості та виноградництва; Іліон – це Троя (мова йде про викрадення Парісом прекрасної Єлени, що стало приводом до Троянської війни). Але поряд із ними автор виділяє постать Єлени прекрасної, називаючи її найдорожчою богинею:

Тільки в цю хвилю нам ти найдорожча, богине!

Хай через тебе колись гордий упав Іліон,

Хай ти зрадлива, як жінка земна. Та не згине

Благословенна любов, дивна корона корон (Т.1, с.169).

В. Панченко говорить, що значна частина збірки – це романтичні польоти уяви мрійливого книжника, залюбленого в антику, у Дж. Байрона й М. Метерлінка, Г. Гайне і О. Пушкіна, І. Аксакова й В. Скотта… Уява легко переносить поета в Шампань, Венецію, Севілью, Верону… Його герой усе той же мандрівник, якому добре в мисливській хатині, у курені, де випадковий гість розповість, «як бив колись акул в Бенгальському заливі»; він знає, що таке поклик обрію й моря, доріг і «незримих берегів». Самітник, він аж ніяк не виглядає аскетом чи анахоретом, адже повсякчас оточений міфологічними й літературними героями: Зевс, Трістан та Ізольда, Чайльд-Гарольд, Манфред, Кармен, Беатріче, Джоконда, Глан… А ще киприди, синери, кентаври, ероти, тритони, мули… Багатовікова культурна реальність для М. Рильського була повсякчасним джерелом поетичного натхнення. У нього безліч «співрозмовників», «вічних супутників». Книжковий світ для нього – не кабінетна слохастика, а жива, багатоголоса й багатолика, витворена фантазією, дійсність[50].

Антика, середньовіччя були для нього добре обжитим світом, як в образах, жанрах, так і у формі творів. Взорування на класику – принцип. У «Синій далечіні» зазвучав гекзаметр, у його ритмах забриніли навіть любовні переживання (вірші «Нашу шлюбну постелю вквітчали троянди пахучі…», «Грім одгримів, і солодкою млостю спокою…»). Охоче звертався М. Рильський до таких поетичних форм, як сонет і октава. Епітети в нього пройняті духом античності: «Білоодежна Дездемона», «богоданні звуки», «ширококрилий дух», «срібнорукий» юнак, «вогко-гарячі вуста» – із таких і подібних їм мікрообразів постала особлива атмосфера «Синьої далечіні». Атмосфера, в якій поєдналися струми класицистичні та романтичні: погідна ясність славлення молодості й кохання, поклоніння богам, збирання винограду, тривожний неспокій утечі бентежної душі в якийсь інший, вільний від скверни, оповитий поезією світ. «Солодкий світ», як висловився поет в одному з віршів.

Певний час поетичну підпору і навіть виправдання своїй хисткій і болісній душевній двоїстості Рильський шукатиме в літературній традиції. Принаймні, два з чотирьох «портретних» віршів у «Синій далечіні» (добір імен досить своєрідний: Ніцше, Гейне, Шекспір, Бодлер) розповідають про поетів, чия трагічна суперечливість видається авторові вінцем тієї болюче-незвичної краси, яку збагнуть, передусім, обрані і не збагне юрба, натовп. Це – вірші про Гейне і Бодлера. Автор «Книги пісень» в уяві поета – це «арлекін з трояндою в руці», в якому недалека публіка бачить лише смішне, хоч насправді під цією подобою криється трагічне й високе.

Він співає, щоб не заридать,

Він плига під звуки сарабанди, –

Та нікому б не здолав оддають

Арлекін кривавої троянди! (Т.1, с.167)

Це – Гейне (зрештою, мало схожий в своєму «арлекінстві» на нещадного обличителя ворогів німецької і вселюдської свободи). Що ж до портрета Бодлера, то він ще більш виклично побудований на психологічних «оксиморонах», на гострих крайнощах, які, мовляв, здатні «неможливо» сполучатися в поеті, в митцеві. «Хіба таке життя, потворне і химерне, Не зветься: красота?» – патетично резюмує автор.

Перед нами – два, динамічні стереотипи суперечливої, внутрішньо конфліктної поетичної свідомості: один наївно і абстрактно романтичний, другий – де в чому вже близький до декадентщини. Обидва вони чимось надили до себе Рильського. І справді, його умонастрій в часи «Синьої далечіні» потребував такого «поетичного» прикрашання власних бід і негараздів: адже й великих не розуміли, не бачили того, що в їхній роздвоєності й розладі якраз і полягала їхня сила, їхня трагічна велич.

Отже, беручи за основу легендарний образний матеріал, Максим Рильський творить яскраві, гранично чіткі та влучні символи. Образи світового мистецтва у текстах поета служать провідниками поетичних мистецьких замислів, допомагають передати настрій ліричного героя, його прагнення. Запозичивши традиційний образний матеріал у попередніх епох і трансформувавши його на свій національний ґрунт, Максим Рильський зумів, не зруйнувавши основних змістових характеристик, наділити традиційні образи новими ідейно-естетичними смислами, які властиво й підкреслюють неокласицизм в його естетичній системі.

М. Рильський 1918 - 1925 років лишався осторонь від деструктивних тенденцій часу, зберігаючи класичні традиції ставлення до поетичного слова, художнього образу, майстерної композиції. І, звичайно, це не означає, що він був консерватором у галузі мистецтва. Справжнє новаторство ніколи не приголомшує, не впадає одразу у вічі. Використовуючи успадковані від класики розміри і строфічні будови, Рильський звертався до форм сонетів, октав, терцин тощо і в пору панування сумнівного верлібру писав ямбами і хореями. Дивує не це, а те, що навіть деякі висококваліфіковані критики іноді ставили йому в провину це звертання до старих строфічних форм.

ІІІ РОЗДІЛ

ВИСНОВКИ

Дослідивши і проаналізувавши мотиви поезій збірки Максима Рильського «Синя далечінь», ми можемо зробити висновок, що постійне звертання до класиків надало творам М. Рильського ясності і простоти мови, чіткості архітектоніки. У творчості Максима Рильського 20-х років ХХ ст. чи не вперше в українській літературі з’явилася тема залежності людини від природи. Природа рідного краю – головний образ ліричних поезій книжки «Синя далечінь». Природа в поезії Рильського – завжди в гармонії з людиною. Максим Рильський прагнув і закликав своїх читачів до гармонійності світу, гармонії розуму й почуття, життєвої наповненості людської душі багатством природи і духовних скарбів цивілізації. Рильському притаманні ясність і прозорість поетичного малюнка, щирість в освідченні людини улюбленій природі. При відтворенні образу людини поет завжди досягав високого рівня типізації, яскраво окреслював найрізноманітніші натури й характери.

Аналіз творчості Максима Рильського виявляє широке використання ним вічних образів, причому деякі з них стали домінантними засобами вираження культурологічних, естетичних та політичних переконань автора (образи Одіссея, Гомера, Сафо та ін.). У творчості митця домінують образи літературного походження. У його віршах зустрічаються такі традиційні образи: 1) міфологічні (Одісей, Діана); 2) історичні образи (Гомер, Сафо, Софокл); 3) літературні (Лорелея, Фауст і Мефістотель, Шотландія із романів Вальтера Скотта, Франція Рабле і Рембо, Англія Шекспіра і Діккенса сонячний Прованс, паризький парнас). Беручи за основу світові традиційні образи, Максим Рильський творить яскраві, гранично чіткі та влучні символи. Образи світового мистецтва у текстах поета служать провідниками поетичних мистецьких замислів, допомагають передати настрій ліричного героя, його прагнення. Максим Рильський зумів, не зруйнувавши основних змістових характеристик, наділити традиційні образи новими ідейно-естетичними смислами, які властиво й підкреслюють неокласицизм в його естетичній системі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Башманівський В. «Неокласична» тональність ранніх поезій Максима Рильського. // Українська література в загальноосвітній школі. – 2005. – №11. – С.14-15.

2.Білецький О. Творчість Максима Рильського // Літературно-критичні статті. – К., 1990.

3.Білодід І. Поетична мова Максима Рильського. До 70-річчя з дня народження поета. – К.: «Наукова думка», 1965.

4.Борщевський В. Вивчення творчості М. Рильського в школі. – К.: Радянська школа, 1970.

5.Вервес Г. Максим Рильський в колі слов’янських поетів. – К.: Наукова думка, 1972.

6.Гончар О. Чим живемо: На шляхах до українського Відродження. – К.: Український письменник, 1992. – С. 178-182.

7.Дмитришина О. Християнські та язичницькі образи у ранній ліриці М. Рильського // Маґістеріум. Випуск 21. Літературознавчі студії. – К.: Видавничий дім Києво-Могилянська академія, 2005.

8.Зварич В. З. Стилетворчі функції традиційних образів у поезії неокласиків: Дис. канд. філол. наук: 10.01.06. – Дрогобич, 2006.

9.Зеров М. Літературний шлях Максима Рильського // Зеров М. Твори: В 2-х т. – К., 1992. – Т.2. – С. 547-562.

10.Історія української літератури ХХ століття: У 2-х кн. – К., 1998. – Кн. 1. – 461 с.

11.Килимник О. Максимові Рильському. Збірник присвячений шістдесятиріччю з дня народження і п’ятдесятиріччю літературної діяльності поета. – К.: Радянський письменник, 1960.

12.Колесник Г. Слово крилате мудре пристрасне. – К.: Наукова думка, 1965.

13.Корсунська Б. Поезія нового світу. – К.: Наукова думка, 1967.

14.Костенко Н. Максим Рыльский – мастер украинского классического стиха, – К.: Вища школа, 1988.

15.Крижанівський С. Максим Рильський. – К.: Вища школа, 1985.

16.Лавріненко Ю. Лірика і ліричний епос Максима Рильського // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст..: У 3-х кн. – К., 1994.– Кн.1.

17.Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. Антологія 1917-1933. Поезія. Проза. Драма. Есей. – К.: Смолоскип, 2002.

18.Літературна енциклопедія: У 2-х т. – Т.2. – К.: ВЦ «Академія», 2007.

19.Моринець В. Національні шляхи поетичного модернізму першої половини ХХ ст.: Україна і Польща, – К.: Основа, 2001.

20.Наливайко Д. Українські неокласики і класицизм // Наукові записки НаУКМА, – 1998. – Філологія. – Т.4. – С.3-11.

21.Нервлий М. Минуле й сучасне: збірник слов’янознавчих праць, – К.: Смолоскип, 2009.

22.Новиченко Л. Поетичний світ Максима Рильського (1910-1941). – К.: Наукова думка, 1980.

23.Панченко В. Від «Білих островів» до «Знака терезів» (Поезія Максима Рильського 1910-1932) // Слово і Час. – 2006. – №1. – 3-14с.

24.Полная энциклопедия символов / сост. В. М. Рошаль. – М.: АСТ, 2006.

25.Рильський М. Зібрання творів у двадцяти томах. Т. 1. – К.: Наукова думка, 1983.

26.Рильський М. Статті про літературу. – К.: Дніпро, 1980.

27.Саєнко В. Українська модерна поезія 20-х років ХХ століття: ренесансні параметри. – Одеса, 2004.

28.Словник античної міфології. – К.: Наукова думка, 1989.

29.Смолич Ю. Мої сучасники. Літературно-портретні нариси. – К.: Радянський письменник, 1978.

30.Струк Д. Максим Рильський як неокласик // Сучасність, – 1965. – №11.

31.Церна Г. М. Творча інтерпретація «вічних» образів в українській літературі 1920-х рр.: Дис. канд. філол. наук: 10.01.01. – Кіровоград, 2001.

[1] Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. Антологія 1917-1933. Поезія. Проза. Драма. Есей. – К.: Смолоскип, 2002. – С.62.

[2] Там само.

[3] Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. Антологія 1917-1933. Поезія. Проза. Драма. Есей. – К.: Смолоскип, 2002. – С.63.

[4] Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. Антологія 1917-1933. Поезія. Проза. Драма. Есей. – К.: Смолоскип, 2002. – С.63.

[5] Цит. за: Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. Антологія 1917-1933. Поезія. Проза. Драма. Есей. – К.: Смолоскип, 2002. – С.63.

[6] Літературознавча енциклопедія: У 2-х т. – Т. 2. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – С. 114.

[7] Зеров М. Твори: В 2 Т. – К.: Дніпро, 1990. – Т.1 – С.821.

[8] Літературознавча енциклопедія: У 2-х т. – Т. 2. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – С. 185.

[9] Неврлий М. Минуле й сучасне: збірник слов’янознавчих праць. – К.: Смолоскип, 2009. – С. 48.

[10] Зеров М. Літературний шлях Максима Рильського // М. Зеров: Твори у 2 т. – К.: Дніпро, 1989. – Т.2. – С.561.

[11] Струк Д. Максим Рильський як неокласик // Сучасність. – 1965. – №11. – С.63.

[12] Струк Д. Максим Рильський як неокласик // Сучасність. – 1965. – №11. – С.68.

[13] Моринець В. Національні шляхи поетичного модернізму першої половини ХХ ст.: Україна і Польща. – К.: Основи, 2001. – С.243.

[14] Наливайко Д. Українські неокласики і класицизм // Наукові записки НаУКМА. – 1998. – Філологія. – Т.4. – С.3-11.

[15] Крижанівський С. Максим Рильський. – К.: Вища школа, 1985. – С.109.

[16] Корсунська Б. Поезія нового світу. – К.: Наукова думка, 1967. – С.219.

[17] Колесник Г. М. Слово крилате мудре пристрасне. – К.: Наукова думка, 1965. – С.221.

[18] Зеров М. Літературний шлях Максима Рильського. Твори: В 2 т. – К.: Дніпро, 1990. – Т.2. – С.549.

[19] Рильський М. Природа і література // Рильський М. Статті про літературу. — К.: Дніпро, 1980. — С. 61.

[20] Рильський М. про людину, для людини // Рильський М. статті про літературу і мистецтво. – К.: Рад. письменник, 1980. – С.6.

[21] Рильський М. Природа і література // Рильський М. Статті про літературу. – К.: Дніпро. – 1980. – С.70.

[22] Гнатюк Д. Одне з найтепліших знайомств // Син країни рад: Спогади про Максима Рильського / Упор. Н. А. Підпала, Б. М. Рильський. – К.: Рад. письменник, 1982. – С.41.

[23] Рильський М. Зібрання творів у двадцяти томах. – Т.1. – К.: Наукова Думка, 1983. – С.114. Далі цитуємо за цим виданням, вказуючи том і сторінку в тексті.

[24] Борщевський В. Вивчення творчості М. Рильського в школі. – К.: Радянська школа, 1970. – С.27.

[25] Новиченко Л. Поетичний світ Максима Рильського (1910-1941). – К.: Наукова думка, 1980. − С.79.

[26] Фролова К. Розвиток образної свідомості в українській радянській ліриці (1917-1967). – Дніпропетровськ. – 1970. – С.231.

[27] Крижанівський С. Максим Рильський. Багатогранний талант // Рильський М. Зібрання творів: У 20 т. – Т.1.– К., 1983. – С.13.

[28] Новиченко Л. Поетичний світ Максима Рильського (1910-1941). – К.: Наукова думка, 1980. − С.118.

[29] Новиченко Л. Поетичний світ Максима Рильського (1910-1941). – К.: Наукова думка, 1980. − С.118

[30] Л. Новиченко Л. Поетичний світ Максима Рильського (1910-1941). – К.: Наукова думка, 1980. – С.118.

[31] Зеров М. Літературний шлях Максима Рильського // Зеров М. Твори: В 2-х т. – К., 1992. – Т.2. – С.551.

[32] Новиченко Л. Поетичний світ Максима Рильського (1910-1941). – К.: Наукова думка, 1980. – С.135.

[33] Панченко В. Від «Білих островів» до «Знака терезів» (Поезія Максима Рильського 1910-1932 рр.) // Слово і час. – 2006. – №1. – С.9.

[34] Новиченко Л. Поетичний світ Максима Рильського (1910-1941). – К.: Наукова думка, 1980. – С.131.

[35] Новиченко Л. Поетичний світ Максима Рильського (1910-1941). – К.: Наукова думка, 1980. – С.143.

[36] Фролова К. Розвиток образної свідомості в українській радянській ліриці. – Дніпропетровськ, 1970. – С.236.

[37] Новиченко Л. Поетичний світ Максима Рильського (1910-1941). – К.: Наукова думка, 1980. – С.229.

[38] Там само.

[39] Новиченко Л. Поетичний світ Максима Рильського (1910-1941). – К.: Наукова думка, 1980. – С.250.

[40] Зеров М. Літературний шлях Максима Рильського // Зеров М. Твори: В 2-х т. – К., 1992. – Т.2. – С.556.

[41] Церна Г.М. Творча інтерпретація “вічних” образів в українській літературі 1920-х рр.: Дис. … канд. філол. наук: 10.01.01. – Кіровоград, 2001. – С. 22.

[42] Зварич В.З. Стилетворчі функції традиційних образів у поезії неокласиків: Дис. канд. філол. наук: 10.01.06. – Дрогобич, 2006. – С. 36.

[43] Цит. за: Панченко В. Від «Білих островів» до «Знаків терезів» (Поезія Максима Рильського 1910-1932рр.) // Слово і час. – 2006. – №1. – С.10.

[44] Там само.

[45] Новиченко Л. М. Поетичний світ Максима Рильського (1910-1941). – К.: Наукова думка, 1980. – С.136.

[46] Башманівський В. «Неокласична» тональність ранніх поезій Максима Рильського // Українська література в загальноосвітній школі. – 2005. – №11. – С.15.

[47]Башманівський В. «Неокласична» тональність ранніх поезій Максима Рильського // Українська література в загальноосвітній школі. – 2005. – №11. – С.15.

[48] Новиченко Л.М. Поетичний світ Максима Рильського (1910-1941). – К.: Наукова думка, 1980. – С.122.

[49] Новиченко Л. М. Поетичний світ Максима Рильського (1910-1941). – К.: Наукова думка, 1980. – С. 123.

[50] Панченко В. «Від Білих островів» до «Знака терезів» (Поезія Максима Рильського 1910-1032рр.) // Слово і Час. –2006. – №1. –С.9.

Дата добавления: 2017-02-01