Фінансовий аналіз 3 страница

Основні ознаки суспільства:

· спільна територія;

· універсальність;

· інтегративність;

· автономність;

· саморегуляція, саморозвиток.

Соціальна система – цілісне утворення, головним елементом якого є люди, їх зв’язки, взаємини та взаємодії, а також соціальні інститути та організації, соціальні групи, спільноти, норми і цінності.

Теорії походження суспільства

1. Інструментальна.

3. Кратична.

Слід розрізняти поняття суспільства, держави і країни.

Суспільство – найбільше об’єднання людей з усталеними зв’язками між ними, різноманітною взаємодією спільною територією історією та культурою.

Країна – відокремлена територія незалежного проживання даного суспільства зі своїми кордонами і суспільним устроєм.

Держава – політична організація даного суспільства (країни) з певним режимом влади і органами управління.

▒Типологізація суспільств – це класифікація суспільств на основі визначення найважливіших і найсуттєвіших ознак, типових рис, які відрізняють одні суспільства від інших.

За наявністю писемності виділяють такі типи суспільства:

· дописьменні;

- письменні.

►Прості і складні суспільства

Прості	Складні
виникли – 50 -40 тис. рр. тому	виникли – 10 -6 тис. рр. тому

►Марксистська типологія суспільства відома з середини ХІХ ст.:

- первісні,

- рабовласницькі,

- феодальні,

- капіталістичні,

- комуністичні

► Історична типологія суспільств. У загальних рисах її окресливбританський соціолог Ентоні Гідденс (нар. 1938 р.). Виокремлюють два типи суспільств:

Ø ранні;

Ø сучасні: суспільства першого світу; суспільства другого світу; суспільства третього світу; «нові» індустріальні країни.

►Технократична: традиційне (доіндустріальне) суспільство; індустріальне; постіндустріальне (інформаційне) суспільство.

а всі країни світу, адсорбуючи та руйнуючи всі інші типи суспільств.

Доіндустріальне та індустріальне суспільство

Ознаки	Доіндустріальне суспільство	Індустріальне суспільство
1. Період виникнення	- 6 тис. р тому	- 250 рр. тому
2. Ключова сфера економіки	Сільське господарство	Промисловість
3. Провідну роль в суспільстві відіграють	Церква і армія	Промислово-фінансові корпорації
4. Соціальна структура	Відносно проста: декілька статусів і ролей, декілька (окрім сім’ї) розвинутих інститутів	Складна: розмаїття статусів і соціальних ролей, багато розвинутих інститутів, таких як освіта, наука тощо
5. Статуси	В основному приписні	Зберігається частина приписних, але зростає кількість і роль набутих
6. Соціальні групи	Переважно первинні (персоналізовані, з тісними зв’язками)	Переважно вторинні (не персоналізовані, анонімні)
7. Розмір територіальних спільнот	Невеликі територіальні спільноти (села)	Великі територіальні спільноти (міста, урбаністичні агломерації)
8. Розподіл праці	Відносно невелика кількість критеріїв розподілу праці, в основному тих, на статевих або вікових параметрах	Більш досконала система розподілу праці, що базується на численних параметрах
9. Цінності	Традиційно орієнтовані, релігійні	Зорієнтовані на майбутнє, світські
10. Культура	Гомогенна: більшість людей поділяють спільні норми та цінності, обмежене коло субкультур	Гетерогенна: численні субкультури дотримуються різноманітних норм та цінностей
11. Технологія	Примітивна, ґрунтується, в основному, на м’язовій силі людей і тварин	Розвинута, ґрунтується, в основному, на енергії машин та механізмів
12. Соціальні зміни	Повільні	Швидкі
13. Система управління	Примітивна – спадкова влада, правління старійшин	Складно – функціонують інститути управління, спеціальні органи управління

Термін «постіндустріальне суспільство» увів у науковий обіг американський соціолог Даніель Белл у 1962 р.

Прибічниками теорії постіндустріалізму є німецький соціолог, політолог, політичний діяч Ральф Дарендорф (1929 – 2009 рр.) уживає термін «посткапіталістичне суспільство», Р. Арон – «інформаційне», З. Бжезинський – «технотронне».

Основні риси постіндустріального (інформаційного) суспільства:

- Технічний базис – інформаційний;

- Основа добробуту суспільства – знання;

- Провідна галузь – сервіс (послуги);

- Масовий клас – менеджери;

- Принцип управління – узгодження;

- Соціальна структура – функціональна, сотова;

- Політичний режим – демократичний;

- Ідеологія – гуманізм;

- Релігія – дрібні конфесії.

►Типологія суспільств світу за політичними режимами:

- демократичні,

- авторитарні,

- тоталітарні

Філософ Карл Поппер (1902 – 1994) у книзі «Відкрите суспільство та його вороги» (1945) розподіляє суспільства на відкриті (демократичного типу) та закриті (тоталітарного та авторитарного типу).

Наприкінці ХХ ст. набула популярності макросоціологічна концепція «золотого мільярда».

2. РОЗВИТОК СУСПІЛЬСТВА, ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

Поняття „соціальний розвиток” характеризує лише певний вид соціальних змін, які мають спрямованість на покращення, ускладнення, вдосконалення і т. д.

Соціальні зміни не варто розуміти як взагалі будь-які зміни, що відбуваються в суспільстві, а лише зміни в тій сфері, яка є предметом соціології.

Види соціальних змін за типом соціальних зв’язків

Структурні
Процесуальні
Мотиваційні
Функціональні

Види соціальних змін за сферами суспільного життя:

- індустріально-технологічні;

- науково-технічні;

- соціокультурні;

- соціально-політичні;

- соціально-економічні.

Види соціальних змін за механізмом здійснення:

- еволюційні;

- революційні.

Види соціальних змін за спрямованістю:

- односпрямовані ( передбачають наявність єдиного напряму здійснення змін);

- циклічні (різноспрямовані).

Види соціальних змін за темпами розвитку:

- повільні;

- швидкі.

На процес соціальних змін впливають наступні фактори:

1) Природне оточення;

2) Демографічні зміни;

3) Ідеї;

4) Події;

5) Людські дії;

6) Технологія.

Глобалізація – багатосторонній процес взаємного поєднання структур, культур, суб’єктів у світовому масштабі, розмивання географічних меж соціокультурних норм, інтенсифікація соціальних відносин у світовому масштабі та посилення взаємозалежності суб’єктів. Термін введено у 1980-ті рр. А. Матляром.

Модернізація – це перехід від однієї якості суспільства до іншої, спроба кожного окремого суспільства пристосуватися до сучасних вимог, відмова від старих форм життєдіяльності та пошуки нових.Буває: органічна та неорганічна.

2. ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ПОЯСНЕННЯ ПРОЦЕСУ СОЦІАЛЬНИХ ЗМІН

1. Еволюційні теорії. Представники цієї теорії: О. Конт, Г. Спенсер, Е. Дюркгейм;

2. Неоеволюціонізм. У середині ХХ ст. еволюціонізм знову стає популярним серед соціологів (Г. та Дж. Ленські, Л. Вайт, Д. Стюарт, Т. Парсонс та ін.).

3. Циклічні теорії. Засновником цієї теорії вважають О. Шпенглера. Пізніше цю теорію розвинув А. Тойнбі.

4. Функціоналістські теорії. Представники: Т. Парсонс, Р. Мертон та ін.

5. Теорії конфлікту. Представники: К. Маркс, Р. Дарендорф та ін.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність системного підходу до визначення поняття «суспільство»?

2. Розкрийте зміст та відмінність понять «країна», «держава», «суспільство».

3. Розкрийте сутність основних ознак суспільства.

4. Дайте визначення поняття «соціальна система».

5. Поясніть суть економічної, політичної, соціальної та культурної підсистем суспільства.

6. Наведіть сучасні типології суспільств та їхніх представників.

7. Що розуміють під соціальними змінами?

8. Назвіть головні фактори, що впливають на процес соціальних змін.

9. Що таке глобалізація?

10. У чому полягає сутність модернізації? Чим відрізняється органічна модернізація від неорганічної?

11. Визначте основні теорії пояснення процесу соціальних змін та представників цих теорій.

Рекомендована література:

1. Лукашевич М. П. Соціологія. Основи загальної, спеціальних і галузевих теорій: Підручник / М. П. Лукашевич, М. В. Туленков, Ю. І. Яковенко. – К.: Каравела, 2008. – с. 77-107

2. Піча В. М. Соціологія: Підручник / В. М. Піча. – Львів: Магнолія Плюс, 2004. – с. 62 – 107

3. Піча В. М. Соціологія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. М. Піча. – К.: Каравела, 2000. – с. 69 – 113

4. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В. Г. Городяненка; вид. 3-тє, перероб, доповнене. – Київ: Видавничий центр «Академія», 2006. – с. 116 -179

5. Юрій М. Ф. Соціологія / М. Ф. Юрій. – К.: Дакор, 2005. – с. 257 – 342

ЛЕКЦІЯ 7

Тема 4. Суспільство як соціальна система, його соціальна структура

ТЕМА ЛЕКЦІЇ: СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА

1. Сутність та основні елементи соціальної структури суспільства

2. Соціальна стратифікація: поняття та види

3. Соціальна мобільність.

Мета: формувати знання щодо сутності та основних елементів соціальної структури; поняття соціальної стратифікації та її основних видів, поняття соціального статусу. Розвивати уміння пояснювати зміст понять „соціальна система”, „соціальна стратифікація”, „соціальний статус”; аналізувати погляди зарубіжних і вітчизняних соціологів щодо сутності та основних елементів соціальної структури, соціальної стратифікації; аналізувати процеси соціальної мобільності; застосовувати отримані знання у процесі плануванні професійної кар’єри, враховувати інтереси певних суспільних спільнот під час прийняття управлінських рішень.

Ключові поняття та терміни

Соціальна структура, закрита та відкрита системи соціальної стратифікації, соціальна мобільність, соціальний простір, соціальний статус, соціальна роль, соціальна група, соціальна спільнота, соціальний інститут, соціальна організація, соціальний клас, вищий клас, середній клас, нижчий клас, маргінали.

Зміст лекції

1. СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ СОЦІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ СУСПІЛЬСТВА

▓СТРУКТУРА - (от лат. structura –побудова, розташування, порядок) - англ. structure; нім. Struktur.

▓СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА – це сукупність його елементів і взаємозв’язків між ними.

Рис. 1. Соціальна структура суспільства

▓Соціальний статус – позиція особистості, групи в межах соціальної системи, пов’язана із виконанням певних функцій, наявністю визначених суспільством моделей поведінки – соціальних ролей.

Чим більше розповсюджений статус в суспільстві, тим нижче його ранг (це місце в ієрархії статусів і соціальних груп).

Види статусів:

- особистий –

- соціальний –

- приписний –

- природжений –

- досяжний –

- змішаний –.

Між статусом і роллю є проміжна ланка – очікування людей (еспектації).

► Престиж – це ознака чи якість, яку приписує суспільство чи громадськість певній соціально-економічній групі, професії, що характеризується визнанням деяких особливих переваг, достойність групи та її права на певні блага – як символічні, так і матеріальні.

►Соціальна група – це певна сукупність людей, які мають загальні природні і соціальні ознаки і об’єднані спільними інтересами, цінностями, нормами і традиціями, системою певних відносин, які регулюються формальними і неформальними соціальними інститутами.

ТИПИ СОЦІАЛЬНИХ ГРУП

1. За характером взаємодії людей:

- нестійкі групи;

- групи середньої усталеності;

- усталені групи.

2. За розмірами:

- великі соціальні групи;

- середні соціальні;

- малі соціальні групи.

- Основоположником вчення про малі групи вважають англійського соціолога Ч. Кулі, який на початку ХХ ст. ввів поняття „первинна група”.

3. За характером організації:

- формальна група;

- неформальна.

4. За змістом:

- соціально-класові ( верстви, стани, касти, класи );

- соціально-етнічні (роди, племена, народності, нації);

- соціально-демографічні (молодь, діти, батьки, жінки, чоловіки і т.д.);

- соціально-професійні, або корпоративні (вчителі, лікарі, шахтарі);

- соціально-територіальні ( мешканці АР Крим, областей, районів, міст тощо. )

►Соціальні спільноти – це емпірично фіксовані, реально існуючі об’єднання індивідів, які є відносною цілісністю, що може виступати як об’єкт соціального впливу; володіє емерджентними властивостями, тобто знову виникає в результаті об’єднання за певними характеристиками, не завжди притаманними окремим індивідам.

►Соціальний інститут – певна сукупність установ, які відповідають соціальній структурі суспільства; сукупність соціальних норм і культурних зразків, які визначають сталі форми соціальної поведінки і дії; система поведінки у відповідності з цими нормами.

Це поняття запозичене з юридичної науки. Існує багато теорій соціальних інститутів, але можна виділити основні елементи, що характеризують будь-який інститут.

Складові елементи соціального інституту

- своя мета, коло питань, що охоплюються його діяльністю;

- певне коло функцій, передбачених для розв’язання цих проблем;

- система соціальних ролей;

- наявність засобів і установ, за допомогою яких досягаються цілі інституту (символічні, матеріальні або ідеальні; наприклад церква має матеріальні установи – храми та їх обладнання, символи – хрест, ікони, ідеальні предмети-віра і те, що впливає на поведінку людей).

- наявність певних санкцій як стосовно осіб, що виконують інституціалізовані функції, так і стосовно осіб, що є об’єктом цих санкцій.

Типи соціальних інститутів за сферою дії та функціями

- реляційні;

- релятивні;

- інтегративні.

Процес інституціоналізації

Т. Веблен та його послідовник Гамілтон були фундаторами інституціоналізму.

▓Інституціоналізація – це процес, коли суспільна потреба починає усвідомлюватися як загальносоціальне, а не як приватне, і для її реалізації в суспільстві встановлюються особливі норми поведінки, готуються кадри, виділяються ресурси.

▓Лексії – соціальні потреби, що породжують процес інституціоналізації:

Види соціальних інститутів та їхня характеристика

Існує5 основних соціальних інститутів:

1. Продовження роду – соціальний інститут сім’ї і шлюбу;

2. Потреба безпеки та соціального порядку – політичні інститути;

3. Потреба добування засобів для існування – економічні інститути;

4. Потреба в передаванні знань, соціалізації нового покоління, підготування кадрів – інститут освіти (наука, культура);

5. Потреба вирішення духовних проблем та сенсу життя– інститут релігії.

Функції соціальних інститутів

1. Впорядкування діяльності різних людей шляхом зведення їх до передбаченої соціальної ролі, поведінки;

2. Сприяння соціалізації індивідів;

3. Соціальне управління та контроль.

►Соціальна організація – елемент соціальної структури суспільства; вид діяльності якої-небудь групи; сутність внутрішньої упорядкованості, узгодженості функціонування елементів системи.

ВИДИ ПІДСТРУКТУР СОЦІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ СУСПІЛЬСТВА

- соціально-територіальна підструктура;

- соціально-професійна підструктура;

- соціально-класова підструктура;

- соціально-етнічна підструктура;

- соціально-демографічна підструктура.

2. СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ: ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ

Структуровані нерівності між різними групами людей соціологи називають стратифікацією. Термін «стратифікація» (від лат. strata – прошарок, нашарування, напластування), запозичений з геології, де він означає розміщення пластів Землі по вертикалі.

Засновниками сучасної теорії соціальної стратифікації вважають М. Вебера та П. Сорокіна (1889 – 1968 рр.). Пізніше цю теорію розвинули англійський соціолог Г. Дейм, американські соціологи Т. Парсонс, Р.-К. Мертон, Р. Лінтон, Р. Тернер та ін., які вважали, що вертикальна класифікація людей та їх груп спричинена розподілом функцій у суспільстві.

У соціології існують три різні підходи визначення нерівності у суспільстві:

- функціональний (Т. Парсонс, В. Мур, Д. Девіс);

- конфліктний (К. Маркс, М. Вебер, Л. Козер);

- еволюційний (Г. Ленскі).

▓Соціальна стратифікація – це ієрархічно організована структура соціальної нерівності, яка існує в певному суспільстві в даний історичний проміжок часу. Таку ієрархічно побудовану структуру соціальної нерівності можна уявити як розподіл на страти (від лат. stratum – пласт, прошарок). Вертикальний поділ суспільства на страти за нерівністю.

Англійський соціолог Ентоні Гідденс розрізняє чотири основні типи стратифікації: рабство, касти, стани – закритий тип соціальної стратифікації, і класи – відкритий тип.

►Рабство – це найбільш виражена форма нерівності, при якій частина індивідів буквально належить іншим як їхня власність.

►Касту пов’язують найчастіше з культурою Індійського субконтиненту. Термін «каста» португальського походження, означає «рід» і «чистий рід». ►Стан – соціальна група людей, яка володіє певними правами й обов’язками, закріпленими законом або звичаєм, що передаються в спадок.

Клас – угрупування людей на основі нерівного становища щодо основних соціальних ресурсів, які визначають їхні життєві шанси, соціальні претензії та соціальні можливості спільно діяти.

Найпопулярнішим є підхід, запропонований П. Сорокіним, який виділяє чотири базових критерії соціальної нерівності: дохід; освіта; престиж.

Таблиця 1

Характеристика соціально-стратифікаційної системи

Основні страти	Рівень добробуту	Рівень освіти і професійна кваліфікація	Рівень допуску до прийняття владних рішень	Основне коло людей
Вищий клас	Дуже високий	високий	Утримують реальний контроль над ситуацією в суспільстві, формують громадську думку	Правляча еліта, крупні бізнесмени, фінансисти, топ-менеджери, частина наукової та творчої еліти
Середній клас	Від заможного до такого, що дозволяє задовольнити основні соціальні потреби	Достатньо високий, такий, що дозволяє займатися кваліфікованою працею, в т. ч. в управлінні	Рівень „пересічного громадянина”	Середні і дрібні підприємці, основна маса інтелігенції, управлінців „середнього рівня”, кваліфіковані робітники
Нижчий клас	Низький, на межі бідності	Невисокий, низький, за винятком „нових бідних» у нестабільних суспільствах, де навіть їх висока освіта і кваліфікація не має попиту на ринку праці	Як правило, не є самостійними у прийнятті владних рішень, виступають об’єктами управління	Як правило, наймані працівники, зайняті некваліфікованою і малокваліфікованою працею, безробітні
Андерклас	Поза межею бідності	У більшості випадків найнижчий, або і відсутній	Виступають як об’єкти управління, або зовсім відсторонені від участі в громадсько-політичному житті	Частина зайнятих найбільш непрестижною працею, хронічно безробітні, бомжі

3. СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ

Термін і поняття соціальної мобільності ввів у науку американський соціолог російського походження П. Сорокін, написавши у 1927 році книгу під такою ж назвою.

▓ С оціальна мобільність – це зміна соціальною групою або індивідом місця (соціального статусу) в соціальній структурі суспільства. Соціальна мобільність – це форма соціального відтворення, від неї залежить характер динаміки соціальної структури.

Типи мобільності

Рис. 3. Типи соціальної мобільності

При переході індивідів або їх груп з однієї складової частини соціальної структури суспільства в іншу вони певний час можуть бути у проміжному становищі, коли місце їх у структурі суспільства ще не визначилось, або коли вони ще не пристосувались до нового положення. Таке явище називається маргінальністю. Маргінальними можуть бути не тільки індивіди та їх групи, а навіть цілі суспільства. Так, Україна як окреме суспільство зараз знаходиться у маргінальному стані, тому що, відійшовши від соціалістичного ладу, вона ще не визначилася щодо подальшого свого шляху.

Варто відрізняти поняття соціальної мобільності від поняття «міграція».

▓ Міграція – це процес зміни постійного місця проживання індивіда чи соціальної групи: переміщення в інший регіон країни, або в іншу країну.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття «соціальна структура суспільства».

2. Назвіть основні елементи соціальної структури суспільства.

3. Що таке соціальний статус? Назвіть основні типи соціальних статусів.

4. Коли людина виконує свою соціальну роль та як вона пов’язана з соціальним статусом?

5. Дайте визначення поняття «соціальна група». Назвіть основні види соціальних груп.

6. У чому полягає різниця між поняттями «соціальна спільнота» «соціальна група»?

7. Що таке соціальний інститут? Визначте роль соціальних інститутів у суспільстві.

8. Що таке соціальна стратифікація? Назвіть представників теорії соціальної стратифікації.

9. Визначте основні методологічні підходи до аналізу соціальної стратифікації?

10. Схарактеризуйте соціально-стратифікаційну систему сучасної України. У чому полягають її особливості?

11. Визначте сутність поняття «соціальна мобільність».

12. Назвіть основні види соціальної мобільності та схарактеризуйте їх.

13. Що таке маргіналізація?

14. У чому полягає різниця між поняттями міграція населення та соціальна мобільність?

Рекомендована література:

1. Лукашевич М.П. Соціологія. Основи загальної, спеціальних і галузевих теорій: Підручник / М.П. Лукашевич, М.В. Туленков, Ю.І. Яковенко. – К.: Каравела, 2008. – С. 99 – 122

2. Піча В. М. Соціологія: Підручник / В. М. Піча. – Львів: Магнолія Плюс, 2004. – С. 84 -107

3. Піча В. М. Соціологія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. М. Піча. – К.: Каравела, 2000. – С. 92-113

4. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Г. Городяненка; вид. 3-тє, перероб, доповнене. – Київ: Видавничий центр «Академія», 2006. – С. 138 – 153

5. Танчин І.З. Соціологія: Навч. посіб. / І.З. Танчин; 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – С. 136 – 173

6. Юрій М. Ф. Соціологія / М. Ф. Юрій. – К.: Дакор, 2005. – С. 137-200

ЛЕКЦІЯ 8

Тема 5. Особистість в системі соціальних зв’язків

ТЕМА ЛЕКЦІЇ: ОСОБИСТІСТЬ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

1. Поняття особистості та її структури, суспільство і особистість. Соціологія особистості.

2. Сутність соціалізації, її основні етапи та фази, інститути соціалізації людини.

3. Типологія особистості.

Мета: формувати знаннящодо специфіки соціологічного підходу до вивчення особистості; основних соціологічних концепцій особистості та її структури; визначити зміст понять „соціальний статус” і „соціальна роль”, компоненти, етапи та основні підходи до визначеної сутності соціалізації. Розвивати уміння розкривати сутність соціологічної теорії особистості та її проблематику; характеризувати основні соціальні типи особистості та їхні характерні риси; розкривати суть основних тенденцій взаємодії людини і суспільства у сучасних умовах.

Ключові поняття та терміни

Соціалізація, соціальна роль та соціальний статус, цінності, ціннісні орієнтації, особистість, індивід, соціальний престиж, агенти соціалізації, соціальні типи особистості, потреби, інтеріоризація.

Зміст лекції

1. ПОНЯТТЯ ОСОБИСТОСТІ, СУСПІЛЬСТВО І ОСОБИСТІСТЬ

Варто визначити співвідношення між такими категоріями, як:

1) «людина»,

2) «індивід»,

3) «індивідуальність».

Поняття «людина» вказує лише на якісну відмінність людини від тварини. У зв’язку з цим у соціології використовують поняття “індивід, під яким розуміють, шо це – окремий представник людського роду, певної цілісності (біологічного роду або соціальної спільності, верстви населення тощо).

Індивідуальність – це особливе, специфічне, що відрізняє одну людину від інших. Це поняття свідчить про оригінальність, одиничність ознак (успадкованих і набутих) і їхній вияв у конкретній людини.

Дата добавления: 2017-02-01