Підсумки роботи собору

Так і не вдалося подолати схизму антипап. Діяв, обраний Базельським собором останній антипапа Фелікс V (1439-1451), що аж 1449 р. визнав канонічними вибори папи Римського Миколи V (Томмазо Парентучеллі, 1447-1455), що заснувавВатиканську бібліотеку.

Як наголошує дослідник А. Дворкін, 1444 року відбувся довгоочікуваний хрестоносний похід об’єднаних сил Європи проти турків-сельджуків, у якому взяли участь угорці, поляки, серби, албанці, румуни. Загін із Волощини очолював її господар Влад Цепеш-Дракула. На жаль, об’єднані сили християн були розгромлені турками під Варною [70].

Ферраро – Флорентійський (ХVІІ Вселенський) собор закінчив свою роботу в Римі 29 червня 1445 р. Ще одного походу на допомогу Константинополю не було організовано.

Імператор Візантії зрозумів, що доля його країни вирішена. Його смерть (помер 31 жовтня 1448 р.) була своєрідним порятунком: він не встиг побачити загибелі своєї країни.

“У Світлий понеділок 2 квітня 1453 р. почалася облога міста. Турецька армія, яка оточила місто, нараховувала приблизно 150-200 тисяч воїнів. Усіх захисників міста із кількома загонами західних добровольців, що все ж прибули до Константинополя, було менше 7 тисяч.

Незважаючи на нерівні сили захисники мужньо боронили місто. У вівторок, 29 травня 1453 р. Константинополь впав. Двадцять першого липня султан і його двір покинули завойоване місто й подалися до Андріанополя. Константинополь був напівзруйнований, спустошений і чорний від пожеж; скрізь панувало мерзота запустіння. Церкви були осквернені й обідрані, будинки – зруйновані і покинуті, склади і торгові ряди розкрадені. Султан, проїжджаючи вулицями, прошепотів зі сльозами на очах: “Яке місто ми віддали грабунку й руйнуванню!” [70].

1456 р. взято Афіни. Парфенон, котрий понад тисячу літ був християнським храмом, перетворено в мечеть. До 1460 р. завершилося завоювання всього Пелепонесу. В 1461р. впав Трапезунд. Таким чином всі візантійські території, за винятком кількох островів, перейшли під владу турків [70].

Свого головного політичного завдання – допомогти східним християнам і зупинити навалу турків-сельджуків – ХVІІ Вселенський собор не виконав.

Підготовка, хід, ухвали ХVІІ Вселенського собору (Ферраро – Флорентійського, 1431 – 1449 рр.) свідчать: західний єпископат і кардинали зробили певні висновки із помилок, допущених на попередньому Констанцському соборі, й поліпшили підготовку до собору, залучивши до неї ієрархів Сходу, що уможливило віднайти певний компроміс в обрядових та догматичних питаннях, де дуже важко дискутувати.

Можна підсумувати, що на перебіг Базельсько-Ферраро-Флорентійського собору вплинули як внутрішньоцерковні фактори, так і зовнішньополітичні, що носили міжнародний характер, але собор досяг своєї релігійної мети – ієрархія різних конфесій почала між собою спілкуватися, дискутувати в питаннях, що викликали розбіжності, шукати точки порозуміння.

Між тим, міжнародна ситуація ускладнилася: 1463 року була завойована Боснія, 1517 р. до складу Османської імперії ввійшов Єгипет. Так увесь православний Схід, за винятком лише Русі, опинився в “агарянському полоні ”, котрий буде тривати понад чотири сторіччя! Відповідно ця епоха наклала глибокий відбиток на східну церковну свідомість [70].

Відтак утілити в життя всі рішення собору не вдалося і через завоювання Візантії османами, і з тої причини, що не всі політичні володарі були готові визнати автономне право ієрархії ухвалювати відповідні внутрішньоцерковні рішення. Це проявилося в протесті окремих ієрархів проти рішень собору в Константинополі, на Русі, а закінчилося, на жаль, загибеллю цілого світу східної християнської культури.

Дата добавления: 2017-02-01