Проведення Трідентського (ХІХ Вселенського) собору

(1545 – 1563 рр.)

Буллою від 19 листопада 1544 р. “Laetare Hierusalem” скликали собор на 15 березня 1545 р., котрий мав відбутися в Тріденті (іт. Trento, лат. Tridentum). Уже в лютому кардинали Джовані дель Монте, Марцело Цервіні, Реґінальд Полє, як представники папи Павла ІІІ (легати папи) і головуючі на соборі, відбули до Тріденту.

Собор відкрився 13 грудня 1545 р. в м. Тріденті (Трент) й тривав з перервами. до 4 грудня 1563 р.

Протягом грудня 1545 року відбулося чотири попередні (формальні) засідання першої сесії, на яких вибрано головуючих собору. З-поміж них легат папи Павла ІІІ кардинал Джовані дель Монте, який відправляв урочисту Месу з нагоди відкриття собору, а після проведення першої сесії оголосив перерву до 7 січня 1546 р., коли мала відбутися друга сесія, на якій офіційно оголошувалося відкриття собору [10].

Головували на соборі кардинал Мадзаріні, були присутні також єпископ Трідента, 4 архиєпископи, 21 єпископ, 5 генералів духовно-лицарських чернечих орденів. Були присутні представники від короля Німеччини Фердінанда, 42 вчені-теологи, 9 каноністів, які слідкували за дотриманням канонів протягом роботи всього собору.

Сам хід собору церковні історики поділяють на такі періоди:

- перший період з грудня 1545 р. по березень 1947 р., коли собор проходив у м. Тридент;

- другий період, що тривав з квітня 1947 р. по 10 листопада 1549р., зі смертю папи Павла ІІІ; через пошесть собор перенісся до м. Болоньї;

- третій період, що відновився з обранням папи Юлія ІІІ (1550-1555) – Джан Марія Чоккі дель Монте – попереднього голови Вселенського (Трідентського) собору, почався з квітня 1551р. до смерті папи Юлія ІІІ на початку 1555 р.

- четвертий період роботи собору припав на час дуже короткого понтифікату надзвичайно освіченого папи-реформатора Марцела ІІ, що прожив 22 дні після свого обрання в 1555 р., й продовжив свою роботу після обрання папою Павла ІV (1555-1559) та Пія ІV (1559-1565, Джованні-Анджело Медічі) з видання булли останнього від 29 листопада 1560 р. “Про церковний устрій” та тривав до його завершення 1563 року [45, с.172 - 186].

На кожен із періодів у роботі Тріденського собору припадало прийняття важливих рішень в історії християнства.

В час першого періоду (1545-1547) проведення собору розглядалося питання про Боже об’явлення (одкровення), традицію та канонізацію книг Святого Письма (Біблії) та праць Отців і Вчителів Церкви. Було прийнято дві постанови на 4-й сесії (8 квітня 1546 р.) [75], за якими на основі Вульгати - латинського перекладу Біблії, зробленого св. Єронімом (347-420) наприкінці ІV ст. - та інших старих перекладів Святого Письма було зібрано книги Старого Заповіту (усіх 45 книг) першоканонічні (Буття, Вихід, Левіт, Чисел, Второзаконня, Ісуса /Навина/, Суддів, Рути, 4 книги Царів, 2 Параліпоменон, І Езри і ІІ Езри /Неємії/, Естери, Йова, Псалмів, Приповідок, Еклезіаста, Пісні пісень, Ісаї, Єремії, Єзекиїла, Даниїла, Осії, Йоіла, Амоса, Авдія, Йони, Міхея, Наума, Авакума, Софонії, Аггея, Захарії, Малахії) та другоканонічні (Товита, Юдити, І і ІІ Макавеїв, Мудрости, Церковна книга /Сираха /, Варуха /Баруха/) і книги Нового Заповіту (Євангелія від Матвія, Марка, Луки, Івана, Дії апостолів, Листи апостола Павла до римлян, І і ІІ до корінтян, до галатів, до ефесян, до филип’ян, до колосян, І і ІІ до солунян, І і ІІ до Тимотея, до Тита, до Филимона, до євреїв; Перший і Другий Петра; Перший, Другий, Третій Івана; апостола Якова; апостола Юди; Апокаліпсис Івана Богослова) внесено до біблійного канону разом із новозавітніми другоканонічними книгами (всіх книг Нового Заповіту – 27), завершено формування біблійного канону [1; 10, p.19-20; 75].

Дискутувалося на перших сесіях питання про Божу благодать, про природу Святих тайн, окремо про Тайну хрещення та її природу, про Тайну священства, про милостиню та про статус Марії Богородиції та її дівочість, про первородний гріх, щодо якого було ухвалено 4 постанови [10].

На цій же сесії розгорілася дискусія про чернечі чини, згромадження, духовно-лицарські ордени та їх статус, адже вони були на той час найбільшими власниками землі та інших матеріальних багатств. Ось чому них так претендували всі нові й не нові представники нової буржуазії. Конкретне рішення на даній сесії не було ухвалено, аж на наступних сесіях.

Після дебатів про Святі тайни, їх природу, роль і місце священнослужителів щодо їх виконання (уділення) було ухвалено рішення про Святі тайни (більш докладно див. Ч. І. Р.ІІІ. §1. Поняття про Святі Тайни) 7 березня 1547 року. Питання про Тайну хрещення, а особливо Тайну миропомазання (конфірмації) та уділення її в небезпеці смерті, дискусія про виконавців цієї тайни, унеможливили ухвалити конкретне рішення в перший період роботи собору.

Папський легат, настоятель ченців-францисканців, під час восьмої сесії (11 березня 1547 р.), коли почалася в м. Тріденті пошесть, запропонував на основі листа папи, перенести засідання собору до Болоньї й учасники собору на певний час розійшлися, хоч члени окремих комісій працювали.

Почався другий період (1547-1549) роботи собору. Майже два роки учасники собору не збиралися у повному складі через політичні причини: тривав конфлікт між папою Павлом ІІІ та імператом Карлом V щодо повернення місця проведення собору: з Болоньї до Тріденту, призначення П’єра-Луїджі Фарнезе на посаду герцога міста Парми та околиць. До того ж папа оголосив про припинення роботи собору 13 вересня 1549р., що ще більше загострило суперечності між ним та німецьким імператором. І все протягом цього періоду було обговорено “Визнання віри” (лютий, 1946 р.) та ухвалено ритуали дотримання Святих тайн (січень, 1546 р.) [10, р.15].

Черговий конфлікт між папою Павлом ІІІ та німецьким імператором Карлом V мав призвести до нової війни, але смерть Павла ІІІ (10 листопада 1549 р.) зупинила процес конфронтації. Незважаючи на деякі помилки, папа Павло ІІІ (Александро Фарнезе) зробив багато для впровадження в практику церковного життя змін і реформ, що їх вимагав час, для відроження Церкви та новітніх наукових досліджень. Саме при ньому було завершено Мікеланджелом Буонаротті оформлення Сикстинської капели в Римі з монументальною фрескою діарамного характеру “Страшний суд”, що охоплювала стелю, задню та бічні стіни; затверджено Статут Товариства Ісуса (ордену єзуїтів)(єзуїт Ніколай Копернік подарував папі свою знамениту працю “Про обернення небесних сфер”) [45, с.182].

Дата добавления: 2017-02-01