Економічного аналізу

Порівняльна характеристика внутрішнього та зовнішнього

Порівняльні ознаки	Внутрішній	Зовнішній
1. Об’єкти дослідження	структурні підрозділи, господарські явища і процеси, елементи економічних відносин	підприємства в цілому, міжоб’єктні порівняння
2. Суб’єкти дослідження	керівники та спеціалісти всіх структурних рівнів	загальнодержавні, відомчі та територіальні економічні інститути, партнери, клієнти
3. Часові форми	стратегічний, оперативний, ретроспективний	стратегічний, ретроспективний
4. Періодичність аналізу	постійно	за стандартами аналітичного процесу та на запит користувачів
5. Конфіденційність інформації	конфіденційна	публічна
6. Ступінь інтегрованості аналітичних показників	вся сукупність загальних і часткових показників	узагальнюючі показники

Аналітична операція – це дія або низка інтелектуальних і механічних дій, спрямованих на передачу осмислення та перетворення інформації. Її виконують на одному робочому місці людина або машина. Залежно від кваліфікації аналітика і можливостей автоматизації операції поділяють на технічні, логічні і творчі.

Перспективним економічним аналізом називають дослідження економічної системи за параметрами, які визначають її майбутній стан. Його особливість полягає у проекції минулого і теперішнього стану об’єкта та перспективу, враховуючи спадковість чи повну стійкість зміни економічних показників.

Аналітико-прогностичне забезпечення (супровід) займає провідне місце у стратегічному управлінні, тобто ідентифікація догосподарських досліджень становить головний зміст впровадження механізму стратегічного управління. Особливість перспективного аналізу – його спрямованість на вибір конкретної стратегії поведінки господарюючого суб’єкта з багатьох альтернатив і формування всієї системи стратегій поведінки. Економічна стратегія господарюючого суб’єкта пов’язана з:

· вибором сфери діяльності та стратегічних напрямків її розвитку;

· вибором глобальної стратегічної мети і постановкою локальних задач її досягнення;

· формування сукупності стратегій у досягненні глобальної мети і локальних цілей;

· практичним впровадженням стратегічного плану;

· коректуванням стратегічного плану у зв’язку зі змінами реального середовища.

Перспективний аналіз – це насамперед процес визначення критичного важливих ситуацій зовнішнього і внутрішнього середовища, які можуть впливати на досягнення підприємством перспективних цілей. Його заключний етап зводиться до формування стратегічних індикативних планів (планові сегментації), тобто виявлення стратегічних напрямів виробничо-господарської діяльності, головних засобів реалізації стратегії (рушійних сил), визначення стратегічних господарських центрів, на які покладено завдання детальної реалізації стратегії.

У перспективному аналізі та прогнозуванні особливої уваги набирають якісні аспекти змін, а кількісні відіграють лише допоміжну роль.

Для перспективного аналізу вибирають основні параметри-індикатори, які характеризують стан підприємства чи його підрозділів, ефективність його діяльності та конкуренто­спроможність. На основі дослідження закономірностей і тенденцій зміни виявляються найважливіші фактори і визначається динаміка обраних параметрів (трендовий аналіз). Отримані динамічні ряди (тренди) екстраполюються на майбутнє. Результати трендового аналізу дають змогу виявити гіпотетичне положення суб’єкту господарювання за умови, що значних змін у характері і направленості його діяльності не буде.

Ці результати підлягають прогностичній оцінці, яка ґрунтується на допущеннях про появу нових значних факторів чи зміни співвідношення реально діючих (аналіз впливу на тренди й аналіз взаємодії трендів).

На основі висновків попередніх аналітичних і прогнозних робіт визначають критичні проблеми, фактори розвитку та перспективні напрями діяльності (формується стратегічний фокус). Тут найширше використовують метод експертних оцінок, портфельні методи якісного аналізу та ін.

За своєю спрямованістю аналітико-прогностичні роботи поділяють на три групи: маркетингові дослідження; аналіз ситуації на підприємстві; аналіз впливу зовнішнього середовища (сканування).

Маркетингові дослідження спрямовані на аналіз тенденцій розвитку попиту, можливість формування нових потреб у споживачів, конкурентні позиції підприємства та ін. Виділяють чотири основні стадії.

На першій стадії проводять збір і попередній аналіз узагальнюючих характеристик ринків: місткість, платоспроможний попит, величини регульованого попиту і його еластичності, контрольованої частки ринку, темпів зростання ринку і стадій його зрілості.

На другій стадії проводять сегментацію ринку з метою виявлення найперспективніших напрямів маркетингу. Критерії сегментації обирають за спеціалізацією вироблюваної продукції, новизні продукції напруженості конкурентної боротьби, наявності стійкої клієнтури та ін. Така сегментація називається профільним аналізом.

На третій стадії проводять поглиблений аналіз самого товару, в тому числі його технічного рівня, конкурентоспроможності, тенденцій руху цін і собівартості та ін. Тут головна увага привертається до конкурентних порівнянь.

На четвертій стадії визначають цільові ринки збуту і їх тестування, для чого проробляють варіант завоювання ринку, перевіряють конкурентоспроможність товару на основі даних пробних продаж. Важливе значення має пошук цільових ринків в період підготовки випуску нових видів продукції. З врахуванням особливої важливості вибору цільових ринків збуту маркетингові дослідження передбачають таку послідовність: аналіз функціональних можливостей продукції; вибір класу споживачів; визначення потенціальних потреб споживачів у заданих рамках; визначення і ранжування цільових ринків збуту.

Аналіз ситуації економічної системи спрямований на виявлення проблем і можливостей використання внутрішніх резервів. У процесі дослідження збирають і обробляють значну кількість інформації про стан виробничо-технічної бази, системи збуту, організацію управління, фінансовий стан тощо. Досліджують закономірності формування виробничо-фінансових результатів, проводять екстрапо­ляцію трендів і результатів конкурентних порівнянь, визначають потен­ційні можливості.

Сканування зовнішнього середовища – займає особливе місце в стратегічному управлінні. Практика сканування зародилась на основі інформаційного забезпечення економічного та технічного прогнозування. Сканування проводять у трьох напрямах:

· економічне сканування передбачає аналіз динаміки макроеконо­мічних показників економічної ситуації в галузі, конкурентної ситуації та стан фінансових ринків.

· технічне сканування передбачає аналіз зміни в ході науково-технічної конкуренції, виникнення принципових нововведень, нетрадиційне використання відомих технологій.

· політичне сканування – це аналіз, оцінка політичної ситуації в країні, стабільності урядових програм, оцінка політичного ризику вкладень і системи державного регулювання економіки.

У методологічному плані стратегічний аналіз передбачає: аналіз прогнозних рішень; аналіз планових рішень; аналіз господарських рішень.

Аналіз прогнозних рішень передбачає обґрунтування перспектив­ної зміни параметрів діяльності суб’єкту господарювання, аналіз прогнозних показників з метою їх коректування відповідно до одержаних нових знань про розвиток цього підприємства. Аналіз планових рішень передбачає визначен­ня екстремальних значень (максимум-мінімум) зміни показників діяльності підприємства за визначеними критеріями оптимізації і при визначених ресурсних обмеженнях. Такий аналіз дає змогу визначити потенційні можливості зміни та “втрати” при недосягненні оптимальних значень.

Аналіз господарських рішень передбачає визначення оптимального алгоритму зміни параметрів діяльності підприємства для досягнення заданих значень кінцевого результату. Недоліком перспективного аналізу є успадкування характеристик зміни показників діяльності підприємства у минулому, що не завжди адекватно виявляється у перспективі та імовірнісна оцінка кількісних параметрів перспективного її стану.

У процесі перспективного використовують такі методи як SWOT – аналіз, аналіз суми цінностей, конкурентний аналіз. Метод SWOT-аналіз (у перекладі з англ., за значенням перших букв: strength (сила), weakness (слабість), opportunities (можливості), threats (загрози)) будується на концепції спільної оцінки сильних і слабких сторін діяльності у взаємозв’язку з загрозами та можливостями зовнішнього середовища. На цій основі розробляють стратегії діяльності. Можливості та загрози реалізації сильних і слабких сторін можна класифікувати як: сильні, помірні і незначні.

Метод суми цінностей передбачає структуризацію видів діяльності, функцій і процесів господарюючого суб’єкта на основі переоцінки суми цінностей, що дає змогу оптимізувати витрати у їх досягненні. За цим методом діяльності підприємства розкладається на окремі операції, стратегічно взаємопов’язані дії та напрями діяльності з адекватним вираженням витрат та активів, необхідних для їх реалізації. Структуризація витрат за сумою цінностей, які треба зробити, дає змогу вибрати набір найефективніших стратегій поведінки в умовах конкуренції.

Метод конкурсного аналізу визначає чинники успіху та конкурентні параметри, при порівняльних оцінках яких визначають переваги та недоліки суперників у конкурентних перегонах. На основі інтегральної і узагальнюючої оцінки конкурентної сили суперників роблять висновки про ступінь конкурентних переваг і недоліків, визначають сильні та слабкі позиції підприємства. Підсумкова, узагальнююча оцінка може бути зроблена за розрахунками незваженої та зваженої конкурентної сили. Незважену конкурентну силу визначають за сумою більших оцінок досягнення конкурентних позицій без врахування значимості їхньої зміни, а зважена – з врахуванням значимості досягнення зумовлених конкурентних параметрів.

Оперативний (поточний) економічний аналіз полягає у забезпеченні управління своєчасною дієвою інформацією про зміну економічної ситуації, причини цієї зміни, відхилення від регламентованих параметрів з метою своєчасного вироблення рішень, спрямованих на попередження та усунення негативних змін і ефективне маневрування ресурсами та капіталом. Оперативний аналіз є системою щоденного спостереження та оцінювання відхилень фактичного стану досліджуваного об’єкта від регламентованих показників, визначення причин і можливих наслідків таких відхилень, розроблення механізмів швидкого втручання у господарські процеси з метою забезпечення неперервного й ефективного функціонування господарського комплексу. В умовах постійної зміни ринкової кон’юнктури в область досліджень оперативного аналізу потрапляє постійна оцінка економічного середовища, для того, щоб використати найсприят­ли­ві­ші умови бізнесу, вигідного маневрувати виробничо-фінансовими ресурсами.

Головні завдання оперативного аналізу: постійне спостереження відхилення показників оперативного управління від їх регламентованих значень за місцем, причинами та відповідальністю осіб; оперативна оцінка економічної ситуації внутрішнього та зовнішнього середовища за станом, який склався чи може скластися; розроблення заходів та підготовка варіантів рішень, спрямованих на швидке усунення виявлених недоліків, попередження чи локалізацію дії негативних факторів і найповніше використання створеної вигоди; подання оперативної аналітичної інформації органам управління за визначеними регламентами чи на запит користувачів.

Об’єктами оперативного аналізу можуть бути:

· виробництво продукції підприємства, його підрозділів у вартісному та натуральному вираженні і за якісними характеристиками;

· виконання договорів, поставок і реалізація продукції;

· організація виробничого процесу;

· ресурсозабезпечення і ресурсовикористання;

· витрати на виробництво і менеджмент;

· стан виробничих запасів, запасів готової продукції і незавершеного виробництва;

· окремі параметри фінансового стану.

Оперативний економічний аналіз має свої характерні риси. Найважливіший з них:

· терміновість (час проведення аналізу максималь­но наближений до часу здійснення господарських процесів, а це полегшує і прискорює прийняття відповідних управлінських рішень);

· дієвість (постійний контроль і оцінка госпо­дарської діяльності дає змогу вживати своєчасні заходи спрямовані на недопущення й упередження розвитку негативних змін та використання сприятливого шансу);

· достовірність (можливість проведення оцінок і прийняття адекватних рішень за інформацією, що не систематизується і не проходить статистичного опрацювання);

· масовість (визначається можливістю суцільного спосте­реження господарських процесів у будь-якому місці і будь-який час та широким залученням зацікавлених осіб).

У методологічному плані він передбачає складання оперативних аналітичних відомостей на певну дату чи за короткий час, де подається характеристика досліджуваних процесів за нормативним (плановим, стандартизованим) фактичним значенням показників, їх відхилення на певну дату і наростаючим підсумком з початку аналізованого періоду, за місцем виникнення та винуватцями. Вихідною інформацією може бути також експертний висновок аналітика за результатами маркетингових досліджень.

В організаційному плані оперативний аналіз може виконати свої функції лише в умовах комп’ютерної організації аналітичного процесу, широкого використання сучасних систем ЕОМ. Схематично процес оперативного економічного аналізу зображено на рис. 1.4.

Рис. 1.4. Схема оперативного економічного аналізу

Недоліком оперативного аналізу є відсутність системного підходу в оцінках і діагностиці та орієнтації на кінцеві господарські результати.

Ретроспективний (наступний) аналіз полягає у системному комплексному дослідженні результатів господарської діяльності підприємства чи інших об’єктів за наслідками їх розвитку у певному аналітичному періоді (рік, квартал, місяць). Його мета полягає в об’єктив­ній оцінці стану економіки, діагностиці невикористаних резервів та упущеної вигоди, виявленню прорахунків у роботі та їх винуватців, а також пошук можливостей мобілізації резервів прогресивного розвитку.

Можливості ретроспективного аналізу значно ширші, оскільки його здійснення можливе за всіма критеріями наукового дослідження. Насамперед досягається системність, комплексність вивчення економічних явищ і процесів, внаслідок широкого використання всієї гами прийомів, методів і повної інформаційної бази. Можна проводити дослідження за будь-якою цільовою орієнтацією з виходом на проміжні та кінцеві результати. Тут оцінюються не тільки виробничо-фінансові результати діяльності, а й ефективність форм господарювання та систем управління, вплив державного регулювання і підприємницької ініціативи на досягнення кінцевої мети. У методологічному та організаційному планах він найдосконаліший і дає змогу отримувати аналітичне забезпечення будь-якої форми і змісту за визначеними регламентами (стандартами) чи на запит користувачів.

Основні напрямки ретроспективного аналізу:

· комплексна оцінка стану виробничо-фінансової та інших видів діяльності;

· діагностика внутрішніх і зовнішніх резервів підвищення ефективності господарювання;

· виявлення недоліків та упущень у формуванні організаційно-економічного механізму господарювання, оцінка дієвості вжитих контрзаходів щодо негативного впливу зовнішніх і внутрішніх факторів економічного зростання;

· визначення тенденцій і закономірностей змін та адаптованості економічної системи будь-якого порядку у зовнішньому середовищі;

· оцінка ступенів виправданості ризику підприємницької ініціативи;

· оцінка зміни місця та ролі економічної системи у ринковому середовищі;

· обґрунтування висновків і пропозицій щодо зміни стратегій і тактика господарського керівництва.

Ретроспективний економічний аналіз має суттєві недоліки, які визначають зменшення його дієвості через тривалу відірваність від господарських процесів та своєчасності вжитих контрзаходів. Він орієнтується на систематизовану інформацію, яка проходить певне статистичне опрацювання, що зменшує достовірність висновків і пропозицій. Водночас вихідна аналітична інформація ретроспективного аналізу є базою стратегічних досліджень.

Часові види економічного аналізу треба розглядати у взаємозв’язку їх методології і організації, що забезпечує економічність та практичну результативність аналітичних досліджень у цілому. Виділення їх особливостей допомагає оптимізувати технологію аналітичного забезпечення у часових векторах управління. Порівняльну характеристику відмінностей часових видів аналізу наведено в табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Дата добавления: 2017-02-01