Фінансова робота банку та характеристика його ресурсів 1 страница

Вступ

Від соціальних реформ індустріального міста до міста-саду

Література:

Макарчук С. А. Етнографія України. Навчальний посібник. Львів "Світ", 2004.

[1] Топилко С.І. Архітектурно-планувальна структура містечок Галичини, закладених у другій половині XVI – XVII століттях: Дис… канд. арх.: 18.00.01. – Львів, 2003. – 315 с. (рукопис).

[2] Олешко О.П. Планувально-композиційний уклад поселень німецьких переселенців в Галичині кінця XVII - початку XX століть: Дис… канд. арх.: 18.00.01. – Львів, 1999. – 208 с. (рукопис).

Банківська система – одна з найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки. Тією чи іншою мірою, але всі громадяни України мають бути обізнані з банківською справою. Банки за своїм функціональним призначенням беруть участь у формуванні пропозиції грошей і мають можливість безпосередньо впливати на ринкову кон’юнктуру й економічне зростання. Система банків України виконує значну роботу щодо залучення вільних грошових коштів та їх спрямування на розвиток національної економіки. Відбувається поступовий розвиток банківського кредитування населення, проте воно ще займає незначне місце в кредитних операціях банків. Успіх банківського бізнесу визначається його фінансовими результатами, які залежать від співвідношення доходів і витрат.

Базою проходження практики було Снятинське відділення Івано-Франківської обласної дирекції АТ«Ощадбанк»,яке знаходиться в Івано-Франківській області м. Снятин, вул. Шевченка, 2.

Метою проходження практики є ознайомлення з діяльністю цієї установи, роботою його окремих відділів та обов’язками кожного з працівників. Набуття практичних навичок і знань потрібних для відкриття валютних рахунків суб’єктам господарської діяльності та фізичним особам, ведення валютних рахунків клієнтів – зарахування валютних надходжень на рахунок резидентів і нерезидентів та списання сум перерахувань, що передбачено чинним законодавством організація готівкового обігу клієнтів банку, контроль за виконанням підприємствами та організаціями встановленого порядку ведення касових операцій, кредитування фізичних осіб, депозитні операції тощо.

Завдання практики полягає у тому, щоб якомога детальніше вивчити роботу здійснювану Снятинським відділенням та банку взагальному, його структурних підрозділів.

Об’єктами дослідження в даній роботі виступають взаємовідносини банку з клієнтами, установами інших банків, органами державної податкової служби, місцевими фінансовими управліннями, виконавчими органами, Національним банком України тощо. Джерелом інформації виступають усі нормативно-правові документи, які надходять до управління Державного казначейства як вхідна документація: постанови, накази, закони, рішення, роз’яснення, листи і таке інше.

2.1. Загальне ознайомлення з АТ «Ощадбанк»

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (скорочено АТ «Ощадбанк») - один із найбільших фінансових інститутів української держави, що має найрозгалуженішу мережу установ - близько 6000.

Державний банк сьогодні – символ стабільності та надійності. За основними показниками своєї діяльності він входить у трійку лідерів вітчизняного банківського ринку.

Це єдиний в Україні банк, що має закріплену Законом України „Про банки і банківську діяльність” державну гарантію повного збереження грошових коштів громадян, довірених банку.

Ощадний банк - універсальна банківська установа, яка зосереджує свої зусилля на створенні сприятливих та вигідних умов обслуговування клієнтів, розширенні переліку банківських продуктів та послуг, збільшенні присутності на ринку.

За роки свого існування Ощадбанк завоював репутацію бездоганного ділового партнера, який спроможний виконувати взяті на себе зобов’язання незалежно від впливу зовнішніх або внутрішніх факторів.

Банк активно працює практично в усіх секторах українського фінансового ринку, на сучасному рівні обслуговує великих корпоративних клієнтів. Його фінансова надійність – головний аргумент на користь того, що клієнтами Ощадбанку сьогодні є такі поважні системні клієнти, як установи Пенсійного фонду України, ДП «Енергоринок», НАК “Нафтогаз України”, НАЕК “Енергоатом”, УДППЗ “Укрпошта”, ВАТ «Укртелеком».

Ощадбанк - банк, який є достатньо капіталізованим і забезпечує виконання нормативів встановлених НБУ.

Стратегія банку спрямована на максимальний розвиток роздрібного бізнесу та створення умов для повного банківського обслуговування корпоративних клієнтів.

Маючи статус державного банку, АТ “Ощадбанк” прагне бути уособленням стабільності, впевненості та динамічного розвитку, національним надбанням держави та символом її респектабельності.

Сьогодні послугами банку користуються всі категорії населення, що зумовлює провідну позицію банку на ринку роздрібних банківських послуг України. Банк зосереджує свої зусилля на створенні сприятливих та вигідних умов обслуговування клієнтів, розширенні переліку банківських послуг, збільшенні присутності на ринку продуктів та послуг.

Розуміючи соціальну важливість присутності саме державного банку в найвіддаленіших куточках країни та його роль у реалізації державних програм, банк зосереджує свої зусилля на створенні сприятливих умов для обслуговування всіх верст населення, забезпеченні соціальних та компенсаційних виплат громадянам, наданні повного спектру банківських та інших операцій. Зважаючи на соціальну спрямованість, банк націлений на збереження широкої присутності в усіх регіонах України.

Історія розвитку ощадної справи та АТ „Ощадбанк”

Ощадна справа – це діяльність, безпосередньо пов’язана із заощадженням, накопиченням і використанням грошей. Кожна людина так чи інакше зацікавлена в розумному заощадженні коштів та збільшенні свого добробуту. З огляду на історію виникнення ощадних кас можна зробити висновок, що і два століття тому люди піклувалися про покращення свого життя так само, як і зараз, і не остання роль у цьому належала саме ощадній справі.

Зародження ощадної справи на території України

Виникнення перших ощадних структур на території України, в Галичині, датоване другою половиною XVIII століття.

У Західній Україні заощадження приватних осіб першими розпочали приймати державні окружні каси губернаторства. 1783 року у Львівському губернаторстві було засновано 18 таких кас.

На підставі спеціального царського привілею в 1843 році у Львові започаткувала діяльність Галицька ощадна каса. Її гаслом було „Працюй та зберігай!”, а символом – мурашка. Гарантував вкладникам повернення коштів і процентів з них крайовий сейм. У цілому ощадні каси на теренах Західної України розвивались як державні установи і контролювались місцевими органами влади.

На території Східної України ощадних кас було небагато і розміщувались вони переважно у великих містах. Першу ощадну касу було відкрито в Одесі у 1842 році.

У 1863 р. розпочала працювати Київська міська ощадна каса як окрема установа. У 1864 р. вкладники мали вже міські ощадні каси Одеси і Харкова, у 1865 – Сум, 1868 – Полтави и Миколаєва. Примітною особливістю східноукраїнських ощадкас того часу було те, що вони не давали позик у приватні руки. Залучені у населення кошти ощадкаси направляли виключно на підтримку державного кредиту.

Розвиток ощадних кас у період з 1895 по 1922 рік

З 1895 року за новим статутом ощадні каси офіційно почали називатись державними. Цим наголошувалося на відповідальності держави за вкладені в них кошти. При Держбанку Росії було створене Управління ощадних кас, якому підпорядковувалися установи ощадкас, незалежно від місця їх функціонування. Клієнт мав право робити внески на книжку в будь-якій частині імперії. Цікаво, що книжки дозволялось видавати також і неповнолітнім.

Залучені кошти ощадкаси вкладали у державні виграшні облігації, закладні листи Земельного банку, облігації залізничних позик, цінні папери акціонерних компаній, переводили у Держбанк, який виплачував півпроцентну маржу.

Подальшого розвитку система заощаджень набула за часів царської Росії, Австро-Угорської імперії, Польщі.

Війна 1914 року негативно позначилась на фінансово-банківській системі Західної України. Подальший розподіл території держави призвів до зруйнування єдиної мережі кас. У період 1917-1921 років ощадкаси Східної України було ліквідовано і відновлено після входження України до Союзу - в 1922 році.

Ощадні каси між двома світовими війнами

У грудні 1922 р. організовують роботу ощадкасивже радянського взірця. Вони повністю підпорядковуються Наркомфіну, а їх діяльність була спрямована на залучення грошових коштів населення для вирішення державних проблем. У 1923 році в Києві організовано Головну державну трудову ощадну касу, яка взяла на себе керівництво і контроль за розвитком усієї ощадної справи в Україні. Ощадні каси радянського взірця розміщували облігації, проводили вкладні операції, сприяли впровадженню червінців та їх обміну в 1924 році на карбованці, страхували заробітну плату робітників і службовців від знецінення. Після 1932 року ощадкаси перетворились на монопольні кредитні установи, які залучали грошові кошти населення для державних потреб.

Подальшому розвитку ощадних кас завадила війна, яка спричинила закриття та евакуацію ощадних установ, втрату книжок вкладників та інших документів. Обмеження щодо видачі готівки з вкладів були зняті після 19 січня 1944 року, і вклади почали видавати на першу вимогу вкладника.

Розвиток ощадних кас у повоєнний період

Відновлення та розширення функцій ощадних касс тривало і після Другої світової війни. Так, ощадкаси брали активну участь у грошовій реформі 1947 р. Разом з цим вони проводили конверсію облігацій держпозик, що розміщувались у період з 1936 по 1946 роки, в облігації 2%-ої Державної позики 1948 року.

Розвиток ощадної справи в СРСР у 1950-1980 роках

Істотні зміни в діяльності ощадкас відбулись у 1963 році, коли мережу Держтрудощадкас СРСР було передано від Мінфіну Держбанку.

Після цього ощадкаси припинили обов’язкове придбання облігацій, використовуючи кошти вкладників на створення єдиного союзного позичкового фонду.

У зв’язку з тим, що залишки вкладів щорічно передавали Держбанку СРСР, Україна фінансувала п’яту частину союзного позичкового фонду, кошти якого використовувались у загальносоюзних інтересах.

З 1972 року в ощадкасах запроваджується повний госпрозрахунок.

Наприкінці 70-х і особливо у 80-ті роки стрімко зростають доходи населення, і як результат, його заощадження.

Інфляція зумовила реформування банківської системи 1988 року, і мережа ощадкас трансформувалась в установи Ощадбанку СРСР.

Заснування та розвиток Ощадбанку незалежної України

У 1991 році Україна виходить зі складу Радянського Союзу і проголошує свою незалежність. З проголошенням незалежності України Ощадбанк відокремлюється від Ощадбанку СРСР.

31 грудня 1991 року Ощадбанк зареєстровано в Національному банку України як самостійну банківську установу – Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України. Його утворено на базі установ Ощадбанку СРСР в Україні, попередником якого з 1922 року були Держтрудощадкаси СРСР.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 року на виконання розпорядження Президента України від 20 травня 1999 року Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України перетворено у відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (скорочена назва – ВАТ „Ощадбанк”). На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2011 р. №502 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2003 р. №261” 7 червня 2011 року здійснено державну реєстрацію змін до Статуту ВАТ “Ощадбанк”, які стосуються, в тому числі, найменування банку. Відповідно до п. 4 Статуту АТ „Ощадбанк” повне найменування Банку: публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", скорочене- АТ”Ощадбанк”.

Ліцензія Національного банку України № 148 від 05.10.2011 р. на право здійснення банківських операцій. Засновником банку є держава в особі Кабінету Міністрів України. На сьогодні Ощадбанк - єдиний серед українських банків, який має закріплену законом державну гарантію збереження вкладів громадян та їх видачі за першою вимогою.

Організаційна структура АТ «Ощадбанк»

Організаційна структура банків відповідає загальноприйнятій схемі керування акціонерного товариства. Вищим органом банку є загальні збори акціонерів, що повинні проходити не рідше одного разу в рік. На ньому присутні представники всіх акціонерів банку на підставі доручення. Загальні збори правомочні вирішувати винесені на його розгляд питання, якщо в засіданні бере участь не менш трьох чвертей акціонерів банку.

Загальний посібник діяльністю банку здійснює рада банку. На нього покладаються також спостереження і контроль за роботою правління банку. Склад ради, порядок і терміни виборів його членів визначає загальні напрямки діяльності банку, розглядає проекти кредитних і інших планів банку, затверджує плани доходів і витрат і прибутків банку, розглядає питання про відкриття і закриття філій банку й інших питань, пов'язаних з діяльністю банку, його взаєминами з клієнтами і перспективами розвитку.

Безпосередньо діяльністю комерційного банку керує правління. Воно несе відповідальність перед загальними зборами акціонерів і радою банку. Правління складається з голови правління (президента), його заступників (віце-президентів) і інших членів.

Засідання правління банку проводяться регулярно. Рішення приймаються більшістю голосів. При рівності голосів голос голови є вирішальним. Рішення правління проводяться в життя наказом голови правління банку. При правлінні банку звичайно створюються кредитний комітет і ревізійна комісія.

У функції кредитного комітету входять: розробка кредитної політики банку, структури залучених засобів і їхнього розміщення; розробка висновків по наданню найбільш великих позик (тих, що перевищують установлені ліміти); розгляд питань, пов'язаних з інвестуванням, веденням трастових операцій.

Ревізійна комісія обирається загальними зборами учасників і підзвітна раді банку. До складу ревізійної комісії не можуть бути обрані члени ради і правління банку. Правління банку надає в розпорядження ревізійної комісії всі необхідні для проведення ревізії матеріали. Результати проведених перевірок комісія направляє правлінню банку.

З метою забезпечення гласності в роботі банків і доступності інформації про їхнє фінансове положення їхні річні баланси, затверджені загальними зборами акціонерів, а також звіт про прибутки і збитки повинні публікуватися в пресі (після підтвердження вірогідності представлених у них зведень аудиторською організацією).

З метою оперативного кредитно-розрахункового обслуговування підприємств і організацій - клієнтів банку, територіально віддалених від місця розташування банку, він може організовувати філії і представництва. При цьому питання про відкриття філії чи представництва банку повинний бути погоджений з Управлінням НБУ по місцю відкриття філії чи представництва.

2.2. Інформаційна система «Операційний день банку»

Програмне забезпечення банку має відповідати таким вимогам інформаційної безпеки:

- наявність системи захисту інформації, яку не можна відключити і неможливо здійснити оброблення інформації без її використання;

- забезпечення належного захисту інформації під час її передавання між різними підсистемами формування та оброблення інформації;

- для автоматизованих систем, які функціонують у режимі "клієнт-сервер", доступ користувачів до бази даних має відбуватися лише через додаткове програмне забезпечення, за допомогою якого здійснюється автентифікація осіб, яким дозволено користуватися цією базою даних;

- автентифікація користувача на кожному робочому місці та під час здійснення будь-яких операцій;

- забезпечення блокування роботи на кожному робочому місці під час багаторазових спроб (не більше трьох) неправильного введення паролю, якщо використовується парольний захист;

- наявність безперервного технологічного контролю за цілісністю інформації та накладання/перевіряння цифрового підпису на всіх банківських документах на всіх етапах їх оброблення;

- передавання електронних банківських документів, втрата або несанкціоноване ознайомлення з якими може завдати збитків банку, його відокремленим підрозділам або клієнту банку, відповідними каналами зв'язку електронною поштою або в режимі on-line лише зашифрованими з обов'язковим наданням підтвердження про їх отримання;

- обов'язкова реєстрація всіх спроб доступу, усіх операцій та інших дій, їх фіксація в автоматизованій системі в захищеному від модифікації електронному журналі з постійним контролем його цілісності.

Крім того, банкам слід:

- суворо дотримуватися і перевіряти виконання вимог щодо технічного та технологічного забезпечення їх діяльності, зокрема розміщення програмно-апаратних комплексів на таких комп'ютерах, що мають забезпечити їх надійне функціонування;

- уживати заходів для забезпечення безперебійного електроживлення та наявності резервних каналів зв'язку;

- перевіряти виконання вимог щодо організації захисту інформації в програмно-технічних комплексах згідно з нормативно-правовими актами Національного банку та вимогами розробників систем захисту інформації.

Програмне забезпечення повинно надати комерційному банку можливість розвиватись, збирати інформацію щодо клієнтів та обліку, підтримувати безпеку системи, здійснювати всі фінансові транзакції, поновлювати відсоткові ставки та обмінні ресурси валют, а також приймати необхідні рішення, підтримувати та модернізовувати правила ведення операцій, включаючи кредити і депозити, ринок позичкового капіталу, міжнародні платежі тощо.

Однією з перших автоматизованих банківських систем стала система “Операційний день банку”.У своїй діяльності АТ «Ощадбанк» використовує такі інформаційні системи як: АБС "БАРС Millennium", система термінових переказів "Швидка копійка", ПЗ "Бест-звіт Корпорація" та інші.

Операційний день банку - це діяльність банку протягом робочого дня, що пов'язана з реєстрацією, перевірянням, вивірянням, обліком, контролем операцій (у тому числі прийманням від клієнтів документів на переказ і документів на відкликання та здійсненням їх оброблення, передавання та виконання) з відображенням їх у балансі банку. Тривалість операційного дня встановлюється банком самостійно у внутрішньому положенні.

Операційний час банку - частина операційного дня банку, протягом якої відбувається обслуговування клієнтів, у тому числі приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані банком. Початок та кінець операційного часу встановлюються згідно з розпорядженням керівника банку з урахуванням режиму роботи платіжних систем і доводяться до відома клієнтів.

Класично в межах завдання “Операційний день банку” повинні розв’язуватись такі питання.

1. Облік клієнтів банку.

1.1. Відкриття особових рахунків за балансовими рахунками.

1.2. Закриття особових рахунків.

1.3. Пошук та відображення інформації про клієнтів банку, складання звіту щодо їх кількості та особових рахунків.

2. Синтетичне врахування.

2.1. Урахування щоденних операцій із зарахування та списання з рахунків коштів клієнтів.

2.1.1. Введення та контроль вхідної інформації для проведення операцій за безготівковими розрахунками.

2.1.2. Зарахування коштів на рахунки за новими авізо та іншими розрахунковими документами.

2.1.3. Оплата документів за рахунок коштів, що є на рахунках клієнтів, та за рахунок кредиторів банку.

2.1.4. Врахування щоденних операцій банку з інструментальним накопиченням результатів проводок платіжних документів у базі даних про операції банку.

2.2. Формування даних синтетичного врахування.

2.2.1. Формування бухгалтерського журналу.

2.2.2. Нормування звітної картки:

а) формування звітної картки на початок втілення (заповнення “шапки”);

б) формування звітної картки на день втілення;

в) перенесення залишків у звітні картки на 1-ше число місяця;

г) перенесення залишків у звітні картки на 1-ше січня.

2.2.3. Введення залишків особових рахунків на початок впровадження.

2.2.4. Складання місячної оборотної відомості.

2.2.5. Складання річної оборотної відомості.

2.2.6. Складання балансу банку за визначений період (день, місяць, квартал, рік).

2.2.7. Формування щоденних зведених платіжних доручень за кредитом рахунків 830 і 871.

2.2.8. Складання щоденних виписок з особових рахунків клієнтів банку.

2.2.9. Формування залишків за рахунками клієнтів із заданими балансовими номерами станом на поточну дату.

2.2.10. Нарахування відсотків клієнтам за наявність коштів на їх розрахункових рахунках.

2.2.11. Розрахункові операції за акредитивами.

2.2.12. Ведення прибутково-видаткових касових журналів.

2.2.13. Накопичення інформації за позабалансовими рахунками.

2.2.14. Складання перевірочних відомостей залишків особових позабалансових рахунків.

2.2.15. Складання місячної оборотної відомості за позабалансовими рахунками.

2.2.16. Складання річної оборотної відомості за позабалансовими рахунками.

3. Розрахунок нормативів НБУ (сума коштів за депозитами та коефіцієнтами).

4. Врахування короткострокових та довгострокових позик.

4.1. Формування та ведення карток і журналу реєстрації термінових зобовязань.

4.2. Контроль за короткостроковими та довгостроковими позиками за термінами покриття.

4.3. Переведення позик, які не покриті вчасно, на рахунки простроченої заборгованості.

4.4. Формування меморіальних ордерів.

4.5. Формування підсумкових (за прибутками та видатками), а також прибутково-видаткових коштів до позабалансових рахунків 9921, 9971, 9961.

4.6. Складання розшифровки окремих рахунків балансу за термінами залучення та спрямуванням коштів.

4.7. Формування відомості відсоткових чисел.

4.8. Формування відомості нарахування відсотків.

5. Формування меморіальних ордерів обороту.

6. Формування і ведення картотеки № 1.

6.1. Відбір документів до картотеки № 1.

6.2. Ведення картотеки № 1.

7. Формування і ведення картотеки № 2.

7.1. Формування картотеки № 2.

7.2. Розміщення розрахунково-грошових документів у картотеці № 2 за умови відсутності коштів на рахунках клієнтів.

7.3. Формування повідомлень клієнтам про відсутність коштів на рахунках, реєстрація документів у журналі та картотеці № 2.

7.4. Формування підсумкових сум за прибутками до позабалансових рахунків 9929, 9932.

7.5. Оплата (повна чи часткова) в порядку календарної черги документів картотеки № 2 з розрахункових, позичкових рахунків та рахунків фінансування.

7.6. Формування дебетових авізо та меморіальних ордерів.

7.7. Формування журналів до картотеки № 2 за видатками.

7.8. Формування підсумкових сум за видатками та прибутково-видатковими ордерами до позабалансових рахунків 9929, 9932.

7.9. Нарахування пені за документами з картотеки № 2. Нарахування розміру та справляння пені за повної чи часткової оплати документів з картотеки № 2.

8. Формування та ведення картотеки № 3 до рахунка 9933.

8.1. Розміщення розрахунково-грошових документів у картотеці № 3.

8.2. Формування повідомлень клієнтам про причини несплати, реєстрація документів у журналі та картотеці № 3.

8.3. Формування підсумкових сум за прибутками та позабалансовим рахунком 9933.

8.4. Оплата (повна чи часткова) розрахункових документів із картотеки № 3 з рахунків фінансування.

8.5. Формування авізо та меморіальних ордерів.

8.6. Формування журналів до картотеки № 3 за видатками.

8.7. Формування підсумкових сум за прибутками та видатками та прибутково-видатковими ордерами до позабалансового рахунка 9933.

8.8. Нарахування пені за документами з картотеки № 3. Нарахування та справляння пені за повної чи часткової оплати документів з картотеки № 3.

9. Формування відомості врахування планів фінансування.

10. Врахування касових операцій.

10.1. Врахування грошового виторгу, що надходить на рахунки клієнтів.

10.2. Врахування та звітність при виконанні касового прогнозу.

11. Складання річного звіту за встановленими формами.

“Операційний день банку” (ОДБ) – програмне забезпечення, яке обслуговує внутрішню поточну діяльність банку (бухгалтерський облік, обслуговування рахунків клієнтів тощо). Іноді ОДБ включає внутрішню платіжну систему (ВПС) банку.

Характерна особливість первинних документів ОДБ у національній валюті – їх уніфікованість. Можна виділити дві групи документів.

1) Документи за безготівковими розрахунками: платіжне доручення (головний), платіжна вимога, меморіальний ордер та інші. В ОДБ вони вводяться та обробляються за єдиною технологією. Їх основне призначення – “обґрунтувати” платіж.

Платіж – переміщення суми між двома рахунками. Усі платежі поділяються на внутрішньобанківські (обидва рахунки належать одному банку) і міжбанківські (рахунки знаходяться в різних банках).

2) Касові документи: прибутковий і видатковий касовий ордер. За традиційною банківською технологією, проводка може виконуватися лише за наявності санкції не менш ніж двох уповноважених співробітників.

Як уже зазначалося, “операційний день банку” – програмне забезпечення, яке обслуговує внутрішню поточну діяльність банку. Платіжний документообіг є ключовою складовою діяльності банку, оскільки господарча (уставна) діяльність банку зводиться до організації розрахунків (платіжного обігу) в готівковій та безготівковій формах через вклади, кредитування, гарантії, консультації та ін. Наскільки чітко, технологічно організовано документообіг, настільки легко реалізується виконання основних функцій банку. У будь-якій автоматизованій банківській системі найважливішою є технологія, що покладена в основу документообігу.

Основні вимоги, які висуваються до платіжного документообігу:

1) повинен мати універсальний, чіткій вхідний інтерфейс, через який надходять первинні грошові документи, що ініціюють платежі; при цьому для документообігу не повинно бути різниці між клієнтським грошовим документом та грошовим документом співробітників функціональних відділів банку; функціональний відділ – підрозділ банку, що займається основною функціональною діяльністю (кредитний, депозитний, вкладів населення, валютний, фондовий та ін.);

2) забезпечувати прозору маршрутизацію платіжних документів;

3) надавати можливість контролювати платіж на всьому маршруті його слідування;

4) чітко розрізняти відповідальність бухгалтерів за платежі, що ними здійснюються (модифікувати інформацію може лише той, хто має на це право в силу службових обов’язків);

5) сприяти підвищенню безпеки економічної інформації за рахунок розмежування доступу до неї різних категорій користувачів;

6) дозволяти скасування платіжного документа, якщо в ньому або документі, що до нього відноситься, знайдено помилку до закриття операційного дня.

Для здійснення максимального контролю при вводі кожний первинний документ вводиться двічі різними співробітниками. В обробку приймаються лише ті документи, результат двох незалежних вводів яких співпав. Документи за безготівковими розрахунками вводять операціоніст і контролер, а касові документи – операціоніст і касир.

Допускається і більш складна технологія, при якій усі введені документи за безготівковими розрахунками додатково переглядаються на окремому робочому місці бухгалтером, який “випускає” потрібні документи на подальшу обробку.

У загальному випадку банк для здійснення міжбанківських платежів може мати декілька кореспондентських рахунків (Ностро і/або Лоро), до яких обов’язково входить кореспондентський рахунок в управлінні НБУ.

Коли є декілька кореспондентських рахунків, то для кожного міжбанківського платежу необхідно вказати, через який із них він буде здійснений. Вирішує це завдання спеціальний співробітник для роботи з кореспондентськими рахунками (позиціонер).

Первинний документ, який виходить за межі банку, тобто обґрунтовує міжбанківський платіж, повинен “схвалюватися” трьома співробітниками: операціоністом, контролером та позиціонером.

Внутрішнє представлення (структура) первинного документа в ОДБ, так званий електронний документ, повинно включати:

- дату заповнення і номер документа (власні дата і номер);

- вид документа;

- кореспондентські рахунки (дебет і кредит);

- суму і призначення платежу.

Касовий документ додатково включає касовий символ і, якщо необхідно, платіж – комісію за касову операцію.

В ОДБ з кожним документом пов’язується і внутрішня інформація:

- ідентифікація документа;

- ідентифікація вводу і контролю (хто, коли і на якому робочому місці);

- стадія обробки документа та інше.

Структурно базовий ОДБ включає такі блоки (вузли):

1) “Відділення” – обслуговування клієнтів, ввід, контроль та випуск первинних документів;

2) “Центр” (філія) – обробка документів, які прийшли з відділень, внесення змін у рахунки, ведення (супровід) балансу (балансів);

Дата добавления: 2017-02-01