Поточні консультації

Поточні консультації проводяться під час безпосереднього написання студентом бакалаврської роботи, а також під час проходження переддипломної практики, і можуть стосуватися:

- напрямів пошуку інформації;

- узагальнення юридичної, перш за все, правозастосовної практики та опрацювання інших матеріалів;

- використання практичних матеріалів у бакалаврській роботі (наведення витягів з документів, окремих положень щодо узагальнення правозастосовної практики тощо);

- уточнення позиції студента щодо окремих спірних питань, які розглядаються в бакалаврській роботі;

- формулювання пропозицій щодо вдосконалення законодавства та юридичної практики, інших рекомендацій теоретичного та практичного характеру.

Насамперед, науковий керівник може надати консультації з приводу методики пошуку інформаційного забезпечення для підготовки і написання бакалаврської роботи

Ця діяльність студента, що пише бакалаврську роботу, пов’язана із здійсненням ряду послідовних і взаємопов’язаних стадій.

Перша стадія – пошук початкових джерел інформації. На даній стадії інформація щодо джерел, потрібних для написання бакалаврської роботи здобувається шляхом складання бібліографічного списку за темою та переліку нормативних актів, які можуть знадобитися у процесі роботи. Ці відомості містяться у бібліотечних каталогах, спеціалізованих інформаційно-пошукових системах, науково-довідковому апараті книг. Важливим джерелом інформації на даному етапі виконання роботи можуть стати реферативні журнали.

Доцільно вже на початковому етапі підготовки бібліографії зазначати дані про літературні джерела у повному обсязі і відповідно до вимог щодо їх оформлення для того, щоб потім можна було легко їх використовувати у ході роботи над текстом та у списку літератури.

Важливим джерелом знань про початкові джерела інформації можуть бути посилання та списки літератури, вміщені у фахових монографіях та наукових статтях за тематикою бакалаврської роботи. На основі цих даних можна скласти досить повну бібліографію.

При підготовці бібліографії за темою бакалаврської роботи варто використовувати й спеціальні бібліографічні праці, видані як самостійні публікації[5]. Часто бібліографічні збірники укладаються науковими бібліотеками (у Харкові таку діяльність активно проводить ХДНБ імені В.Г. Короленка). Використання бібліографічних збірок суттєво полегшить пошук необхідної для роботи літератури.

Друга стадія полягає у збиранні початкових джерел інформації. Частина джерел буде отримана у бібліотеці у вигляді книг та журналів, інша – копійована на ксероксі, частина матеріалів – сканована або віднайдена у мережі Інтернет. Скануючи матеріали доцільно на кожний абзац від сканованого тексту, який планується використати у подальшому в бакалаврській роботі, давати повне посилання з уточненням сторінки джерела, на яке це посилання робиться.

Третя стадія – систематизація, тобто упорядкування (сортування) отриманого матеріалу за змістом та з урахуванням по­слідовності його використання під час підготовки майбутнього тексту роботи. Отримані джерела зазвичай класифікують за групами відповідно до порядку використання – вступ, перший, другий, третій розділ (підрозділ), висновки.

У разі, якщо основна частина матеріалу розміщена в електронному вигляді, доцільно створити окремі папки, що міситимуть матеріал до окремих частин роботи, до яких скопіювати файли з інформацією з окремих джерел, планованих до використання у певних підрозділах роботи. При цьому рекомендується створити окрему папку (дати назву, наприклад, «Архів»), в яку копіювати усі файли для збереження у початковому вигляді.

Завершальна стадія являтиме аналіз систематизованих джерел після чого можна приступати до написання тексту бакалаврської роботи.

Не менш важливими можуть стати й поради наукового керівника щодо методології дослідження. Методологічний підхід можна визначити як най­більш загальну стратегію дослідження об’єкту, яка передбачає переважне звернення до певного його аспекту (історія, цінність, соціальна обумовленість, методологічна значущість, корисність тощо).

Розглянемо декілька найбільш важливих з методологічних підходів.

Застосуванняісторичного підходу передбачає розгляд об’єкту дослідження як такого, у якого є минуле, сьогодення та майбутнє. Причому справжній стан об’єкту визначається не лише його минулим, але й очікуваним (прогнозованим) майбутнім. Поза історичним контекстом, що поєднує явища і процеси сучасності з тими явищами і процесами, які їм передували, так само як і з тими, які виникнуть на їх основі в більш або менш віддаленій перспективі, неможливо пізнати саму цю сучасність. І це цілком природно, оскільки в суспільстві завжди є залишки минулого, основи сьогодення і зачатки майбутнього. Будь-яке сучасне явище або процес має своє коріння в минулому, яке через віддзеркалення в сьогоденні спрямовано в майбутнє. Тому наукове дослідження правових явищ і процесів не може обмежити себе їхнім станом лише на даний момент «наявного» існування, оскільки буде втрачений причинно-наслідковий зв’язок в історичному розвитку права.

Термінологічний підхід передбачає вивчення термінів та понять, які вони позначають, розробку або уточнення змісту та обсягу понять, встановлення взаємозв’язку і субординації по­нять, їх місця у поняттєвому апараті теорії, на основі якої базується дослідження.

Важливе значення для написання бакалаврської роботи матиме й системний підхід, застосування якого виправдано при вивченні практично будь-якого об’єкту наукового дослідження. Цей підхід передбачає уявлення об’єкта дослідження у вигляді системи, тобто виокремлення у даному об’єкті низки елементів, що характеризуються деякими властивостями і певними відносинами між ними. Кожну конкретну теорію, діяльність, об’єкт можна розглядати як систему, яка має велику кількість взаємопов’язаних елементів, компонентів, підсистем, а також певні функції, цілі, склад, структуру.

До загальних характеристик системи належать цілісність, структурність, взаємозв’язок із зовнішнім середовищем і, у той самий час, певна відособленість відносно зовнішнього середовища, ієрархічність, цілеспрямова­ність, самоорганізація. З позицій системного підходу можна розглядати будь-який об’єкт. Орієнтація на системний підхід у дослідженні (виявлення структури, взаємозв’язків елементів і явищ, їх супідрядності, ієрархії, цілісності розвитку, суті та особливостей) виправдана тоді, коли необхідно досліджувати суть явища або процесу, показати внутрішні й зовнішні відносини, обумовленості, властивості елементів.

Похідним від системного підходу, якоюсь мірою його продовженням, є структурно-функціональний підхід, суть якого полягає у виділенні структурних елементів об’єкту, що вивчається, і визначенні їх специфічних функцій у системі. Подібні дії над об’єктом здійснюються виходячи з припущення про те, що він є системою (дослідник його розуміє як систему), головна мета існування якої – реалізація певного набору функцій.

Окрім загальновизнаних, класичних підходів до наукового дослідження, в юриспруденції дедалі більшого поширення набувають і некласичні (посткласичні) підходи, найвідомішими серед яких є герменевтичний, антропологічний та аксіологічний. Герменевтичний підхід, який активно впроваджується в методологію правознавства, відстоює цінність традицій, вказує на зразки поведінки, що існували в минулому, як на еталони сучасності. Антропологічний підхід, на відміну від соціоцентричних і державоцентричних настанов, виходить з визнання індивіда, громадянина первинною правовою реалією. Цей підхід виходить з визнання суперечності між загальнолюдським та індивідуальним, вирішуючи дану контроверзу шляхом виявлення паралелей між загальнолюдським та загальноіндивідуальним. Отже, юридична антропологія спрямована на вивчення внутрішнього світу людини, що дозволяє цій людині реалізувати себе як творця правової та державної реальності: вона дозволяє побачити, як духовний світ людини об’єктивувався у правових нормативах, цінностях, державних інститутах тощо. Суть аксіологічного (ціннісного) підходу полягає в переважній увазі до цінностей як загальнозначущих принципів, які визначають людську діяльність і мотивацію поведінки. У рамках даного підходу важливим стає розмежування норм і цінностей, як загальнокультурних, так і специфічно правових, виявлення їх ієрархії. У якості основної правової цінності прихильники даного підходу вбачають справедливість. Власне, аналіз різних ціннісних аспектів правової реальності й становить сутність аксіологічного підходу.

Конкретні способи дослідження, що застосовуються у ході написання бакалаврської роботи, визначаються методами. Метод можна визначити як спосіб пізнання явищ природи та суспільства. Він надає дослідникові алгоритм пізнання – чітко описує послідовність його дій у процесі пізнання. Це – спосіб досягнення поставленої мети та завдань дослідження.

Методи наукового пізнання поділяють на загальнонаукові (індукція, дедукція, аналіз, синтез тощо) та спеціальнонаукові (компаративний, історико-генетичний та ін.).

Змістом дедукції як методу пізнання є викорис­тання загальних наукових положень при дослідженні конкретних явищ. Дедукція відрізняється від інших методів пізнання тим, що при істинності початкового знання вона дає дійсні вивідні знання. Однак, без здобуття початкового знання дедуктивний метод є неефективним. Саме тому неодмінною умовою застосування методу дедукції виступає індукція. Індукція (або узагальнення) – це метод пізнання, при якому пізнання здійснюється у напрямку від конкретного до абстрактного (загального), коли на підставі вибіркового знання про частину об’єктів того чи іншого типу робляться висновки про всі об’єкти даного типу. Аналіз являє собою метод наукового пізнання, який дозволяє розкласти предмет на складові частини. Синтезом є об’єднання отриманих при аналізі частин у єдине ціле.

Отже, у результаті поточних консультацій студент одержує від керівника конкретну допомогу у вирішенні тих питань, які виникають у нього в процесі написання першого варіанту бакалаврської роботи.

Дата добавления: 2017-02-01