Політична свідомість

Політика, політичні явища і процеси неминуче викликають у людини інтерес, а також суб’єктивне до них ставлення. Якщо визнати політику та політичні явища об’єктивною реальністю, то необхідно визнати і наявність у людей відповідної суб’єктивної реакції на них, яка називається політичною свідомістю.

Політична свідомість є однією з найважливіших форм суспільної свідомості. Вона відображає політичне буття людей і може бути визначена як сукупність знань, ідей, поглядів, орієнтацій та установ індивідів і соціальних спільностей стосовно політичної системи та їхнього місця в ній.

У політичній свідомості розрізняються два рівні: буденна свідомість, тобто політична психологія і теоретична – наука та ідеологія.

Політична психологія – це сукупність почуттів, настроїв, емоцій, волі, думок, особливих рис характеру індивідів і соціальних спільностей, що виражають їх ставлення до політичних інститутів, здійснення влади. Політичну психологію складають політичні потреби, інтереси, почуття, настрої, традиції, тощо.

Політичні потреби є базовим елементом політичної психології; їх задоволення пов’язане зі здійсненням влади; вони можуть лише тим чи іншим чином стосуватися влади, а можуть виявлятися безпосередньо у прагненні до її завоювання і здійснення.

Політичні інтереси – це усвідомлені політичні потреби. Вони є реальними причинами дії учасників політичного процесу. Залежно від політичних інтересах одні й ті ж явища політичного життя можуть по-різному сприйматися його учасниками. Це формує відповідні політичні почуття, настрої, емоції і відповідну політичну поведінку.

Політичні настрої є станом почуттів щодо політичних явищ і процесів. Настрої містять як емоційні, так і раціональні елементи і справляють значний вплив на політичну поведінку людей. Людина в політичній сфері не може керуватися тільки раціональним мисленням. Емоційне забарвлення (позитивне чи негативне) суттєво впливає на характер поведінки політичного суб’єкта (наприклад, задоволення чи незадоволення окремої людини соціальною політикою держави).

Політичні традиції – найбільш стійка складова політичної психології – це усталені норми політичної поведінки, політичні цінності, ідеї, звичаї тощо, які передаються від покоління до покоління. В традиціях концентруються ті елементи політичного досвіду, які визначаються і закріплюються як нормативні настанови.

Політична психологія поширюється в суспільстві, як правило, стихійно, її інформаційною базою можуть бути плітки, невірно зрозумілі політичні явища тощо.

Раціональним елементом політичної свідомості виступає політична ідеологія.

Політична ідеологія – система концептуально оформлених політичних, правових, релігійних, естетичних і філософських уявлень, поглядів та ідей, які відображають ставлення людей до дійсності одне до одного, способи пізнання та інтерпретації буття з позицій цілей, ідеалів, інтересів певних соціальних груп та суб’єктів політики.

Теоретична політична свідомість – це сукупність ідей та система наукових знань і поглядів, які виникають на основі наукового дослідження політичних явищ і процесів.

На цьому рівні відбувається формування законів, понять, концепцій політичного життя, вироблення прогнозів.

Ідеологія містить наукові знання й ціннісний аспект, пов’язаний з вираженням нею класових інтересів.

Якщо наукове знання ґрунтується передусім на фактах, то ідеологія – на цінностях, що відбивають інтереси того чи іншого класу. Цінності є мотиваційним базисом політичної культури, вони зумовлюють відповідні політичні орієнтації і поведінку, а їх втрата означає руйнування самої політичної культури.

Залежно від суб’єкта політичної свідомості виокремлюються індивідуальна, групова й масова політична свідомість. Індивідуальна політична свідомість – це свідомість кожного окремого індивіда як учасника політичного процесу. Групова політична свідомість – це свідомість різних соціальних спільностей людей (соціально-класових, етнічних, демографічних, професійних, територіальних). Масова політична свідомість – це сукупність ідей, поглядів, уявлень, почуттів, настроїв, що відображають доступні й відомі масам політичні явища і процеси. Її соціальна база – сукупність індивідів, котрі належать до різних соціальних спільностей і беруть участь у конкретних політичних процесах.

Істотні риси масової політичної свідомості:

· вона формується під впливом соціально-економічних і політичних чинників, ідеологічних засобів;

· здатна до швидких змін залежно від дії особливо агітації і пропаганди.

Ця особливість слугує підставою для маніпулювання масовою політичною свідомістю, яке досить поширене в політиці. Масова свідомість проявляється у громадській думці. Основними каналами з’ясування і вияву громадської думки є: опитування населення, референдуми, збори, маніфестації, всенародні обговорення важливих суспільно-політичних проблем, звернення населення до органів державної влади з листами, скаргами і пропозиціями до органів державної влади, громадських організацій, засобів масової інформації тощо.

Структуру політичної культури складає такий її елемент як політична поведінка. Поведінка та діяльність визначають стиль участі суб’єкта в політичному житті, тобто сукупність методів і засобів його політичної практики, компетентність, професіоналізм, моральність тощо.

Основні критерії оцінки політичної культури:

· здатність до участі в політичному процесі;

· уміння правильно оцінювати політичну ситуацію;

· результативність діяльності.

Чим людина активніша, зацікавленіша, конструктивніша, тим вища її політична культура.

Дата добавления: 2017-02-01