Застосування методів у модульному навчанні

Методи навчання — це насамперед система способів управ­ління пізнавальною діяльністю учня. Існує безліч таких прийомів і способів, вони постійно поповнюються новими з урахуванням розвитку педагогічної науки. Виходячи з поставлених до методів основних вимог, їх можна розподілити на методи набування знань; формування вмінь і навичок; здійснення творчої діяльнос­ті; закріплення і перевірки знань [39, с. 148]. Виходячи з функціональної спрямованості методи навчання поділяються на: І) методи одностороннього подання матеріалу (лекція, доповідь, звіт, пояснення); 2) методи ознайомлення з до­свідом роботи інших суб'єктів (обмін досвідом, стажування, практика, експеримент, інтерв'ю, зустріч з колегами); У) методи проблемного навчання (аналіз подій, дослідження ситуацій; 4) методи спонукання до творчого пошуку (дидактичні ігри, ро­льове моделювання виробничих ситуацій тощо); 5) методи ак­тивізації слухачів (дискусія, диспут, ділова гра, моделювання та ін.); 6) методи надання додаткової інформації (реферат, опис експерименту, складання звітів тощо); 7) методи контролю (се­мінар, консультації, колоквіум, залік, екзамен, опитування); 8) методи самостійної роботи (наукові і курсові роботи, допо­відь на конференції тощо,)/ 9) методи виховного спрямування (відвідування театру, кіно, виставки з наступним обговоренням).

За засобами досягнення цілей діяльності методи модульного навчання класифікуються так: 1) інформаційні методи (лек­ція); 2) операційні методи (вправи, практичні і лабораторні за­няття); 3) пошукові методи (евристичні, проблемні, дослідни­цькі); 4) методи самостійного навчання (слухання, навчання за текстом).

Інформаційні методи навчання спрямовані на формування педагогом у студентів нових знань. Використання цих методів у процесі модульного навчання підкріплює інформаційну функцію модуля. Наприклад, метод «бесіда» передбачає навчальний вплив педагога за допомогою ретельно продуманої системи питань, що поступово підводять студентів до закономірних відповідей і як результат — до засвоєння системи фактів, понять, закономірнос­тей. Інший метод — лекція, яка пропонує усне викладення навча­льного матеріалу, що відрізняється від розповіді більшою місткі­стю, складністю логічних побудов, доказів і узагальнень. У модульному навчанні лекція із засобу передачі інформації пе­ретворюється на навчальне заняття, основна мета якого — дати установку студентам до самостійної роботи. У зв'язку з цим лек­ція повинна плануватися таким чином, щоб викликати у слухачів цікавість до проблеми, збагатити їх інформацією в конкретній га­лузі, визначити місце даної проблеми в суміжних галузях.

Операційні методи навчання, призначені для формування вмінь і навичок діяльності студентів у типових ситуаціях. Напри­клад, метод «Роби як я» призначений для навчання практичним трудовим діям, придбання відповідних навичок і вмінь. При цьо­му студент спостерігає за операційними діями педагога (розрахунки, креслення, моделювання тощо), а потім копіює їх. Інший приклад — метод «Алгоритм» передбачає надання студентам не­обхідних інструкцій (операцій), які подаються у вигляді дерева цілей і використовуються студентами для виконання практичних завдань. Алгоритм — це системний план, у якому рішення роз­бивається на декілька простих операцій і вказується, в якому по­рядку вони повинні бути здійснені. Використання цього методу має сенс при досягненні репродуктивних цілей навчання, його застосування обмежується навчанням майбутніх спеціалістів і технічних виконавців щодо виконання певних ірудових операцій.

Пошукові (евристичні) методи навчання застосовуються для формування і розвитку вмінь і навичок конкретної продукти­вної діяльності в нетипових, непередбачуваних ситуаціях. Про­аналізуємо найбільш поширені пошукові методи.

Метод «Ділова гра» передбачає імітаційне моделювання виро­бничих ситуацій, виконання типових операційних функцій керів­ників і спеціалістів віртуальних суб'єктів господарської діяльно­сті і прийняття рішень з вирішення проблемних ситуацій.

Метод «Дидактична гра» реалізується у разі впровадження у навчальний процес моделей відомих інтелектуальних ігор («Брейн-ринг», «КВК», «Що? Де? Коли?» та ін.), які використо­вуються як нетрадиційні форми для активізації навчально-творчої діяльності студентів у системі поетапного контролю знань за рахунок реалізації потреб молоді у змаганні, самовира­женні, успіху тощо.

«Мозкова атака». Суть цього методу полягає в тому, що для обговорення конкретної проблеми обирається група студентів, яка ділиться на дві підгрупи: «генератори ідей» та «критики». «Генератори ідей» висловлюють нові ідеї з рішення даної про­блеми, а «критики» оцінюють ідеї і вибирають найбільш оптима­льні з них. Головні принципи мозкової атаки: 1) не критикувати (можна висловлювати будь-яку думку без побоювань, що вона буде визнана невдалою); 2) стимулювати будь-яку ініціативу; 3) прагнути до найбільшої кількості ідей; 4) дозволяється зміню­вати, комбінувати, поліпшувати запропоновані ідей. По завер­шенню роботи «генераторів ідей» приступає до роботи підгрупа «критиків». Вона аналізує, оцінює, синтезує запропоновані ідеї і вибирає ті, які забезпечують рішення проблеми.

«Ділова корзина». Мета методу— активізувати діяльність студентів, зорієнтувавши їх на самостійне, творче рішення різно­манітних проблем за практичною тематикою дисципліни. У «ді­ловій корзині», в ролі якої може виступати невелика скринька, помішуються завдання, написані на аркушах паперу. Частіше за все вони адресовані одній діючій особі, наприклад, керівникові підприємства. Студенти по черзі виймають з корзини завдання і самостійно виконують їх. Потім група, яка консультується з пе­дагогом, ще раз, але вже колективно, виконує всі завдання, що призводить до їх більш глибокого аналізу.

«Творчий діалог». Для організації навчання за цим методом викладач пише на дошці кілька запитань, які повинні спонукати групу до дискусії. Студенти самостійно формують підгрупи за спільністю думок щодо вирішення творчої проблеми. Через пев­ний час відбувається творчий діалог (дебати) між представника­ми різних підгруп. У кінці дискусії викладач підводить підсумки.

«Бесіда за Сократом». При достатній підготовленості студен­тів можливі і навіть бажані бесіди, в ході яких вони під керівниц­твом викладача або самостійно відшукують відповіді на пробле­мні питання. Такі бесіди мають евристичний характер. При цьому педагог може користуватися прийомом «запитання Сократа», тобто висувати студентам такий ланцюжок послідовних ці­леспрямованих питань, які допомагають їм (не помічаючи допо­моги) знайти правильні відповіді з існуючих проблемних ситуацій. «Запитання Сократа» можна використовувати і з іншою метою — завести студентів у кут, показавши неправильність їх суджень і тим спонукавши в них бажання дізнатися про необхід­ну для рішення проблеми нову інформацію.

«Оцінно-ситуаційний підхід в оволодінні професійними навич­ками» (автор М. О. Бєсєдін). Метод дозволяє активніше залучати студентів до навчально-дослідної роботи, формувати навички на­вчально-творчої діяльності, завдяки чому в умовах виробництва у 6—8 разів підвищується оперативність прийняття управлінських рішень. Важливим позитивним моментом цього методу є його за­стосування в навчальному процесі як наукової компоненти на­вчально-творчої діяльності студентів. З педагогічної точки зору показники ситуацій можна використати як «опорні сигнали», що знайшли поширення у світовій викладацькій практиці з метою системного вивчення питання.

Сутність методу полягає у наступному. Студи виконують нау­ково-дослідну роботу на матеріалах оцінки виробничих ситуацій після проходження виробничої практики. Для цього, користую­чись методикою оцінно-ситуаційного підходу, переліком і зміс­том оцінених ситуацій, кожен студент самостійно або за допомо­гою викладача вибирає бажану для себе тему навчально-дослідницької роботи. Тема повинна включати одну або декілька органічно пов'язаних за змістом ситуацій. Висвітлювати її необ­хідно на прикладі конкретного об'єкта господарювання. При цьому, виконуючи завдання, кожен студент стає автором оригі­нальних ідей, які мають певну практичну і наукову цінність. Кращі навчально-дослідницькі роботи заслуховуються на студе­нтських наукових конференціях і семінарах, а ті з них, які мають наукову новизну, оформляються для публікації у вісниках науко­вих праць вищого навчального закладу та спеціальних журналах.

Методи самостійного навчання. У процесі навчання за мо­дульною програмою особливу роль відіграють методи самостій­ного вивчення навчального матеріалу. Наприклад, «слухання» — метод сприйняття інформації органами слуху, її усвідомлення, переробка і засвоєння. З метою підвищення ефективності методу «слухання», доцільно робити помітки на папері, виділяти найцін­нішу і важливу інформацію. Аналогічно, метод «читання» — сприйняття письмової інформації органами зору, її усвідомлення, переробка і засвоєння.

Метод «навчання за текстом модуля» передбачає послідовні дії студента для міцного засвоєння навчального матеріалу. Спо­чатку аналізуються дидактичні цілі. Потім вивчається структура модуля (схема послідовності елементів навчання). Після цього студенти переходять до розгляду змісту модуля і його елементів. При вивченні змісту модульної програми слід звертати увагу на методичне забезпечення змісту модуля. Якщо структура модуля індивідуалізується стосовно кожного студента, зміст модуля ви­вчається за рекомендованою (індивідуалізованою) структурою. Доцільно послідовно ознайомитися зі змістом навчальних елеме­нтів (мета, структура, зміст, завдання, методичні поради, конт­роль), але їх можна вивчати і окремо, якщо ці елементи незалеж­ні. Залежними елементами називаються такі, вивчення яких можливе лише після попереднього аналізу одного чи кількох ін­ших навчальних елементів.

Ознайомлення з кожним навчальним елементом починається зі з'ясування мети навчання. Якщо залишається деяка незрозумі­лість, необхідно звернутися до методичних вказівок і рекоменда­цій, у яких наводяться поради щодо вивчення даного навчального елемента. Кожний елемент модуля закінчується питаннями для самоконтролю. Самостійно відповівши на запитання, студент може перевірити правильність відповідей за ключем. У тому ви­падку, якщо якість засвоєння перевіряє педагог, правильні відпо­віді та методика перевірки якості засвоєння в модулі не вказу­ються.

Вибір методів для модульного навчання. Оптимізація педа­гогічного процесу за модульно-рейтинговою технологією безпо­середньо залежить від оптимального вибору методів навчання. Саме процес вибору і застосування методів навчання, як ствер­джував ще Я. А. Коменський, дозволяє не лише говорити про пе­дагогіку як про науку, а й підносити її в ранг мистецтва. Вибір методів повинен визначатися такими вимогами: 1) дидактичними принципами; 2) цілями і завданнями навчання; 3) змістом і мето­дами даної галузі знань; 4) пізнавальними можливостями студен­тів за рівнем освіти; 5) особливостями зовнішніх умов; 6) дос­відом, рівнем теоретичної і практичної підготовки викладачів.

При виборі методів особливо важливо враховувати мету і за­вдання розвитку особистості, а також чисельність групи. Виходя­чи з дидактичних цілей, необхідно мати на увазі, що в процесі навчання відбувається поетапне сходження студентів за рівнями засвоєння навчальної інформації. Тому в процесі модульного на­вчання для засвоєння змісту конкретного модуля необхідно під­бирати цілий комплекс методів, що застосовуються в конкретно­му дидактичному середовищі.

Дата добавления: 2017-02-01