Види правових норм

Норми права мають ряд ознак загального характеру.

Правова норма:

а) регулює групу кількісно невизначених суспільних відносин;

б) адресована кругу не персоніфікованих суб’єктів;

в) діє в часі безперервно.

г) не підкреслює свою заборгованість кількістю застосувань, її дія закінчується, відміняється спеціальною процедурою.

Норми права поділяються на певні види за певними підставами:

1. За галузями права виділяються норми державного, адміністративного, цивільного, кримінального та інших галузей права.

2. По функціональній спрямованості норми права поділяються на:

а) регулятивні (правовстановлюючі), які встановлюють права і обов’язки суб’єктів;

б)правоохоронні, які регламентують міру юридичної відповідальності за порушення прав і невиконання обов’язків, які встановлені регулятивними нормами.

3. По функціональному призначенню норми права діляться на:

а) відправні, первинні і похідні, які мають найбільш загальний характер, достатньо високу форму абстрагування і містять в собі відправні засади правового регулювання суспільних відносин. Перші визначають основи правового регулювання суспільних відносин, а другі конкретизують їх. При допомозі цих норм визначаються цілі (мета), завдання, принципи, напрямки, правові поняття і категорії. Серед них можна виділити: норми-начала, норми-принципи, норми-аксіоми, норми-презумпції, норми-дефініції;

б) норми – правила поведінки. На відміну від відправних – ці норми безпосередньо регулюють поведінку, суспільні відносини. Вони вказують на взаємні права і обов’язки суб’єктів, умови їх реалізації, вид і міру реакції (санкції) держави по відношенню до правопорушника;

в) загальні і спеціальні – ці норми відрізняються за ступенем загальності і обсягом (сферою дії). Наприклад, в кодексах існують дві частини: загальна і особлива. В першій частині закріплюються загальні норми, а в другій – конкретні норми.

4. По характеру правил поведінки, які містяться в нормах права. Різниця тут проводиться в залежності від того, що встановлюють правові норми: обов’язок чи право. По цій ознаці виділяються норми:

а) зобов’язуючі, які встановлюють обов’язок здійснювати визначені позитивні дії (наприклад, виконання обговореної договором роботи, повернення боргу, поставка замовникові продукції). Ці норми містять слова “повинен”, “зобов’язаний”;

б) забороняючі, які забороняють здійснювати певні дії (зловживати владою, порушувати права громадян, здійснювати крадіжки і інші неправомірні дії). Ці норми супроводжуються словами “забороняється”, “не вправі”, “не може”;

в) уповноважуючі, які надають учасникам суспільних відносин право здійснювати позитивні дії в цілях задоволення своїх інтересів (володіти будинком, навчатися в навчальному закладі, вимагати від зобов’язаних осіб виконання зобов’язання). Ці норми містять у своєму тексті слова: “вправі”, “має право”, “може”.

5. За ступенем визначеності викладення елементів правової норми в статтях нормативно-правових актів. По цій ознаці норми права відрізняються на абсолютно визначені, відносно визначені і альтернативні.

а) абсолютно-визначені – це норми, які з абсолютною точністю визначають умови їх дії, права і обов’язки учасників відносин чи міри юридичної відповідальності за їх порушення. При цьому конкретизація припису, передбаченого нормою права, не допускається. Так, кримінально-процесуальне законодавство встановлює вичерпний перелік умов, при яких вирок суду повинен бути безумовно відмінений. Якщо вирок винесений незаконним складом суду: якщо порушена таємниця засідання суддів, якщо вирок не підписаний ким-небудь із суддів та інші умови. Тут ми маємо абсолютно визначені гіпотези. В кримінально-процесуальному праві є норми з абсолютно-визначеною диспозицією (наприклад, припис суду видаляти із залу судового засідання всіх свідків, які прийшли до початку їх допиту). Абсолютно-визначені санкції точно, однозначно фіксують вид і міру юридичної відповідальності за порушення норми права (наприклад, штраф 1000 грн.).

б) відносно-визначені – це норми, які не містять достатньо повних відомостей про умови їх дії, права і обов’язки учасників суспільних відносин чи міри юридичної відповідальності і надають право органам, які його застосовують можливість вирішувати справу з урахуванням конкретних обставин.

Так, у відповідності з вимогами Цивільного кодексу України відповідальність за шкоду, завдану в стані крайньої необхідності, суд, враховуючи обставини завданої шкоди, може накласти обов’язок її відшкодування на третю особу в інтересах якої діяла особа, яка завдала шкоду, або звільнити від відшкодування шкоди повністю чи частково як цю третю особу, так і особу, яка завдала шкоду. Відносно-визначений характер мають більшість санкцій кримінального права, які встановлюють найвищу і найнижчу межі покарання (наприклад, позбавлення волі від 1 до 5 років).

в) альтернативні – це норми, котрі передбачають декілька варіантів, умов їх дій, поведінки сторін чи мір, санкцій за їх порушення. Так, згідно цивільного законодавства покупець, якому продають річ неналежної якості, має право за своїм вибором вимагати чи заміну речі річчю належної якості, чи відповідного зменшення її вартості, чи безкоштовного усунення недоліків речі продавцем, чи відшкодування витрат покупця на їх відновлення. Альтернативні санкції містять декілька варіантів покарань, одне з яких може бути застосовано до правопорушника. Наприклад, умисне пошкодження корисних і інших насаджень карається виправними роботами на строк до 1 року чи штрафом, чи накладанням обов’язку відшкодувати завдану шкоду.

6. За колом осіб норми права поділяються на загальні, спеціальні і виключні.

Загальні норми розповсюджуються на всіх осіб, які проживають на даній території. Спеціальні норми діють тільки по відношенню до окремої категорії осіб (вчителів, докторів, військовослужбовців, пенсіонерів). Виключні норми роблять вилучення із загальних та спеціальних норм.

7. Спеціалізовані норми права. Вони класифікуються у залежності від того яку роль виконують в процесі правового регулювання. На відміну від регулятивних і охоронних норм вони носять додатковий характер, так як не містять в собі окремих правил поведінки. При регламентації суспільних відносин ці норми як би підключаються до регулятивних і охоронних норм, створюючи з ними єдиний регулятор. Спеціалізовані норми мають наступні різновиди:

а) загальнозакріплюючі (норми – начала) – це норми, які в узагальненому виді виражають визначені елементи регулюємих відносин. Наприклад, норми, які визначають загальні умови виконання обов’язків у цивільному праві, норми загальної частини кримінального права, які встановлюють ознаки злочину, покарання, умов звільнення від покарання та ін.;

б) дефінітивні (норми дефініції), в яких містяться науково-сформульовані визначення юридичних понять і категорій (наприклад, поняття злочину, цивільної працездатності і дієздатності, угоди, посадової особи);

в) установчі (норми-принципи) – це норми, в яких сформульовані загальні чи галузеві правові принципи і незаперечні вимоги загального характеру, які відносяться до всіх або більшості інститутів або норм галузей права (принципи кримінального процесу, задачі цивільного законодавства і т.д.);

г) прогностичні (норми-цілі) – норми в яких містяться прогнози розвитку державного або суспільно-політичного ладу, наприклад, ст. 1. Конституції України наголошує: “Україна є суверенною та незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою”;

д) декларативні (норми-об’яви) – норми в яких містяться положення програмного характеру, нормативні об’яви.

8. По формі закріплення бажаної поведінки норми права діляться на:

а) категоричні (імперативні) – які чітко визначають зазначені дії, одночасно закріплюють вичерпуючий перелік прав і обов’язків суб’єктів, не допускають від них ніяких відхилень;

б) диспозитивні – які встановлюють окремі права і обов’язки суб’єктів, але по згоді між суб’єктами допускають їх доповнення (розпізнаються по формулюванням: “при відсутності іншої угоди”, “якщо інше не встановлене в договорі” та ін.);

в) рекомендаційні – які встановлюють варіанти бажаної, але не обов’язкової поведінки;

г) заохочувальні – які встановлюють засоби заохочення за здійснення бажаних чи корисних для держави і суспільства дій.

9. В залежності від ступеню абстрактності у формулюванні правові норми можуть ділитися на:

а) абстрактні – регулюють конкретний вид правовідносин в цілому;

б) казуїстичні – регулюють вид правовідносин в конкретній частині, лише сукупність таких норм здатна урегулювати цей вид відносин в цілому (наприклад, становлення цін, різного роду зборів, диференційованих для різних регіонів країни).

10. В залежності від дії в просторі норми діляться на норми:

а) норми загальної дії – діють на всій території, на яку поширюється компетенція органу, котрий видав дану норму;

б) норми місцевої дії – які поширюють свою силу на окрему, вказану в самому акті місцевість.

11. По дії за часом розрізняють норми:

а) постійної дії;

б) тимчасові – можуть бути обмежені чи вказаним в законі строком (наприклад, на протязі року), чи конкретною подією (наприклад, до закінчення бойових дій);

в) норми, котрі вступають в дію автоматично чи у визначений в акті строк;

г) норми, які мають зворотну силу і які не мають такої.

12. За структурними елементами права норми права бувають:

а) матеріальні – лише називають, позначають права, обов’язки або заборони;

б) процесуальні – встановлюють порядок процедури, “регламент” здійснення прав або виконання обов’язків, які встановлені у матеріальних нормах.

13. За суб’єктами правотворчості норми права бувають:

а) норми представницьких органів державної влади;

б) норми глави державної влади;

в) норми органів виконавчої влади;

г) норми органів державного управління;

д) норми, встановлені громадськими об’єднаннями, трудовими колективами;

е) норми, встановлені всенародним або місцевим референдумом.

Таким чином, наукова класифікація правових норм служить більш глибокому їх розумінню і вірному застосуванню на практиці.

Дата добавления: 2017-02-01