Тенденції глобалізації

Системно-синергетичний підхід досліджень глобалізаційних процесів, на нашу думку, допоможе чіткіше виокремити переваги і скористатися можливостями глобалізації. Насамперед це сприятиме усвідомленню того, що глобальним є не лише світ, а й людина. Вона є суб’єктом і об’єктом глобалізації. Соціум глобалізується настільки, наскільки глобалізуються люди, незалежно від того, в якій країні вони проживають і носієм якої культури є, усвідомлюють свій зв'язок із цим світом, чи мають власну відповідальність за глобальні зміни,чи відчувають свою причетність до подій в різних регіонах планети.

Системно-синергетичний підхід у вивченні сучасних загально-планетарних процесів дає можливість розкрити природу глобалізації, досліджувати глобалізаційні трансформації як складну, відкриту, нелінійну взаємодію різних країн і цивілізацій. Методологічні переваги такого підходу – системність бачення подій, врахування ролі біфуркацій у розвитку історії, врахування розмаїття цінностей соціуму.

Синергетика – наука про складні динамічні системи, закони їх зростання, розвитку і самоорганізації. Маючи міждисциплінарний характер, вона досліджує кооперативні явища в нелінійних, різнорівневих, нестаціонарних відкритих системах. Зазначена методологія має свою гносеологію, закладену в дослідженнях відомих вчених М. Мойсеєва, І. Пригожина, І. Валерстайна, Н. Лумана, Е. Гіденса та ін. Дослідники глобалізаційних процесів зважують на те, що складність вивчення сучасного світу пов’язана з його нестабільністю, динамізмом, зростанням флуктуацій, випадковістю, появою нової якості ризиків, визнанням того, що не існує єдиного правильного шляху розвитку людства і єдиної моделі світу. Універсальна система підходів і поглядів на оцінку глобалізаційних процесів дає можливість розвивати ідеї вестернізації і американізації, формувати уявлення про пан-державу, пан-культуру, пан-еліту тощо і заважає розумінню труднощів цивілізаційних трансформацій.

Системно-синергетичний підхід до дослідження глобалізації обумовлений в першу чергу станом цього явища (феномену). Глобалізація перебуває на етапі переходу від лінійної до системно синергетичної (нелінійної), вищої ступені за своїм розвитком.

Аналізуючи глобалізаційні процеси з позиції синергетичного підходу, дослідники постають перед необхідністю посилення відповідальності головних акторів світової політики за ті чи інші дії. Це результат асиметричності між причиною і наслідком у точках біфуркації. У подібних асиметричних системах зовсім незначний вплив може призвести до значних наслідків. Тому локальні війни в умовах глобалізації дуже небезпечні своєю непередбачуваністю. Глобальний світ, в якому накопичено надто багато зброї, має більш відповідально ставитися до використання сили. Намагання окремих політиків створити у глобалізаційному світі інформаційну, генну зброю, вкотре гостро ставлять питання про забезпечення миру на Землі.

У сучасній глобалізаційній дійсності соціоприродні та глобальні процеси першочергово визначаються як складно еволюційні, нелінійні та відкриті. Тому системи функціонують за законами нелінійності. Це засвідчує відсутність одночасного причинно-наслідкового зв’язку між минулим, сучасним і майбутнім системи. Значна кількість ризиків пов’язана з „рукотворною” діяльністю людини. Новий масштаб проблем і новий рівень людських можливостей змушує кожного переглянути власне ставлення до себе і до світу. Тому майбутнє значною мірою залежатиме від поширення і характеру знань, освіченості, культури і сформованих світоглядних універсалій, які є їх результатом.

Становлення глобального нелінійного світу ґрунтується не лише на процесах організації „зверху”, а й процесах самоорганізації „знизу ”. Уявна за лінійно-прогресивістською парадигмою піраміда світу, на вершині якої знаходяться США, поруч індустріально розвинені країни світу, а нижче решта країн, не дає надії більшості з них досягнути „омріяної вершини” цієї піраміди. Багато регіонів світу з різних причин не мають можливості прийняти запропоновану провідними індустріально розвиненими країнами неоліберальну модель буття і не лише з ідеологічних мотивів. Значна частина країн, сприймаючи принципи ринкових відносин у сфері економіки, виступають проти перетворення ринку на загальну модель буття, тобто проти перетворення суспільства на ринкове суспільство.

Цілісний світ, який формується, в свою чергу має низку особливостей, у тому числі не відомих досі. Водночас, вже нині існує нагальна потреба у визначенні, з урахуванням імперативів сучасності, нових загально- планетарних цінностей та ідеалів як підвалин майбутньої цивілізації. Наука має вирішити низку складних завдань, серед яких забезпечення ідентичності народів у сучасному глобалізаційному світі, визначення ролі держави в нових умовах, пошук оптимальних шляхів вирішення глобальних проблем тощо. Триває пошук нового змісту демократії, свободи, відповідальності, прав людини з урахуванням нових уявлень про ці явища. В умовах посилених взаємозв’язків народів і культур, глобалізації економіки, політики і культури, мови та інформації, розширюється простір загальних позицій, зростає потреба в діалозі культур, що дістає відображення у науці, освітніх парадигмах, світоглядних уявленнях.

Отже, сучасні глобальні трансформації є складним, багатовимірним, відкритим процесом нелінійного характеру. Лінійно-прогресистський метод його дослідження, політизація та ідеологізація складних глобальних явищ лише спрощують його і не дають відповіді на низку важливих для людства питань. Природа і сутність глобалізації, системні уявлення про сучасні загально- планетарні процеси можуть бути зрозумілими і перспективними в дослідженні на основі системно-синергетичного підходу.

Поняття «тенденції глобалізації» не набуло однозначного розуміння. Частина авторів вважають, що такі дійсно існують. Як правило до тенденцій відносять при цьому загальні особливості сучасного світу(багатополюсність, нестійкість тощо). Інші дослідники, зважуючи на об’єктивність процесу, вважають, що таких тенденцій бути не може. Зважуючи на це, все ж відмітимо наявність окремих тенденцій глобалізації:

1. Поява на зламі тисячоліть різноманітних суб’єктів (гравців, учасників) глобалізаційного процесу, які све активніше заявляють про себе у глобалізованому світі (ТНК, міжурядові та над урядові, громадські організації тощо);

2. Тенденція розширення управлінських функцій міжнародних організацій, економічних і фінансових структур, цілеспрямована діяльність дослідних центрів, найбільш впливових ЗМІ та ін.

3. Тенденція послаблення суверенітету держав;

4. Зростання регіональних утворень та намагання вирішувати складні проблеми регіонального характеру спільними зусиллями;

5. Зростання розриву у розвитку між багатими і бідними країнами;

6. Тенденція до згортання функцій соціальної держави, особливо в умовах глобальної кризи.

Перелік подібних тенденцій не є вичерпним, але важливо не ототожнювати їх з іншими характеристиками, як ознаки глобалізації, особливості глобалізації та ін.

Дата добавления: 2013-12-14