Підставивиникнення права власності на природні ресурси поділяють на первісні та похідні

До первісних належать такі, за яких право власності виникає або вперше, або незалежно від волі попереднього власника (наприклад, розведення представників тваринного світу в неволі).

Похідні підстави набуття права власності виникають у випадку, коли виникнення права власності на конкретний природний об'єкт однієї особи викликає припинення права власності на цей об'єкт іншої особи. Характерною особливістю похідних підстав виникнення права власності є те, що право нового власника ґрунтується на праві попереднього власника.

Права і обов'язки власників надто різноманітні і, як правило, взаємопов'язані. Основне право власника - здійснювати безпосередню експлуатацію об'єкта природи, самостійно господарювати, експлуатуючи цей об'єкт. Основний обов'язок власника — використовувати природний ресурс раціонально і ефективно, саме в тих цілях, для яких він призначений.

Конкретний перелік прав та обов'язків власника природного об'єкта визначається характером цього об'єкта, його цільового призначення і закріплюється в поресурсовому нормативно-правовому акті.

Усі права власника здійснюються ним лише у встановленому законом порядку. Вони можуть бути обмежені тільки у випадках, прямо передбачених законом. Порушені права власників природних ресурсів полягають відновленню в адміністративному або судовому порядку.

Право власності на природні ресурси припиняється (повністю або частково) на основі певних юридичних фактів, які умовно можна поділити на чотири основні групи:

· обставини, пов'язані з припиненням існування об'єкта права власності;

· обставини, пов'язані з припиненням існування суб'єкта права власності;

· добровільна відмова права власника;

· примусове відчуження у власника природного об'єкта на підставах, зазначених у законі.

Підстави і порядок припинення права власності на природні ресурси чітко визначені чинним екологічним законодавством щодо кожного об'єкта природи.

Охорона права власності на природні ресурси здійснюється шляхом встановлення відповідних правових приписів і застосування юридичних санкцій до осіб, які не виконують їх вимог.

Вчинення порушень права власності на природні ресурси тягне за собою настання кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності винних осіб.

Серед посягань на право власності на природні ресурси розрізняють:

· порушення суб’єктивних прав власника (угоди з купівлі-продажу, обміну, самовільне використання тощо)

· заподіяння шкоди самим суб'єктам права власності.

Збитки підлягають відшкодуванню в повному обсязі за правилами і нормативами, встановленими чинним екологічним законодавством.

Природні ресурси можуть надаватися в користування державним і недержавним підприємствам, установам та організаціям, громадським об'єднанням, релігійним організаціям, спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням та організаціям за участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, які цілком належать іноземним інвесторам, а також громадянам України. У випадках, передбачених законодавством, природні ресурси можуть надаватися у право користування й іншим суб'єктам, наприклад, іноземцям чи особам без громадянства.

Право природокористування – система правових норм, що регулюють суспільні відносини по вилученню корисних властивостей природних ресурсів.

Залежно від конкретних підстав право природокористування може бути класифіковано на:

· постійне й тимчасове,

· загальне і спільне,

· первинне та вторинне тощо.

Відповідно до Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” суб'єктами права загального користування природними ресурсами можуть виступати всі громадяни для задоволення власних різноманітних життєво необхідних потреб та інтересів, які здійснюють його безоплатно й безліцензійно.

Це право природокористування закріплено і в Конституції України: „Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону”(ст. 13).

Спеціальне природокористування – використання конкретних природних ресурсів, здійснюване громадянами, підприємствами й організаціями у випадках, коли відповідна, визначена в законодавстві частина природних ресурсів надається їм у користування. Зазвичай така передача є платною і визначеною в часі, хоча закон не виключає і безкоштовного, і безстрокового природокористування.

Найважливіші принципи природокористування:

· цільовий характер;

· ліцензування;

· лімітування тощо.

Надання природних ресурсів у користування відбувається на підставі спеціальних дозволів — державних актів на право постійного користування (наприклад, землею), договорів, ліцензій тощо.

Право природокористування виникає у встановленому порядку з приводу використання конкретних природних об'єктів або їхніх складових частин, що можуть бути індивідуалізовані і юридично відособлені (наприклад, земельна ділянка або ділянка лісу тощо.).

Для виникнення права природокористування необхідні:

· заява (клопотання) зацікавленої особи (громадянина або організації),

· ухвалення рішення уповноваженим органом,

· відведення об'єкта природи в натурі (на місцевості),

· одержання відповідного документа, що посвідчує право користування конкретним об'єктом.

Особа-природокористувач наділяється комплексом прав, на неї покладаються також і відповідні обов'язки.

Перелік прав та обов'язків передбачено кодексами й законами України про природні ресурси, іншими нормативними актами, а також документами на право користування відповідними природними об'єктами.

Права природокористувача:

· самостійно хазяйнувати, одержуючи при цьому результати своєї праці і прибуток,

· вимагати усунення перешкод у користуванні об'єктом природи,

· відшкодування заподіяних збитків,

· одержувати повну й достовірну інформацію про стан оточуючого його навколишнього природного середовища тощо.

Закон закріплює можливість обмеження прав користувачів природних ресурсів в інтересах держави або інших природо користувачів.

Обмеження прав природокористувачів, не передбачене законом, неприпустиме.

На природокористувачів покладаються певні обов'язки:

· раціонально й ефективно використовувати природні об'єкти;

· бережно до них ставитися;

· здійснювати заходи, пов'язані з запобіганням псування, забруднення й виснаження природних ресурсів;

· додержуватися вимог екологічної безпеки;

· вносити збори за спеціальне використання природних об'єктів тощо.

При недотриманні покладених на них обов'язків до них застосовуються примусові заходи впливу.

Право природокористування може бути припинено повністю чи частково або ж змінено, але тільки на підставах, прямо передбачених законом..

Серед загальних підстав можна виділити:

· закінчення строку тимчасового користування;

· добровільну відмову від природного об'єкта;

· необхідність вилучення природного об'єкта в користувача для державних чи інших потреб тощо.

Дата добавления: 2013-12-14