Інтеграція коштів, набутих злочинним шляхом

Розшарування коштів, набутих злочинним шляхом

Другою стадією легалізації є розшарування, коли відбувається трансформація злочинно набутих доходів в різноманітні активи та їх подальше розсіювання з метою маскування реальних джерел походження капіталів.

На практиці фази відмивання накладаються одна на одну. Тому способи розміщення кримінальних капіталів аналогічні тим, що використовуються й для їх розшарування. У випадку, якщо розміщення великих сум пройшло непомітно, викриття подальших дій з відмивання коштів практично унеможливлюється.

Ця стадія може включати такі операції, як переказ депонованої готівки та її переведення в інші фінансові інструменти (цінні папери, дорожні чеки тощо), поштові перекази, електронні платежі через Інтернет, інвестиції в нерухомість та легальний бізнес (особливо в сферу туризму та відпочинку), перепродаж товарів високої цінності та фінансових інструментів.

Використання зазначених методів істотно спрощується з огляду на існування в ряді зарубіжних країн банків, які не зацікавлені у наданні правоохоронним органам інформації про своїх клієнтів. (В деяких країнах дозволено не реагувати на запити про стан рахунків своїх клієнтів, за виключенням наявності звинувачення у відмиванні.) Передусім це стосується офшорного бізнесу, який на сьогодні вважається одним із найбільш прибуткових.

Так, типовим інструментом, який використовується при розшаруванні, є підставні компанії, зареєстровані в офшорних зонах. Фінансові операції з ознаками відмивання виявити вкрай складно завдяки використанню численних договорів прикриття та гранично малого строку діяльності підставних фірм.

Також для проведення операцій можуть використовуватися підставні особи, втрачені або підроблені паспорти, інші документи, які приховують реальні джерела, власників та місця розташування незаконно отриманих доходів (наприклад, навмисне створення помилкового паперового / аудиторського сліду).

Одним з розповсюджених прийомів на цьому етапі є так званий „розрив ланцюгу”, пов’язаний з переведенням кримінальних активів через декілька країн, через рахунки фірм, які потім зникають („фірми-одноденки”), а також з використанням цінних паперів на пред’явника.

У відповідності з трьохфазною моделлю заключним етапом процесу легалізації є інтеграція. Це надання легального вигляду злочинно набутим коштам. На цій стадії гроші отримують легальне джерело походження та інвестуються в легальну економіку, щоб у правоохоронних органів не виникло підозр стосовно законності їх походження.

Основні методи інтеграції брудних коштів включають:

- придбання нерухомості. Наприклад, підставна фірма перепродає нерухомість, в яку були інвестовані незаконно отримані кошти, та отримує доход від продажу, що вважається законним;

- викривлення цін зовнішньоторговельних угод при інтеграції незаконних доходів в економіку (тобто завищення в документах, які ввозяться до країни, грошових сум з метою виправдання вкладень відповідних сум в банках, або завищення обсягів експорту з метою обґрунтування отримання відповідних сум з-за кордону);

- використання банківських рахунків іноземної або спільної фірми з метою маніпулювання грішми у вигляді надання позичок, оплати акредитивів, виплати гонорару за консультації, читання лекцій, проведення платежів за фальшивими угодами або за фіктивні послуги, виплата заробітної плати або комісійних окремим особам або компанії;

- внесення готівки на рахунок з метою надання грошам вигляду доходів продажу;

- декларування грошей під виглядом виграшу в казино чи через лотерею;

- послуга підставних компаній. Грошові фонди нелегального походження можуть бути представлені як законно отримані шляхом надання їм вигляду позичкових коштів, коли кредитором виступає формально незалежна, але фактично контрольована злочинцями компанія;

- придбання підприємства, яке є збитковим. При цьому фальсифікується позитивний фінансовий результат раніше збиткового підприємства за рахунок незаконних доходів;

- отримання кредиту під заставу незаконно набутого майна та, відповідно, розміщення доходів в легальній банківській системі.

Діяльність з легалізації брудних коштів на практиці не обов’язково включає всі перераховані етапи, а може завершитися на першому або другому етапі. Часто зв’язок між етапами настільки тісний, що розмежувати їх неможливо.

На відміну від більшості розвинених країн, в Україні при легалізації брудних капіталів злочинці віддають перевагу зберіганню їх в найбільш ліквідній формі. У більшості схем відмивання з метою уникнення капітальних втрат в процесі легалізації, використовуються механізми переведення грошей з безготівкової форми в готівкову. Такі операції є незаконними та часто супроводжуються ухиленням від сплати податків (ПДВ, податок на прибуток тощо). Головним чином вони проходять через банківські установи. Тому дуже важливо, щоб не лише державні органи, але і банки (які посідають на даний час особливе місце серед суб’єктів первинного фінансового моніторингу) мали достатні навички у їх виявленні.

При застосуванні простіших форм відмивання розглянуті вище етапи відмивання можуть зливатися. На практиці прості схеми легалізації незаконно отриманих доходів часто використовуються в комплексі, являючи собою більш складні, заплутані багатоланцюгові операції.

Схеми відмивання коштів можуть бути складними, заплутаними, мати багато розгалужень, але всі вони складаються з порівняно невеликої кількості «елементарних операцій». В цьому розділі наведені приклади таких елементів, з яких формуються більш складні схеми.

Фіктивні операції у сфері страхування (рис.2)

Кошти легалізуються завдяки фіктивній операції між страхувальником і страховиком. У схемі може бути задіяний страховий посередник. Клієнт, що має намір легалізувати кошти (через брокера), переказує на рахунок страхової компанії обумовлену суму за договором страхування вантажів, майна, нерухомості і т.п. (1, 2). (Часто страхові платежі здійснюються за безпідставно завищеними тарифами.) Під виглядом настання визначеного договором страхового випадку компанія сплачує відшкодування „постраждалому”.

Аналогічна схема застосовується при легалізації брудних коштів у вигляді матеріальної допомоги, виплат за договором перестрахування тощо.

Схема використовується як для розміщення брудних коштів, так і безпосередньо для надання їм легального вигляду (тобто на етапах розміщення та інтеграції).

Зазвичай, застосовується як елемент більш складних схем.

Можливим порушенням законодавства при реалізації схеми є фальсифікація страхового випадку.

Слабким місцем схеми є фальсифікація страхового випадку, що має бути підтверджений свідченням учасників, результатами експертизи тощо. Найбільш можливо виявити таку схему при виїзних перевірках (спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг - Держфінпослуг).

З метою маскування виплат особам, які контролюють діяльність страхової компанії (формально - клієнтам страхової компанії), страхова компанія, нібито перестраховуючи свої ризики, перераховує грошові кошти іншій страховій компанії (найчастіше - іншого регіону України). Надалі вказані кошти виплачуються у вигляді страхових виплат (за угодами з особами, що контролюють діяльність страхової компанії, - клієнтами страхової компанії) за страховий випадок, що нібито настав.

Компанія - перестрахувальник (резидент) перестраховує (з перерахуванням грошових коштів) свій ризик нібито у компанії страхувальника (нерезидента), з рахунків якої вказані валютні кошти надходять на рахунки компаній, якими управляють особи, що контролюють діяльність страхової компанії, - клієнти страхових компаній. Тобто за допомогою страхових компаній валютні кошти фактично виводяться за межі України. Отримані безготівкові кошти легалізуються у вигляді інвестицій та придбаного майна на території України та за її межами або отримуються готівкою за допомогою платіжних систем.

Рис. 2. Фіктивні схеми у сфері страхування

Спекулятивні операції у сфері цінних паперів (рис.3)

Легалізація злочинних доходів відбувається шляхом здійснення спекулятивних операцій з цінними паперами (так звані „сміттєві акції”).

Посередник (дружня або підконтрольна особа) дешево скуповує цінні папери (1), а потім перепродає за більш високу ціну особі, яка розплачується брудними грошима (2). Доход від перепродажу набуває легальної форми.

Може використовуватись в комплексних схемах безпосередньо для надання брудним коштам легального вигляду.

Зазвичай, схема виявляється шляхом співставлення з номінальною або ринковою вартістю цінних паперів. Найбільш вірогідно виявити таку схему за допомогою податкових органів та державних органів, що здійснюють регулювання ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (особливо при виїзних перевірках та аналізі звітності), а також Держфінмоніторингу та професійних учасників фондового ринку (безпосередньо в ході дослідження фінансових операцій).

Рис.3. Спекулятивні операції у сфері цінних паперів

Спекулятивні операції у сфері торгівлі нерухомістю (рис. 4)

Посередник купує за низькою ціною об’єкт (1), а потім перепродає за значно вищою ціною (2) власнику брудних коштів. Різниця між ціною продажу і купівлі становить легалізований доход.

Як правило, є частиною більш складної схеми та використовується безпосередньо для надання брудним коштам легальності. Кошти легалізуються завдяки штучному завищенню вартості нерухомості. Відмінною ознакою схеми може бути циклічний перепродаж об’єктів, а також участь підставних, фіктивних фірм.

Реалізація схеми може включати фальсифікацію оціночної документації на нерухомість, договорів купівлі-продажу.

Найбільш вірогідно виявити таку схему за допомогою податкових органів (особливо при виїзних перевірках) та Держфінмоніторингу (при дослідженні фінансових операцій).

Зазвичай, схема розкривається при порівнянні реальної та ринкової вартості об’єктів нерухомості, а також при дослідженні суб’єктів перепродажу (встановленні циклічності операцій).

Рис. 4. Спекулятивні операції у сферіторгівлінерухомістю

Дата добавления: 2014-01-04