Ценотичні екотипи

Едафічні екотипи.

У природі часто спостерігається, що дві або й більше ділянок ареалу за кліматичними умовами не відрізняються одна від одної, проте на кожній з них зростає окремий екотип, який обумовлений дією неоднорідних грунтово-орографічних факторів (грунтоутво-родючими породами, рельєфом, гідрологічними умовами тощо). Та­кі екотипи називаються едафічними. Ілюстрацією едафічних екотипів на Поліссі та в Лісостепу можуть бути едафотипи лучних трав грястиці збірної (Dactylis glomerata), костриці лучної (Fstuca pratensis), тимофіївки лучної (Phleum pratense), котрі є типовими компонентами заплавних лук Дніпра та приурочені до дерново-лучних ґрунтів. В степовій зоні і в Криму просянка (Milium vernale) є характерним едафічним екотипом лучно-степових і вапняково-кам'янистих місцезростань з рихлим дерновим або піщаним ґрунтом. Ці ж види вирощуються в культурі на мінеральних і болотних ґрунтах, де вони створюють специфічні едафічні екотипи, які мають вищу врожайність, інтенсивніший ріст, відмінні анатомо-морфологічні особливості вегетативних і генеративних органів.

Якщо екотипи обумовлені впливом неоднорідних ценотичних факторів (зокрема, різних формацій, різних типів рослинності, при­родних і антропогенних умов), їх називають ценотичними. Наприклад, у складі угруповань грястиці збірної (Dactylis glomera­ta) або мітлиці тонкої (Agrostis tenuis) є популяційні ценотипи, які сформувалися в різних за походженням і природою фітоценозах (зокрема, лучних, лісових, меліоративних) і помітно відрізняються між собою за фенотипічними ознаками – висотою, кущистістю, формою суцвіть, забарвленням, урожайністю тощо.

У складі пасовищних угруповань та їхніх ценотипів часто трап­ляються лучні види, які пристосувалися до пасовищного наван­таження, витоптування тощо. Показовими в цьому відношенні є мітлиця повзуча (Agrostis stolonifera),тимофіїв­ка лучна (Phleum pratense),тонконіг лучний (Poa pratensis), люцерна хмелевидна (Medicago lupulina), конюшина лучна (Trifolium pratensis), які під впливом випасу сформували відповідні адаптивні риси та ознаки – приземкуватість, розпростертість, швидку відтворюваність, здатність до вегетативного розмноження тощо.

Ценотичним екотипом агрофітоценозів може служити рижій посівний (Camelina sativa), який дичавіє і засмічує поля, утворюючи ряд екотипів. На Поліссі в посівах льону створює льоновий екотип, насіння якого подібне до насіння льону за розмірами, формою, забарвленням та схожістю, тому з цим бур'яновим екотипом важко боротися.

Дата добавления: 2014-01-04