Філософські ідеї Августина Блаженного

Основні праці: " Сповідь " і " Про град Божий ".

- поділяє неоплатонівські ідеї;

- Бог - вища сутність, найвище буття;

- Бог створив світ із нічого й постійно продовжує його творити, так що нічого не відбувається без волі Божої;

Згідно з неоплатонізмом, світ є наслідком божої еманації; говорячи про створення світу Богом, Августин виражає тенденцію переходу від неоплатонічного пантеїзму до дуалізму.

- Бог розуміється як персона, що творить, вболіває й опікується своїм творінням;

- світ створений Богом не з необхідності, а з його доброї волі;

- Бог як творець поєднує в собі і сутність, і існування, його існування незалежне;

- все, що існує в створеному Богом світі, містить у собі лише сутність, його існування належить Богові, воно опосередковане Богом;

- людина поєднує в собі розумну душу, частку душі світової, і тіло;

- душа кожної окремої людини створюється Богом і надалі існує вічно;

- душа близька до Бога, здатна в пізнанні наближатися до Бога, але тіло цьому перешкоджає, тому, турбуючись про душу, слід намагатися приборкати тіло;

- природа й тварини, на відміну від людини, душі не мають;

- таким чином, людина підноситься Августином над світом природи;

- для порятування душ єретиків пропонував піддавати їх найжорстокішим тортурам з метою одержання зізнань і навернення на шлях справжнього християнства;

Жорстоке насильство не тільки виправдовувалося, а й радилося ним по відношенню до тих, кого належало спасти й ощасливити. Пізніше ця ж сама "гуманність" керувала діями інквізиції в Західній Європі й Тайного Приказу в Росії.

1.4.2.1. "Сповідь".

Августин розповідає про свою духовну еволюцію. Він довго не міг прийняти християнство, яке здавалося йому примітивним, але розчарувавшися в античній філософії, а також під впливом досить швидкого поширення християнства та деяких випадкових обставин, усупереч своєму розумові знайшов у християнстві свою втіху.

1.4.2.2. "Про град Божий".

Основні ідеї:

- історія людини - це результат боротьби добрих і злих сил;

- людство розглядає як єдність, незалежно від етнічної належності окремої людини;

- людей поділяє на тих, хто приймає царство Бога і тих, хто приймає царство диявола;

Тут наявний вплив маніхейського вчення, однак, воюючи проти маніхейства, Августин розвиває концепцію про відсутність у світі зла як такого.

- зло - це категорія, яка означає відсутність, це нестача божественного, відмова від Бога;

З цих позицій він розуміє й первородний гріх. Не послухавшись Бога, Адам і Єва тим самим відійшли від Нього й від того в них самих і їхніх потомках запанувало зло. Зло проявляється там, де світські справи ставляться над духовними, державні - над церковними.

- держава - це прояв егоїстичної любові людини до самої себе, це безперервна боротьба одних груп людей проти інших, рабство, яким Бог карає людей за гріхи, церква ж заснована на самовідданій любові до Бога;

- людей, що присвятили себе церкві, поділяє на дві групи: ті, кого Бог обрав для спасіння, і ті, кого він прирік на довічні страждання в пеклі;

Це не залежить від віри, добрих чи злих справ, Бог визначає долю людей за власною волею. Августин таким чином розробив учення про божественну приреченість людини. Людина діє нібито вільно, але все, що вона робить, робить через неї Бог.

Дата добавления: 2014-01-04