Напрямки державної підтримки розвитку туристичного сектора за регіональним розподілом, 1995-2005 рр

Напрям державної підтримки	Північна Америка та Західна Європа	Центральна та Східна Європа	Африка та Середній Схід	Азія	Латинська Америка	Загальна кількість країн, що застосовували державну підтримку
Розробка стратегії розвитку туристичної галузі	Туреччина		Лесото, Нігерія		Домініканська Республіка, Венесуела, Барбадос
Підтримка туроператорів, що просувають національний туристський продукт на світовий ринок			Замбія	Філіппіни	Венесуела
Фінансова підтримка інфраструктури	Канада, Туреччина	Чехія	Нігер, Єгипет, Сенегал, ПАР	Бруней, Макао, Китай, Шрі-Ланка, Індія	Уругвай, Соломонові острови
Державні інвестиції в розвиток готельного господарства	Швейцарія		Замбія, Бурунді, Марокко, Нігерія, Гамбія, Мадагаскар, Гана, Уганда, Мавританія, Ботсвана, Лесото, Кенія	Таїланд	Венесуела, Гондурас, Гуана, Коста-Ріка, Домініканська Республіка, Гренада, Санта Лючія, Гаїті, Ямайка, Соломонові острови, Трінідад і Тобаго, Нікарагуа, Барбадос
Маркетингова підтримка	Канада, Туреччина, Швейцарія, Ліхтенштейн	Словенія	Марокко, Мавританія, ПАР, Сенегал	Таїланд, Індонезія	Гондурас, Гренада, Барбадос
Програми збереження культурної спадщини та розвитку екотуризму	Туреччина		Бурунді, Габон, Гамбія, ПАР	Бруней, Таїланд, Сінгапур
Транспорт			Марокко, Ботсвана, Єгипет, Сенегал	Макао, Китай	Коста-Ріка, Венесуела, Гондурас
Підтримка малого та середнього бізнесу	Швейцарія	Словаччина	Габон		Коста-Ріка
Підготовка кадрів			Марокко, Ботсвана		Гаїті
Політика у сфері зайнятості	Туреччина		Ботсвана, Сенегал		Гватемала, Аргентина, Перу
Інші напрями	Ісландія	Болгарія	Ізраїль, Мавританія, Мозамбік, Камерун, Гвінея, Малаві, Танзанія	Австралія, Нова Зеландія, Гонконг, Китай, Індонезія

Рис. 4 Структура державної підтримки розвитку туристичного ринку в розрізі основних напрямків в країнах Європейського Союзу

розвитку туризму повинні базуватися на міжнародній кооперації, тому міжнародна кооперація та угоди між ключовими компонентами туризму (готелі, транспорт, турфірми) повинні гарантувати майбутнє розвитку індустрії. З метою забезпечення стабільних темпів росту міжнародного туризму слід визнати цей вид відпочинку пріоритетним; забезпечувати його міжвідомчу координацію; покращувати безпеку туристів; розвивати інфраструктуру й транспортні зв’язки; спрощувати формальності; створювати та реалізовувати продукти й послуги, які мають попит на світовому ринку; розвивати та впроваджувати швидкішими темпами нові технології, у тому числі користування Інтернет. Однак оскільки основними суб’єктами світового ринку туристичних послуг виступають саме країни, то найбільшої уваги потребує пошук ефективних напрямків та інструментів стимулювання їх участі на світовому ринку туристичних послуг відповідно до загальносвітових тенденцій розвитку світового господарства.

При вивченні особливостей організації управління індустрією туризму за кордоном, можна виділити три моделі державного управління.

Перша модель припускає відсутність центральної державної туристичної адміністрації, всі питання вирішуються на місцях на основі принципів ринкової самоорганізації. Уряди окремих країн приймають таке рішення в тих випадках, коли туризм країні взагалі не потрібен, або коли суб’єкти туристичного ринку свідомі і займають сильні позиції, тобто в змозі самі вирішувати свої проблеми без державної участі.

Ця модель управління індустрією туризму використовується в США (в 1997 р. в США була ліквідована державна структура USTTA, яка відала туризмом). Керівництво країни зважилося на це через ряд причин:

· Скорочення витрат федерального бюджету;

· Наявність міцних позицій США на міжнародному ринку туризму;

· Привабливість країни для закордонних туристів;

· Присутність сильних приватних компаній в індустрії туризму, які мають можливість проводити грандіозні самостійні рекламні акції в інтересах всього національного ринку.

Друга модель передбачає наявність сильного і авторитетного міністерства, яке контролює діяльність всієї галузі. Для її реалізації необхідні певні умови:

· Великі фінансові вкладення коштів в індустрію туризму, рекламну і маркетингову діяльність

· Інвестування в туристичну інфраструктуру (єгипетська державна турадміністрація тільки в Італії в 1999 році потратила на рекламу своєї країни біля 3 млн. дол. США).

Організація управління туріндустрією за цією моделлю поширюється в Терції, Єгипті, Тунісі і інших країнах, де туризм є одним із основним джерел валютних надходжень.

Третя модель переважає в європейських країнах і полягає в тому, що питання розвитку туристичної діяльності країни вирішуються на рівня якогось багатогалузевого міністерства. Частіше за все це міністерство з економічних ухилом.

При цьому підрозділ даного міністерства, яке займається питаннями туризму, здійснює діяльність в двох напрямках:

1. Займається глобальними питаннями державного регулювання:

· розробкою нормативно-правової бази,

· координацією діяльності регіонів,

· міжнародним співробітництвом на міждержавному рівні,

· обробкою статистичної інформації

2. Маркетинговою діяльністю, участю у виставках, управлінням туристичними представництвами за кордоном.

Державна турадміністрація в розвинутих європейських країнах працює у взаємодії з місцевою владою і приватним бізнесом для залучення до виконання державних задач фінансових коштів з приватного сектору, пошуку взаємовигідних форм співробітництва між органами управління різних рівнів. Наслідком цієї політики є виникнення змішаних за формою власності (державно-приватних) інститутів в області регулювання туристичною діяльністю.

Для ефективного функціонування даної моделі доцільно державне фінансування галузі, що продиктовано необхідністю участі держави в:

· формуванні і просуненні національного турпродукту,

· здійсненні маркетингових досліджень,

· рекламно-інформаційній діяльності,

· організації і проведенні міжнародних туристичних виставок, конференцій, семінарів,

· формуванні базового пакету інвестиційних проектів в галузі розвитку туристичної інфраструктури і т. ін.

В якості прикладів використання третьої моделі управління туристичним сектором розглянемо чотири країни (Францію, Іспанію, Великобританію, Італію, на які припадає, за даними ВТО, біля 1/3 світових туристичних прибуттів, які наведено у таблиці 2.

Таблиця 2

Дата добавления: 2014-01-04