Межі використання діагностичних методів на в консультуванні

До роботи діагноста й використовуваних ним методів пред'являється ряд досить строгих вимог. Так, діагност повинен бути ґрунтовно ознайомленим із психологічними теоріями, на яких засновані використовувані ним методи; він повинен уміти викликати прихильність до себе людей, викликати їхню довіру й домагатися щирості їхніх відповідей; він повинен досконально знати діагностичні методики й умови їх правильного застосування.

Слід зазначити, що один із симптомів непрофесіоналізму - так названа «діагностоманія», що проявляється в прагненні будь-що-будь і якнайшвидше поставити діагноз, зробити висновки по невиразних і недостатніх ознаках.

Діагностоманія — це компенсація низької кваліфікації психодіагноста. Її часто супроводжує надмірне, іноді недостатньо осмислене використання спеціальної психологічної термінології, невміння просто й доступно, ясними «життєвими» словами пояснити зміст діагностичних показників і зробити на їх основі адекватні висновки.

Ще один прояв непрофесіоналізму - якщо застосовується психодіагностична методика, то її висновки можуть використатися як беззастережні рекомендації. Наприклад, при відборі працівників, при розподілі їх по різних видах робіт, у консультуванні та ін. Тим чином фахівець розуміє, що результати будь-якої методики повинні бути включені в комплексну оцінку, що включає інші дані про індивіда.

До непрофесіоналізму можна віднести й неправильне подання про можливості застосовуваних психодіагностичних засобів, абсолютизацію одержуваних з їхньою допомогою даних.

Некваліфікований користувач розглядає діагностичні показники випробуваного як абсолютне значення, що остаточно визначають всю його майбутню діяльність, як би пророкуючи навчальні й професійні успіхи.

Спеціаліст-психодіагност розуміє можливості й обмеження своїх методик, ті допущення, які були зроблені при їхній розробці, пов'язані з ними границі висновків, які на їхній основі можна зробити, можливі помилки при використанні різних типів методів й імовірність їхнього здійснення.

Спеціаліст-психодіагност орієнтується в базових теоретичних проблемах психологічної діагностики, серед яких: співвідношення діагнозу й прогнозу, передбачальні можливості діагностичних результатів, вплив соціокультурного фактора на діагностичні показники.

Професійна етика психодіагноста — досить складна й відповідальна область діяльності. Вона вимагає відповідного утворення, майстерності й може серйозно зачіпати долі людей, коли на її базі ставиться медичний або судово-психологічний діагноз, виробляється конкурсний відбір або прийом на роботу. Тому до діагноста пред'являється ряд соціально-етичних вимог - принципів психодіагностики, які детально розглядаються у дисципліні “Психодіагностика”.

Дата добавления: 2014-01-05