Теоретичні основи аудиту банківської діяльності

АУДИТ БАНКІВСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ

Питання для обговорення

Законодавчі та нормативні акти

Література [22,37,41,42,55,85,86,89,100].

1. Характеристика фінансової звітності банків.

2. Методика складання Балансу.

3. Методика складання Звіту про фінансові результати.

4. Методика складання Звіту про рух грошових коштів.

5. Методика складання Звіту про власний капітал.

6. Класифікація Приміток до фінансового звіту.

Спираючись на матеріал лекційних модулів, студент повинен уміти:

– характеризувати за рівнем юридичної сили нормативно-правові акти, що регулюють порядок проведення і відображення в обліку банківських операцій;

– класифікувати види банківських операцій;

– визначити порядок проведення тематичного аудиту;

– складати програму тематичного аудиту;

– складати аудиторські тести контролю банківських операцій;

– складати аудиторські висновки за результатами тематичного аудиту

У першооснові аудиторська діяльність являє собою процес перевірки аудиторами (аудиторськими фірмами й товариствами) вірності ведення бухгалтерського обліку, здійснюваного економічними суб'єктами.

Наведене визначення аудиторської діяльності не є вичерпним, оскільки воно відображає лише один, хоча й найважливіший, напрямок - бухгалтерський аудит.

Банківський аудит є одним з видів аудиторської діяльності. Розмаїтість форм власності й відродження ринкових відносин створюють передумови реформування методів фінансового контролю за господарською й комерційною діяльністю акціонерних, кооперативних, спільних й інших фірм, а також банків. Аудит банківської діяльності має ряд особливостей, які вимагають створення спеціалізованих аудиторських організацій. Справа у тому, що при аудиторських перевірках банків й інших фінансово-кредитних установ розглядаються різні сторони економічної діяльності, як самої кредитної системи, так і господарства, що обслуговує. Це накладає на аудиторів особливу відповідальність за кваліфікованість обстежень, об'єктивність і вірогідність висновків, оскільки результати аудита служать підставою для підтвердження річного звіту, публікації балансу й загальної оцінки підсумків роботи кредитної установи.

Підсумки проведених аудиторських обстежень показали, що важливою умовою успішної діяльності аудиторів є взаємна зацікавленість банку, що перевіряє як, так й осіб, що перевіряють, у забезпеченні вірогідності обліку й звітності, у виявленні й усуненні причин, що заважають обстежуваному банку досягти високого рівня діяльності. Аудиторові повинні бути властиві такі якості, як високий професіоналізм, об'єктивність і чесність, уміння дотримуватися комерційної таємниці, доброзичливість і лояльність стосовно

Перевіряючи ефективність діючої в банку системи внутрішнього контролю, внутрішній аудит, застосовуючи окремі методики і процедури аудиту, встановлює повноту дотримання внутрішніх і зовнішніх нормативних актів, збереження активів банку, його клієнтів, оптимальне використання ресурсів банку, управління ризиками, забезпечення чіткого виконання розпоряджень керівництва банку в досягненні мети, передбаченої стратегічними і поточними планами банку. Одночасно перевіряються конфлікти інтересів, тобто будь-який вид відносин, що не відповідають інтересам банку або можуть завадити добросовісному виконанню обов'язків

Координація діяльності між внутрішнім і зовнішнім аудитором:

– спектр діяльності має координуватися, а не дублюватися;

– зовнішній аудитор може використовувати персонал відділу внутрішнього аудиту, що зменшить вартість зовнішнього аудиту:

– зовнішній аудитор може надавати програми аудиту, які будуть використовувалися відділом внутрішнього аудиту:

зовнішній аудитор може організувати тренінги для персоналу внутрішнього аудиту;

відділ внутрішнього аудиту може готувати робочі документи для зовнішніх аудиторів;

відділ внутрішнього аудиту може використовувати спеціалістів - зовнішніх аудиторів для особливих завдань;

зовнішній аудитор може надавати керівникові служби внутрішнього аудиту допомогу в наборі кваліфікованого персоналу.

Спільною для зовнішнього та внутрішнього аудиту є система аудиторських ризиків, які пов'язані з тим, що аудитор у принципі не може виявити всіх помилок і перекручень в обліку. Адже висновок робиться на підставі обґрунтованої вибіркової перевірки, у результаті чого надається висока, але не абсолютна гарантія. Тож деякі зловживання можуть залишатися непоміченими. Це уможливлює ризик того, що аудитор висловить неадекватну думку щодо предмета перевірки. Такий ризик називається загальним, або - ризиком аудиту, який своєю чергою, складається з трьох конкретних ризиків - властивого, невідповідності контролю й ризику не виявлення помилок. Визначення різновидів ризику:

а) властивий ризик - це здатність залишку за певним бухгалтерським рахунком або певною категорією операцій до суттєвих перекручень, або здатність до перекручень за цими показниками в комплексі з перекрученнями за іншими рахунками чи операціями;

б) ризик, пов'язаний із невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю - це ризик неефективності внутрішнього контролю. Він полягає в тому, що система бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю не завжди може функціонувати настільки ефективно, щоби помилки, які можуть трапитися в залишку за певним рахунком або за певною категорією операцій, могли бути своєчасно попереджені, викриті та виправлені персоналом банку;

в) ризик не виявлення помилок полягає в тому, що аудиторські процедури підтвердження не завжди можуть виявити помилки, наявні в залишку за певним рахунком або певною категорією операцій, які можуть бути суттєвими в комплексі з перекрученнями за іншими рахунками.

Із викладеного вище випливає, що аудиторський ризик формується на трьох етапах: обліку операцій, контролю за їх відображенням і під час аудиторських процедур.

У разі використання результатів перевірки, проведеної службою внутрішньобанківського аудиту, зовнішнім аудиторам загрожує ще один ризик - неадекватної оцінки підсумків роботи внутрішнього аудиту.

Фінансова звітність банків, що подається до Національного банку України, має бути щорічно перевірена аудитором. Аудиторська перевірка банку здійснюється аудитором, який має сертифікат Національного банку України на аудиторську перевірку банківських установ.

Аудиторський звіт має містити:

1) баланс банку;

2) звіт про рахунки доходів та витрат;

3) звіт про рух капіталу;

4) таблицю строків активів та пасивів;

5) інформацію стосовно достатності резервів та капіталу банку;

6) інформацію стосовно адекватності бухгалтерського обліку, процедури внутрішнього аудиту та заходів контролю банку;

7) висновок про те, чи відображує наданий банком фінансовий звіт дійсний фінансовий стан банку.

НБУ здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

Аудиторська діяльність у сфері фінансового контролю регулюється також Господарським кодексом України, Законом України «Про аудиторську діяльність», іншими нормативно-правовими актами та стандартами аудиту. У випадках, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містить Закон «Про аудиторську діяльність», те застосовуються правила міжнародного договору.

Методи перевірок відповідності даних синтетичного і аналітичного обліку можна розподілити за такими категоріями.

1. Перевірка узгодження – здійснюється з допомогою порівняння проміжних і остаточних сум. Порівнюють дані, ураховані в системі аналітичного та синтетичного обліку, а отже, і в різних носіях інформації (первинних документах, щоденному балансі, оборотно-сальдових відомостях, в особових рахунках). Зрозуміло, що суми мають збігатися.

2. Перевірка перенесення – визначається правильність перенесення даних з одного носія інформації на інший. Зауважимо, що з автоматизацією ведення бухгалтерського обліку цей вид перевірок поступово втратив своє значення.

3. Перевірка підрахунків (обчислень) – має на меті встановити правильність суто числових розрахунків.

Первинні документи перевіряють за двома напрямами.

1. Суми, зазначені в документах, звіряють з відповідними сумами, занесеними до регістрів аналітичного обліку.

2. Документи контролюють щодо правильності заповнення (повноти реквізитів).

Окремо виконується вартісна перевірка, мета якої – встановити відповідність числового матеріалу його економічному обґрунтуванню.

Систему відповідності матеріалів синтетичного та аналітичного обліку унаочнює рис. 1.1.

Рис. 1.1. Методи перевірок

Дата добавления: 2014-01-05