Заходи основного обробітку грунту

Основний обробіток - це найбільш глибокий обробіток грунту під певні культуру сівозміни, який істотно змінює його будову. До основного обробітку належать оранка, безполицевий і плоскорізний обробіток.

Оранка — де обробіток грунту плугом, під час якого кришиться, розпушується та перевертається оброблюваний шар грунту не менше, ніж на!35°. Робочими органами плуга є леміш, полиця, передплужник та ніж. Леміш підрізує скибу в горизонтальному напрямі, а ніж - у вертикальному. Підрізана скиба піднімається на полиці, кришиться, розпушується, перевертається і укладається в борозну.

Якість оранки значною мірою залежить від форми полиць. Під час оранки плугом з гвинтовими полицями скиба добре перевертається, але недостатньо кришиться. Такі плуги застосовують здебільшого на важких глинистих та сильно задернілих грунтах. Плуги з циліндричними полицями відразу круто піднімають і відкидають скибу в бік борозни. При цьому грунт добре кришиться, але недостатньо перевертається. Застосовують їх на легких грунтах, а також на полях з-під просапних культур. Поверхня передньої частини напівгвинтово ї полиці подібна до поверхні циліндричної, а, задньої - гвинтової. Плуг з такими полицями добре перевертає скибу, але кришиться грунт задовільно лише на незадернілих і легких грунтах. Культурна полиця відрізняється від циліндричної тим, що задня частина її має гвинтоподібну поверхню. Тому під час оранки плугом з такою полицею грунт добре кришиться і краще перевертається, ніж з циліндричними полицями. Застосовують також комбінован і полиці, які займають проміжне місце.

Для кращого обертання, кришіння та розпушування грунту плуги обладнують передплужниками, які скидають на дно борозни верхню частину орного шару завтовшки 10-12 см. Оранку плугами з передплужником називають культурною.

Безполицевий та плоскорізний обробіток грунту. Обробіток грунту без перевертання орного шару робиться плугами без полиць. Оброблюваний шар розпушується, частково перемішується, але не перевертається. Верхній, найбільш родючий шар грунту залишається на поверхні. Для глибокого розпушування грунту без перевертання скиби застосовуюnm плоскорізи-глибо-корозпушувачі.

Заходи поверхневого обробітку грунту.Завдання таких заходів - подрібнення брил, що утворилися під час основного обробітку, розпушування грунту, який ущільнився під впливом атмосферних опадів та власної маси, або ущільнення надмірно розпушеного грунту, знищення бур'янів, неглибока заробка добрив у верхній шар грунту, руйнування ґрунтової кірки, а також здійснення спеціальних заходів догляду за рослинами (прополювання, підгортання, підживлення, нарізування борозен для зрошення тощо).

Лущення – це обробіток грунту дисковими чи лемішними знаряддями, який забезпечує розпушування, подрібнення і часткове перевертання, перемішування грунту і підрізування бур'янів. Часто такий обробіток передує оранці, проте може виконуватися і замість оранки, наприклад, при підготовці грунту під озимі культури. Дисковими лущильниками грунт обробляють на глибину 4-10 см, лемішними - на 6-12 і глибше. Останнім часом для лущення широко використовують культиватори – плоскорізи, які розпушують грунт і підрізають бур'яни, залишаючи на поверхні поля післяжнивні рослинні рештки.

Культивація — це агротехнічний захід, який забезпечує кришіння, розпушування і часткове перемішування грунту, а також повне знищення бур'янів і вирівнювання поверхні воля.

Боронування - захід обробітку грунту зубовими чи голчастими боронами, під час якого кришиться, розпушується та вирівнюється поверхня грунту, частково знищуються проростки і сходи бур'янів.

Шлейфування - це захід обробітку грунту, під час якого вирівнюється поверхня поля, подрібнюються великі грудки і брили. Його застосовують для весняного обробітку грунту з метою зменшення випаровування вологи, вирівнювання гребенів на полях, виораних восени. В разі необхідності шлейфи використовують замість борін або в агрегаті з ними.

Коткування - це обробіток грунту котками, які ущільнюють його, подрібнюють брили та великі грудки і дещо вирівнюють поверхню поля.

Малування — це обробіток грунту малою, який забезпечує вирівнювання і часткове ущільнення верхнього шару грунту. Знаряддя являє собою дошку, оббиту залізом чи брус близько 30 см завширшки і товщиною майже 10 см. Під час руху мала зсуває гребені і великі грудки, розминає їх, зміщує в пониження, а також втискує в грунт. Малування застосовують при підготовці поля до сівби і поливів.

Підгортання — це привалювання грунту до основи стебел рослин культиваторами-підгортачами. Якщо орний шар грунту неглибокий, підгортання збільшує об'єм розпушеного грунту, в якому розвивається коренева система вирощуваної культури. В умовах надмірного зволоження борозни і гребені, що утворюються при підгортанні, добре дренують. Підгортання сприяє знищенню бур'янів, посилює стійкість рослин проти вітру, сприяє створенню на стеблах додаткових коренів.

Фрезерування - це обробіток грунту фрезою, яка забезпечує кришіння, ретельне перемішування і розпушування шару грунту, який обробляється.

Кротування - це захід обробітку грунту, завдяки якому створюються горизонтальні дрени-кротовини. Застосовують його для відведення води з перезволожених грунтів.

Щілювання -це захід обробітку грунту щілинорізами, які нарізують глибокі щілини з метою підвищення водопроникності грунту. Роблять його на схилах для запобігання стоку вода і на, зрошуваних землях для полегшення поливів.

5. МІНІМАЛ13АЦІЯ ОБРОБІТКУ ГРУНТУ

Досвід і практика свідчать, що в ряді випадків посилення інтенсивності обробітку все частіше дає негативні наслідки: збільшуються затрати на його виконання, які часто не супроводжуються підвищенням урожайності, розпилюється грунт і зменшується його стійкість проти ерозії, підвищуються темпи мінералізації органічної речовини.

Для вирішення завдань, які раніше покладалися лише на обробіток грунту, почали застосовувати інші заходи: хімічні заходи боротьби з бур'янами хворобами і шкідниками, внесення підвищених норм добрив, що зменшило необхідність розкладання органічної речовини грунту для мобілізації рухомих поживних елементів.

аукові основи мінімалізаціі обробітку грунту

Мінімальним вважають такий обробіток грунту, який забезпечує зниження енергетичних витрат зменшенням кількості і глибини обробітків, поєднанням операцій в одному робочому процесі, зменшенням оброблюваної поверхні поля.

При нульовому обробітку насіння рослин висівається в не-оброблений грунт, а бур'яни знищуються гербіцидами.

Вперше мінімальний обробіток грунту був випробуваний у США. а потім він поширився в Канаду, Англію та інші країни. Тепер мінімальний і нульовий обробітку грунту широко вивчаються і запроваджуються в багатьох країнах світу. Теоретичною основою мінімалізації обробітку грунту є виявлені закономірності змін властивостей, режимів родючості грунтів під впливом діяльності людини і кліматичних факторів.

Умови ефективного застосування мінімалізації обробітку грунту

Мінімалізація обробітку грунту можлива лише тоді, коли вона не погіршуватиме умови вирощування рослин, що зумовлюється як постійними довгодіючими факторами, так і тимчасовими причинами. До першої групи належать фактори, які впливають на будову грунту, а до тимчасових причин відносять наявність відповідних машин і знарядь, якість обробітку грунту, його забур'яненість насінням і вегетативними органами розмноження бур'янів, поширення хвороб і шкідників, засоби, боротьби з ними, тощо.

Напрямки мінімалізації:

- Заміна оранки поверхневим обробітком.

- Проведення агротехнічно сумісних операцій одночасно. До них належать, наприклад, такі: оранка, вирівнювання, розпушування і ущільнення; культивація, вирівнювання, локальне внесення мінеральних добрив; передпосівний обробіток грунту і сівба зернових або просапних культур; розпушування грунту, подрібнення рослинних решток просапних культур і коткування; нарізування гряд, передпосівний обробіток верхнього шару і внесення добрив; проріджування сходів, міжрядне розпушування; розпушування міжрядь з внесенням гербіцидів.

- Скорочення площі обробітку, тобто обробіток проводиться тільки безпосередньо в рядку, де росте рослина.

Основними для всіх зон умовами ефективного застосування мінімального обробітку грунту є високий рівень агротехніки, чітка технологічна дисципліна на полях, виконання механізованих робіт в оптимальні строки з високою якістю, широке використання ефективних засобів захисту рослин, особливо гербіцидів, застосування добрив з урахуванням запланованого урожаю і висока технічна оснащеність господарства.

Додаткова інформація:

Системою основного (зяблевого) обробітку грунту називається сукупність заходів і способів обробітку під ярі культури і чорний пар після збирання попередника до закінчення осінніх польових робіт.

Основні завдання такого обробітку:

- поліпшення водно-повітряного і поживного режимів грунту;

- знищення бур'янів, шкідників, збудників хвороб сільськогосподарських рослин;

- загортання в грунт добрив;

- створення умов для якісної весняної сівби.

Розрізняють зяблевий обробіток грунту після зернових культур суцільного способу сівби і після просапних культур.

Зяблева оранка - це основний захід осіннього обробітку грунту. В результаті оранки знищуються бур'яни, які з'явилися на злущеному полі, загортаються в грунт добрива і післяжнивні рештки. Після оранки значно поліпшуються фізичні властивості грунту, посилюється його біологічна активність, створюються умови для нагромадження поживних речовин і вологи. Оранка є також ефективним заходом боротьби з шкідниками і хворобами.

Зяблева оранка дає можливість своєчасно провести у господарствах передпосівні роботи і сівбу ярих культур в оптимальні агротехнічні строки.

Напівпаровий обробіток Система зяблевого обробітку грунту, що складається з лущення стерні та оранки, не так давно була загальновизнаною і найбільш поширеною.

Найкраще зберігається волога і знищуються бур'яни в полі чистого пару, яке систематично обробляється. Тому систему зяблевого обробітку поліпшили, упровадивши в неї елементи чистого пару, тобто систематичного обробітку грунту а літньо-осінній період.

Напівпаровий обробіток включає лущення стерні у двох напрямах на глибину 5- 6 см слідом за збиранням попередньої культури і оранку плугам з передплужниками наприкінці липня - у першій половині серпня. Плуги агрегатують з боронами, а в посушливих умовах - з кільчасто-шпоровими котками. У міру появи сходів бур'янів поле обробляють боронами чи культиваторами в агрегаті з боронами. Щоб зменшити розпилювання грунту, що певною мірою запобігає його запливанню, останню культивацію проводять без боронування.

Напівпаровий зяблевий обробіток ефективний в районах достатнього зволоження, а в роки з достатніми опадами - і в інших районах на полах однорічними бур'янами.

Поліпшена (комбінована) система зяблевого обробітку грунту. Проте у посушливі роки ця система має ряд суттєвих недоліків. Тому розроблена поліпшена, або комбінована, система зяблевого обробітку грунту. Вона складається з лущений стерні дисковими знаряддями на глибину 6-8 см після збирання попередника, лущення лемішними лущильниками чи культиваторами-плоскорізами через 10-12 днів на 12-14 см в агрегаті з важкими зубовими чи голчастими боронами, а в посушливу погоду - з кільчасто-шпоровими котками. Потім для знищення бур'янів і запобігання утворення ґрунтової кірки поле обробляють боронами чи культиваторами в агрегаті з боронами.

Оранку плугами з передплужниками проводять наприкінці вересня - в жовтні.

За допомогою неглибоких обробітків до оранки добре знищуються багато- і однорічні бур'яни. Створений на поверхні грунту дрібногрудочкуватий шар сприяє прониканню вологи опадів і кращому їх зберіганню, забезпечує високу якість кришіння скиби під час оранки. Після культур, які пізно збирають, оранку проводять при першій можливості не чекаючи проростання бур'янів.

Глибина обробітку в кожному конкретному випадку визначається агрохімічними і водно-фізичними властивостями грунту, глибиною гумусового шару, окультуреністю грунту і природною родючістю підорного горизонту, за рахунок якого передбачається створення глибокого орного шару. Слід також враховувати кліматичні умови, забур'яненість поля і видовий склад поширених бур'янів, а також біологічні особливості культур, що вирощуються, їхню реакцію на зміну глибини орного шару, місце їх у сівозміні тощо. Так, глибше обробляють важкі грунти, а також поля, засмічені багаторічними бур'янами. Глибоку оранку застосовують під буряки, овочеві, картоплю, кукурудзу з таким розрахунком, щоб за ротацію сівозміни провести 2-3 глибокі оранки на 28-32 см, а якщо глибина гумусового шару менша, то на певну його глибину. Під решту культур оранку проводять на 20-22, а іноді на 23-26 см.

Обробіток грунту після просапних попередників. Багаторічні дані науково-дослідних закладів і досвід виробництва свідчать, що в Степу після просапних попередників ефективний здебільшого поверхневий обробіток грунту на глибину 8—10 см.

Для поверхневого обробітку після просапних попередників доцільніше використовувати дискові борони. Потім для розробки грунту і знищення бур'янів проводять культивацію з одночасним боронуванням.

Ефективний поверхневий обробіток грунту під озимі після кукурудзи на силос і в лісостепових районах, особливо в роки з недостатньою кількістю опадів у літньо-осінні місяці.

На Поліссі після кукурудзи на силос основним способом обробітку грунту під озимі є оранка, яка порівняно з дискуванням на глибину 8-10 см підвищує стійкість рослин проти несприятливих умов, забезпечує більшу густоту продуктивних стебел і вищу врожайність озимої пшениці. Поверхневий обробіток грунту після просапних культур застосовують лише в окремих випадках на незабур’янених полях і в дуже посушливі роки, особливо при запізненні із збиранням зеленої маси. Для такого обробітку використовують здебільшого лемішні знаряддя.

Дата добавления: 2014-01-07