Право на відшкодування шкоди

Шкода – це будь-які збитки, заподіяні майну, правам чи самій особі. Від шкоди відрізняється неотримання очікуваного прибутку. Шкода спричинюється внаслідок протизаконної дії чи недбалості іншої особи або випадку. Протизаконне пошкодження заподіюється умисно або з необережності. Доведення відсутності вини у заподіянні шкоди покладається на зобов’язану до відшкодування за договором чи законом особу. За протизаконно заподіяну шкоду відповідають усі, хто будь-яким чином сприяв цьому (пособництвом, приховуванням, наказами, погрозами тощо). Притому, якщо шкода заподіяна з необережності і якщо можливо визначити розмір співучасті у ній кожного, то кожен відповідає лише в межах своєї участі; якщо ж шкода заподіяна умисно або якщо неможливо окремо визначити участь кожного у ній, то співучасники відповідають солідарно (всі за одного і один за всіх), а той, хто відшкодує шкоду за всіх, отримує право зворотньої вимоги до решти співучасників; інші умови співвідповідальності за невиконання зобов’язання визначаються договором між сторонами. Якщо у заподіянні шкоди винний і потерпілий, то він відповідає спільно з винним у відповідних частках, а якщо їх неможливо визначити – у рівних частках.

Якщо хтось прийме слугу без рекомендації або тримає як прислугу завідомо небезпечну за своїми душевними чи тілесними якостями особу, або надає притулок злочинцю, відповідатиме перед домовласником і домашніми, а в разі доручення такій небезпечній чи недієздатній особі певної справи - перед третіми особами за заподіяну такою особою шкоду. Якщо шкода заподіяна твариною, відповідає особа, яка нацькувала чи дрочила тварину або неналежно наглядала за нею.

Відшкодування заподіяної шкоди полягає у відновленні попереднього стану, а якщо це неможливо – у сплаті вартості; притому пряме відшкодування шкоди – це відшкодування безпосередньо заподіяної шкоди, а повне відшкодування – це відшкодування також неотриманого прибутку і заподіяної образи. При умисному чи недбалому (необережному) заподіянні шкоди потерпілий вправі вимагати повного відшкодування, а в решті випадків – лише прямого відшкодування. Особа, яка заподіяла тілесні ушкодження, відшкодовує витрати на лікування, втрачений, у т.ч. майбутній (в разі подальшої непрацездатності потерпілого), заробіток потерпілого та сплачує на його вимогу грошову компенсацію за фізичні і моральні страждання. Особливе відшкодування належить потерпілому при знівеченні його обличчя. Якщо тілесне ушкодження спричинило смерть потерпілого, винний відшкодовує вдові і дітям все, що вони втратили внаслідок смерті глави сім’ї.

Чоловік, що звабив жінку, внаслідок чого народилася дитина, несе усі витрати на пологи та у подальшому зобов’язаний утримувати жінку і дитину. Особа, що позбавила волі іншу внаслідок викрадення, самовільного ув’язнення чи протизаконного арешту, відшкодовує заподіяну шкоду. Якщо внаслідок образи честі особі заподіяно пряму шкоду чи нею втрачені прибутки, потерпілий вправі вимагати відшкодування шкоди (прямого чи повного).

Шкода, заподіяна боржником внаслідок прострочення оплати за договором, відшкодовується шляхом сплати відсотків. Сторони договору вправі передбачити в разі невиконання чи неналежного виконання умов договору сплату не відшкодування за заподіяну шкоду, а певної грошової суми або виконання іншого зобов’язання. Обов’язок відшкодування шкоди і неотриманого прибутку, а також сплати домовленої неустойки переходить на спадкоємців зобов’язаного.

Способи забезпечення зобов’язання: зобов’язання третьої особи замість боржника і застава.

Дата добавления: 2014-01-07