Психічний ортобіоз в оптимістичному тлумаченні Іллі Ілліча Мєчникова

Рефлекторна теорія І. М. Сєченова. Роль спадковості у формуванні психічного за Теодюлем Рібо.

Тема 8. Психологія 19 ст. Психологія як природнича наука

Феноменологія самопізнання Григорія Сковороди

Автобіографічні дані: родився 3.12.1722 р. в с. Чорнухи на Полтавщині. Навчався в місцевій церковно-парафіяльній школі, у Києво-Могилянській академії. В 1742 р. перебував у Петербурзькому придворному хорі як музично обдарований юнак. Після повернення на Україну, прийнявши запрошення генерала Вишневського, подорожує з ним по Європі, відвідує багато країн.

Викладав поетику в Переяславському колегіуму, потім працював вчителем і вихователем сина переяславського поміщика. З часом, обравши мандрівний спосіб життя, мандрує по світу, займається філософією.

Цілісність особистості мандрівного філософа полягає у повній відповідності його вчення з його власними вчинками, він продовжував лінію поведінки Сократа, Спінози. Г. Сковорода проголошуючи свої вчення зауважував, що люди нехтують найвищою наукою, що стосується самої людини – науки про людську душу. Без неї всі знання втрачають сенс.

· Основними постулатами філософсько-психологічних поглядів Г. Сковороди є такі: абсурдність людського буття, замкненого в речовому світі; прихований зміст символічних образів; самопізнання є пізнанням найглибшого в бутті; вічна боротьба добра і зла в людині; свобода вибору людини та інші.

· На думку філософа, бути щасливим – це пізнати себе, свою природу, вибрати свою долю та відповідати тому видові діяльності, який властивий тобі, існувати у повній згоді із загальною посадою людини, тобто її вищими моральними настановленнями.

Література

1. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. –М., 1995.

2. Марцинковская Т.Д. История психологии. – М., 2001.

3. Костюк Г.С. Принцип развития в психологии // Методологические и теоретические проблемы психологии / Отв. ред. Е.В. Шорохова. – М., 1988.

4. Роменець В.А. Історія психології XVII століття. – К., 1990.

5. Тенденции развития психологической науки /Отв. Ред. Б.Ф. Ломов, Л.И. Анцыферова. – М., 1989.

6. Шульц Д.П., Шульц С.Э. История современной психологии. – СПб., 2002.

7. Ярошевский М.Г. История психологии. – М., 1985.

8. Нариси з історії вітчизняної психології (XVII – XVIII ст.) / За ред. Г.С. Костюка. - К., 1952.

9. Роменець В.А. Історія психології епохи Просвітництва. - К., 1993.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПСИХОЛОГІЇ 19-20 ст.

1. Еволюційна теорія Чарльза Дарвіна.

Даний період характеризує становлення природно-наукових засад психології. Це передбачає посилення в ній філософської установки, оволодіння еволюційним принципом, обєктивним спостереженням та експериментом, детерміністичним підходом. Психологія, яка щойно вийшла за традиційні межі філософії, зробила спробу стати природничою наукою на біологічних засадах. Вона формує біологічний спосіб мислення у багатьох вчених.

Припущення про те, що всі види рослин і тварин безперервно змінюютюся виникло задовго до Дарвіна. У 18 ст. воно набло статусу наукової гіпотези і стало предметом вивчення у багатьох вчених:

¨ в 1809 р. франц. натураліст Жан-Батист Ламарк сформулював теорію розвитку живої природи, в якій основний акцент ставився на зміни зовнішнього вигляду тварин, зумовленого прагненням пристосуватися до нових умов середовища. Ці зміні, на думку Ламарка, передавались по спадковості;

¨ в середині 1800-х років англійський геолог Чарльз Лайєль у геологію поняття еволюції, доводячи тим самим, що Земля пройшла різноманітні етапи розвитку, перш ніж досягла сучасного стану;

¨ виявлено було багато скамянілих залишків, які могли належати представникам фауни, які давно зникли. Ці спостереження наводили на думку, що всі живі організми не могли зберегтися у первісному вигляді і переживали певні зміни.

¨ Посилилась також роль науки у суспільному виробництві (сільськогосподарська діяльність фермерів), розростання кількості та території міст, зростання к-сті міських жителів і т.п…

1. Чарльз Роберт Дарвін: революція в біології.

З юних років не виявляв здібностей та прагнень до наук. У молодості, навчаючись у Кембріджському ун-ті процесом навчання особливо не переймався, більше віддавався студентським розвагам. Проте, що особливо захоплювало Дарвіна ще з дитячих років – колекціонування монет, морських ракушок, мінералів, комах і т.п. Після навчання в університеті завдяки сприянню свого наставника – відомого ботаніка Джона Хенслоу – Дарвін був призначений на посаду натураліста-дослідника на корабель «Бигль», який споряджений був британським урядом у кругосвітню подорож з науковою метою. Ця знаменита мандрівка тривала з 1831 до 1836 року. Участь у експедиції дала можливсть Дарвіну пізнати багату різноманітність тваринного і рослинного світу та зібрати величезну колекцію фактичного матеріалу. Саме тепер із легковажного дилетанта Ч. Д. перетворився у сейозного вченого.

Після повернення з подорожі Дарвін одружився та переїхав у невелике село Даун поблизу Лондона, де усамітнився від міського життя у повністю поглинув у науку. За кропіткою роботою він провів 22 роки, узагальнюючи, систематизуючи зібраний матеріал, і наближаючись до відкриття, перевіряв та перепровіряв зібраний матеріал, намагаючись зробити своє наукове дітище бездоганним та стійким перед критикою. Проте, чим далі, тим більші сумніви охоплювали Дарвіна з приводу істинності його наукових висновків і він так і не наважувався представити його науковому світу.

Якось у червні 1858 р. Дарвін отримав листа від молодого натураліста Альфреда Уоллеса, який перебуваючи під час відпустки у Вест-Індії, зумів в загальних рисах розробити власну теорію еволюційну теорію, багато в чому подібну до дарвініської, проте не настільки глибоко проаналізовану. За словами Уоллеса робота по створенню теорії зайняла три дні!

Лист Уоллеса та уривки з книги Дарвіна були зачитані на зібранні наукового товариства 1 липня 1858 р., а книга «Про походження видів» розкуплена в перший же день продажу.

§ Ч. Дарвін (1809-1882) створив теорію про еволюцію живого на Землі, про походження видів, їх властивостей (включаючи психічні) і форм поведінки. Дарвін вперше об'єднав дані багато яких наук і виявив механізми філогенезу (історичного формування групи організмів), обгрунтувавши вчення про походження видів шляхом природного відбору. Спадковість, мінливість, відбір – такі чинники еволюції.

§ Наукова трилогія «Походження видів», «Видозміни домашніх тварин і культурних рослин», «Походження людини і природний добір» та ін., в яких Ч. Дарвін заклав основи еволюційного вчення як загальнобіологічної теорії, розкрив психологічні фактори еволюції. До цього часу розвиток психологічної науки пояснювався законами «цариці наук - механіки». Засобами точного раціонального аналізу було доведено, що окрім механічної причинності, яка діє в світі нерукотворної природи, існує біологічна причинність, якій властиві власні чинники саморегуляції і розвитку життя, у тому числі і психічній.

§ Публікація головної праці Дарвіна "Походження видів шляхом природного відбору" відкрила нову епоху в розвитку сучасної біології. І оскільки психіка має біологічне коріння і підстави, революційні події в біології, викликані дарвінізмом, змінили весь вигляд психологічної науки.

§ Дарвін вважав, що закони розвитку тваринного світу – боротьба за існування та природний добір – застосовуються до історичного розвитку людини. В основі природного відбору лежить вимирання непристосованих і виживання пристосованих. Цим пояснюється відносна доцільність організмів, їх пристосованість до умов зовнішнього середовища, безперервне вдосконалення в процесі відбору.

§ У праці «ПЛПД» він підкреслює кількісні, а не якісні відмінності між розумовою діяльністю людини та вищих тварин. Враження і почуття, емоції та здібності, любов і пам'ять, увага, допитливість, наслідування, мислительна діяльність та інше, чим так пишається людина, можуть бути знайдені в зародку, а іноді в добре розвиненому стані у тварин.

§ Дарвін відмічає вплив природного добору на цивілізовані народи (злочинці, божевільні, лихі люди).

§ Дарвін мислить суто біологічно, з відкритою прямолінійністю, переносить біологічні залежності на соціальні, і вважає, що цим пояснює залежності соціальні. Формою природного добору він вважає статевий добір. (Чоловіки племені постійно надають перевагу найпривабливішим жінкам певного племені (відповідно до їх уявлень про їх красу) – це приводить до змін у певному напрямі всіх осіб обох статей.) Саме статевий добір, відповідно до тверджень Дарвіна, є найважливішою причиною широкої розмаїтості у зовнішності між расами людей. Дарвін дещо спрощує реальну картину взаємодії між статями, зокрема не враховує такий чинник як кохання, яке має істотні історичні особливості.

§ Заслугою Дарвіна є значний внесок у розвиток природничої психології. На тлі статевого добору розглядаються виникнення індивідуальних особливостей людини, формування розуму, мови, моральних якостей. Дарвін показує, що у людини постійно виявляються індивідуальні відмінності у всіх частинах її тіла, розумових здібностях. Ці відмінності він пояснює пануванням законів спадковості. Людина має тенденцію розмножуватися більше, ніж це дозволяють її засоби до існування. Внаслідок цього вона веде жорстоку боротьбу за існування, і природний добір вступає у свої права в усьому, що входить у коло дій людини.

§ Основу розвитку моральних якостей людини Д. вбачає в суспільних інстинктах, вміщуючи у це поняття і родинні звязки. Мораль розвивається, закріплюється і передається спадково. Першооснова і початок морального почуття полягають у суспільних інстинктах і в симпатії. Ці інстинкти були первинно набуті, як і в нижчих тварин, шляхом природного добору.

§ Порівнюючи людський організм з твариною, Дарвін не обмежився анатомічними і фізіологічними ознаками. Він піддав ретельному порівнянню виразні рухи, якими супроводяться емоційні стани, встановивши схожість між цими рухами людини і високоорганізованих живих істот – мавп. Свої спостереження Дарвін висловив в книзі "Вираження емоцій, в тварин і людини". Основна пояснювальна ідея Дарвіна полягала в тому, що виразні рухи (оскал зубів, стиснення кулаків) – не що інше, як рудименти (залишкові явища) рухів наших далеких предків. Колись, в умовах безпосередньої боротьби за життя, ці рухи мали важливий практичний сенс. Походження і розвиток виразних рухів Д. пояснює, виходячи з 3 принципів: 1 – розкриває «виражаючу натуру» людини; 2 – названо антитезою; 3 – збудження нервової системи перекидаються на тіло незалежно від нашої волі. Мова йде про такі виразні рухи, які колись були доцільними діями, а тепер згортаються і зберігаються лише синтетично, фізіогномічно.

§ Д. підійшов до розкриття комунікативної ролі виразних рухів. Він зазначає, що здатність особин спілуватися між собою за допомогою мови відіграла першорядну роль у розвитку людини, а виразні рухи обличя і тіла надавали велику допомогу мові. Ці виразні рухи можуть застосовувватися свідомо і довільно як засіб спілкування.

§ Тріумф дарвінівського вчення остаточно затвердив в психології принцип розвитку. Виникли нові галузі психологічного дослідження – такі, як диференціальна психологія (імпульс якої додала ідея Дарвіна про те, що вже генетичні чинники – спадковість – визначають відмінності між людьми), дитяча психологія (Дарвіну належить "Біографічний нарис однієї дитини"), зоопсихологія (див. роботу Дарвіна "Інстинкт") і ін.

Дата добавления: 2014-01-07