Короткі відомості про українську мову

Проблема походження східнослов’янських мов складна. Існує два погляди на її розв’язання. Згідно першого, традиційного погляду, східнослов’янські мови походять від мови давньоруської народності, яка політично сформувалася в Київській Русі (його дотримувалися такі російські, українські, білоруські вчені, як М.Максимович, О.Потебня, П.Житецький, О.Шахматов та ін.). Зокрема О.Потебня не визнавав самостійності білоруської мови і включав білоруські говори до російської (великоруської) мови.

Інший погляд, представлений С.Смаль-Стоцьким, Є.Тимченком, І.Огієнком, П.Ковалівим, Ю.Шевельовим, О.Горбачем та ін., засвідчує протилежне: східнослов’янські мови походять безпосередньо від праслов’янської.

Проголошення незалежності України дало змогу глибше розглянути проблему виникнення української мови, що подається у працях О.Ткачука, І.Ющука, В.Русанівського, А.Бурячка, О.Ткаченка, Г.Півторака та ін. Труднощі, вважає мовознавець О.Ткачук, полягають у тому, що з часів виникнення української мови не збереглося жодного зразка писемності або якогось іншого конкретного історичного матеріалу, тому розв’язання поставленої проблеми ґрунтується переважно на наукових гіпотезах.

На основі досліджень, виконаних чеським дослідником В.Хвойкою про трипільську культуру як культуру давніх оріїв – попередників слов’ян, М.Суслопарова про пелазгійський алфавіт як перший у світі, вчені припускають, що писемність України походить не з кирилиці ІХ ст. н.е., а витоки її сягають періоду ІІ тис. до н.е.

Українська мова є державною мовою України, поширена також у Білорусії, Росії (головним чином, на Кубані, Дону й Далекому Сході), Молдавії, Казахстані, Киргизії, Польщі, Словаччині, Югославії, Канаді, США, Аргентині, Бразилії, Австралії та інших країнах.

Згідно з Всеукраїнським переписом населення 2002 року, в Україні проживає 48,24 млн. громадян, у тому числі українців 37,5 млн., або майже 78 відсотків. Українську мову рідною назвали 32,6 млн., або майже 68 відс. від загальної кількості всіх громадян. Станом на 2003 рік за межами України у 156 країнах світу живе до 25 мільйонів українців (За інформацією Державного комітету у справах національностей і міграції).

Українська мова складається з трьох наріч: південно-східного (середньоподніпрянські, слобожанські та степові говори), південно-західного (волинсько-подільські, галицько-буковинські та карпатські), північного (лівобережні, правобережні та волинсько-поліські).

Сучасна українська літературна мова сформувалася на початку XIX ст. на основі південно-східного наріччя.

Зачинателем української літературної мови на народній основі вважається І. Котляревський, основоположником — Т. Шевченко.

Специфічні риси української мови:чергування етимологічних о, е з і в закритому складі: вола - віл;перехід давнього h в і: лhс — л h с, хл h бь — хліб;
наявність кличного відмінка: мамо, Маріє, земле;
наявність у давальному та місцевому відмінках іменників чоловічого роду закінчення -ові, -еві, -єві: братові,ковалеві;
стягнені форми прикметників: красива, зелене;
синтетична форма майбутнього часу дієслів недоконаного виду: читатиму, ходитиму, співатиму;
безособові речення з дієслівними формами на -но, -то: Завдання виконано; Дрова наколото;
наявність у лексичному складі власне українських слів (багаття, лелеча, хурделиця, плекати, баритися, линути тощо).

Дата добавления: 2014-01-07