Адміністративне відомство

Термін «відомство» широко використовується в правознавстві, але, на жаль, у нього вкладають неоднаковий зміст. Якщо в минулому він мав визначений і дуже широкий зміст (лінійна система організацій, що здійснюють визначену діяльність), то в діючих правових нормах і наукових працях нашого часу він зв'язується тільки з центральними органами виконавчої влади, а найчастіше лише з деякими з них (державними комітетами, наглядами і службами). Якщо ми звернемося до літературних словників, то переконаємося, що там слово «відомство» тлумачиться не так, як розуміють його в даний час юристи.

Значно частіше, ніж саме слово «відомство», використовуються похідні від нього. Визначення «відомчий (і)» (підхід, контроль, нормативні акти, житловий фонд, транспорт і т.п.) можна зустріти в багатьох правових документах. Але відомчі акти, відомчий житловий фонд, внутрішньовідомчий контроль, відомчий підхід – це те, що діє у визначеній системі організацій, належить їй, відбувається усередині неї, відображає її специфічні інтереси.Часто в нормативних актах використовується словосполучення «відомча підпорядкованість», що означає лінійну, адміністративну підпорядкованість, приналежність до визначеної організаційної системи. Неважко помітити, що визначення «відомчий» і похідні від нього («внутрішньовідомчий», «підвідомчий», «міжвідомчий») співвідносяться з колишнім, широким поняттям «відомства».

Під адміністративним відомством варто розуміти систему органів виконавчої влади спеціальної компетенції і керованих ними організацій, організаційно підпорядкованих одному центру. Поряд з адміністративними існують і інші державні (наприклад, прокуратура) і недержавні (наприклад, всеукраїнське товариство сліпих) відомства. Особливістю перших є те, що ними керують виконавчі органи, їхні управлінські підсистеми – складова частина апарату виконавчої влади держави.

Основні ознаки відомства і його апарату управління.

І. Кожне відомство має визначені, нормативно закріплені цілі. Вони встановлюються вищестоящими державними органами. Виконання поставленого перед системою завдання (охороняти, надавати послуги і т.д.) – це і є головна виробнича функція, заради якої його утворено. Але, крім того, в Україні будь-яка система виконує і такі загальні задачі, як раціональне використання виділених ресурсів, охорона природи, удосконалення внутрішніх соціальних зв'язків, задоволення потреб своїх працівників. Іншими словами, кожне відомство одночасне виконує три завдання:

1) спеціальне виробниче,

2) економіко-екологічне,

3) соціальне.

Відповідно до них формулюються і нормативно регулюються функції відповідних органів виконавчої влади.

ІІ. Адміністративне відомство являє собою чітко відокремлену складну систему, до якої входять самостійні організації, що підпорядковані одній із них, що є її центром.

ІІІ. Кожне відомство побудоване ієрархічно, за лінійним принципом, нижчестоящі організації організаційно (адміністративно) підпорядковані вищестоящим, останні несуть відповідальність за їхню діяльність.

ІV. Відомство являє собою економіко-правову спільність. У його володінні перебуває певне майно, що складається з майна організацій і централізованих фондів (резервів), що належать системі в цілому.

Відомство є адресатом багатьох нормативних та інших актів. Усередині нього діють акти органа, що управляє системою. Адміністративне відомство моноцентричне, в ньому єдиний керівний орган, що поза системою діє від її імені, розпоряджається її фондами і резервами, здійснює значну за обсягом внутрішньоорганізаційну діяльність.

Певною відокремленістю і стабільністю характеризується і предметна структура відомства. Всередині системи створюється і використовується певна інформація, складається специфічна організація документообігу, взаємовідносин її компонентів. Внутрішньовідомчі зв'язки відрізняються активністю і стійкістю. Кожне відомство має свою назву. Будучи складною самокерованою системою, воно, як правило, складається з трьох груп елементів:

1) організацій, що безпосередньо виконують його основне виробниче завдання;

2) організацій, що обслуговують його внутрішні потреби;

3) органів виконавчої (адміністративної) влади.

Можна сказати інакше: кожне відомство складається з трьох блоків: виробничого; обслуговуючого; управлінського.

В останньому необхідно розрізняти рівні (ланки) управління. Мінімальна їх кількість – два: 1) центр і 2) адміністрація відомчої організації (лікарні, вузу і т.д.). У разі потреби створюються одна, дві і більше проміжні ланки. При одній проміжній ланці відомчий апарат управління стає трирівневим, при двох – чотирирівневим і т.д. Наприклад, система Мінздраву (Міністерство – обласне управління охорони здоров’я – міський відділ управління здоров’я – адміністрація лікарні) нараховує чотири ланки управління.

Групувати адміністративні відомства можна за багатьма підставами, що представляють інтерес для науки адміністративного права. Насамперед серед них виділяються господарські, соціально-культурні й адміністративно-політичні. У законодавстві і наукових працях розрізняють системи міністерств, державних комітетів, агенцій, служб, інспекцій.

За обсягом повноважень вони бувають галузевими, функціональними і змішаними. У галузевих організаційна діяльність суб'єктів влади обмежується рамками відомства, їхнє головне завдання полягає в безпосередньому забезпеченні потреб суспільства в послугах (наприклад, Міністерство освіти і науки України). Для функціональних відомств (наприклад, Держепідемнагляду) головне – зовнішня організаційна діяльність, управлінський вплив на інші відомства, не підпорядковані лінійно об'єкти. У деяких відомствах одночасно здійснюється випуск, обробка певної продукції, надання послуг і зовнішній управлінський вплив на системи інших відомств.

Дата добавления: 2014-01-11