Фінансове управління товарно-матеріальними запасами

Управління активами ПІДПРИЄМСТВА

Тема 6.

В сучасних умовах підприємствам жорстко не нав’язуються нормативи формування оборотних коштів, і вони можуть утримувати на своєму балансі стільки запасів, скільки витримають їх фінансові джерела. Разом з тим, незважаючи на дерегуляцію процесу формування оборотних активів, зростає роль економічного обґрунтування необхідних розмірів товарно-матеріальних запасів. В процесі фінансового управління товарно-матеріальними запасами слід звернути увагу на визначення:

Ø оптимального розміру замовлення;

Ø моменту замовлення;

Ø раціонального способу закупівлі.

Оптимальний розмір замовлення це така замовлена кількість товару, при якій сукупні витрати на організацію замовлення і зберігання запасів будуть мінімальні. Як видно з наведеної на рис. 6.1 класифікації, у складі сукупних витрат виділяють витрати на зберігання і витрати на замовлення товарно-матеріальних цінностей.

Тенденції зміни величини цих витрат в залежності від розміру разового замовлення неоднакові. Так, зокрема, якщо одночасно замовляти більшу кількість товарно-матеріальних цінностей, зменшиться кількість замовлень і, відповідно, меншою буде вартість їх виконання. В той же час, закупівля сировини і матеріалів більшими партіями призведе до збільшення розміру середнього запасу і відповідно зросте вартість його зберігання. Мета управління якраз і полягає у зменшенні вартості зберігання великих партій у порівнянні з вартістю розміщення більшої кількості замовлень за рахунок визначення їх оптимального розміру.

Для визначення оптимального розміру замовлення (ОРЗ) застосовується модель Уілсона:

(6.2)

(6.1)

де П –потреба в запасах за весь період (рік, квартал, місяць);

Воз – витрати на організацію замовлення на всю партію товару;

Вз – витрати на зберігання одиниці товару.

Для того, щоб визначити період поновлення замовлення, необхідно знати, скільки проходить від моменту його оформлення до фактичного виконання (тобто поставки замовленої партії). Цей період називається циклом замовлення. На практиці, для визначення циклу замовлення потрібно порівняти тривалість виконання десяти останніх замовлень і вибрати найбільшу.

Рис. 6.1. Класифікація витрат, пов’язаних з обслуговуванням
товарно-матеріальних цінностей.

Спрощено момент повторного замовлення можна знайти шляхом перемноження циклу замовлення на щоденні (щотижневі) витрати запасів. Для матеріалів, деталей та допоміжних матеріалів моментом для повторного замовлення є той день, коли заявка відіслана постачальнику. Для запасів напівфабрикатів власного виробництва моментом поновлення замовлення буде той день, коли з урахуванням тривалості виробничого циклу необхідно замовляти виготовлення нової партії продукції.

Використання оптимального розміру замовлення дає змогу визначати оптимальний момент для поновлення замовлення, що зводиться до встановлення строку між попередньою поставкою товарно-матеріальних цінностей і наступним замовленням. В цей день у розпорядженні підприємства залишається критичний залишок запасів, якого вистачить як раз до надходження нової партії. Для визначення оптимального моменту для поновлення замовлення застосовується наступна кількісна модель:

(6.3)

(6.2)

де t_п – оптимальний момент поновлення замовлення;

З_кр – критичний залишок запасів;

ОРЗ – оптимальний розмір замовлення;

t_ц – тривалість циклу замовлення;

В_о – витрати товарно-матеріальних цінностей за одиницю часу у відповідності з виробничими потребами.

Зрозуміло, що для всієї номенклатури товарно-матеріальних цінностей кількісні моделі управління застосовувати недоцільно. В зарубіжній практиці фінансового менеджменту рекомендується здійснювати контроль за станом товарно-матеріальних запасів, використовуючи метод аналізу ABC. Даний метод базується на законі Паретто «Закон 80–20».

Разом з тим, від кількісних моделей управління товарно-матерільними запасами можна відмовитися у випадку:

Ø нестабільних поставок товарно-матеріальних запасів (страйки, перебої у виробництві, проблеми з імпортом, транспортуванням тощо.);

Ø очікуваного підвищення цін на товарно-матеріальні запаси(чим вищий рівень інфляції, тим більші фактичні запаси упорівнянні з їх оптимальним розміром);

Ø невизначеності умов господарювання(повинен бути певний резерв на випадок розвитку подій за несприятливим сценарієм);

Ø швидкого фізичного або морального зносу товарно-матеріальних цінностей(в даному випадку фактичні розміри запасів можуть бути, навпаки, менші за їх оптимальний розмір, що потребує більш частих закупівель).

Таким чином, хоча управління запасами не є прямою функцією фінансового директора, інвестування грошових коштів у товарно-матеріальні цінності є важливим аспектом фінансового менеджменту. В умовах нестабільного попиту на ринку сировини та невизначеності річної потреби підприємства в запасах товарно-матеріальних цінностей фінансові менеджери зацікавленні у зменшенні циклу замовлення, оскільки при цьому зменшується потреба у страхових запасах і відповідно зменшується загальний обсяг інвестицій у запаси, якщо інші умови не змінюються. Тобто, чим вищі можливі (альтернативні) витрати при інвестуванні грошових коштів у товарно-матеріальні запаси, тим більш нагальною є потреба у зменшенні строків виконання замовлень на їх поставку.

Дата добавления: 2014-11-06