Розрахунок теперішньої вартості грошового потоку методом дисконтування

У фінансовій практиці існує потреба оцінити майбутні грошові потоки, які пов'язані з володінням певного активу. Ця потреба може бути реалізована шляхом обчисленні теперішньої вартості майбутніх надходжень коштів. Для цього використовується метод дисконтування, тобто приведення грошової суми майбутнього періоду до теперішнього.

Ставка дисконту – це відсоткова ставка, яка використовується до майбутніх доходів і враховує ризик та невизначеність, пов'язані з фактором часу.

На ставку дисконту впливає період приведення. Чим пізніше надійдуть кошти, тим вищий дисконт застосовується до них. Чим нижчий рівень ризику, тим нижча ставка дисконту і навпаки. Слід враховувати і такий фактор як відсоткові ставки на ринку. При їх зростанні зростають і дисконтні ставки.

Теперішня вартість суми грошового потоку, який буде отриманий в майбутньому (РV), визначається за формулою:

(4.13)

де: R – ставка дисконту.

Множник називається коефіцієнтом теперішньої вартості або коефіцієнтом дисконтування. Значення цього показника для кожного періоду приведення і величини дисконту визначається за допомогою фінансових таблиць.

Коефіцієнт дисконтування обернений коефіцієнту нарощування.

В приведених формулах "n" також означає кількість років, а R -процентну ставку або обліковий банківський процент.

Ця методика використовується, якщо потрібно вибрати найбільш ефективний інвестиційний проект з кількох варіантів з однаковими періодами реалізації та витратами, але різними факторами ризику, або для обґрунтування ефективності інвестування в якийсь проект.

Теперішня вартість ануїтету або фінансової ренти при умові, що платежі будуть здійснюватися в кінці кожного періоду постнумерандо визначається за формулою:

(4.14)

, (4.14)

Значення множника розраховується за допомогою фінансової таблиці теперішньої вартості ануїтету.

Якщо рентні виплати здійснюються на початку кожного періоду (пренумерандо), то така рента вища за звичайну, оскільки платіж буде дисконтуватись на один період менше. Теперішня вартість вексельної ренти розраховується шляхом збільшення теперішньої вартості звичайної ренти (формула 4.14) на множник (1+R).

На основі формули (4.14) можна розрахувати значення окремого платежу, при заданій теперішній вартості ануїтету. Такі розрахунки пов'язані з кредитними, заставними операціями тощо.

(4.15)

Метод дисконтування використовується для обгрунтування проектів інвестування.

Якщо річні платежі здійснюються на протязі довгого часу, коефіцієнт теперішньої вартості прямує до величини, оберненої обліковому банківському відсотку:

(4.15)

, (4.16)

Теперішня вартість ануїтету (довічної ренти) визначається за формулою:

(4.16)

, (4.17)

де: А – сума річного платежу, довічна рента;

R – обліковий банківський відсоток.

Річна сума платежу, яка виплачується невизначено довго нази­вається довічною рентою.

Вартість довічної ренти, як це видно з формули (4.17), в значній мірі залежить від величини відсоткової ставки. Чим вища відсоткова ставка, тим нижча теперішня вартість довічної ренти.

Тема 5.

Управління прибутком
ПІДПРИЄМСТВА

5.1. Зміст та завдання управління прибутком підприємства

Прибуток найбільш повно відображає фінансовий результат підприємницької діяльності, забезпечує фінансування розширеного виробництва, соціально-економічного розвитку підприємства, є джерелом матеріального заохочення працівників і базою для розрахунків показників інвестиційної привабливості підприємства. Прибуток виступаєджерелом формування доходів державного бюджету і в цій своїй якості узгоджує інтереси держави і підприємницьких структур.

Слід відмітити і той факт, що прибуток займає одне з центральних місць в загальній системі вартісних інструментів управління економікою, оскільки всі вони прямо або опосередковано пов’язані з прибутком. Це відноситься до кредиту, ціни, собівартості та інших економічних важелів. В силу цих обставин прибуток є одним з основних об’єктів управління фінансового менеджменту. Тому важливо визначити види прибутку, класифікація яких представлена рис. 5.1.

Основну частину прибутку підприємство отримує від операційної (основної) діяльності. Далеко не кожне підприємство займається фінансовими і інвестиційними операціями. Але якщо вони мають місце в діяльності підприємства, розширюються джерела утворення прибутку. За складом розрізняють прибуток від звичайної діяльності, маржинальний (валовий) прибуток, операційний прибуток, прибуток від надзвичайних подій, чистий прибуток.

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування – це загальна сума прибутку, отримана підприємством від усіх видів діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової).

Маржинальний (валовий прибуток) визначається як різниця між чистою виручкою від реалізації продукції та собівартістю цієї продукції (змінними витратами).

Надзвичайний прибуток – це різниця між доходами і витратами від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо).

Чистий прибуток – представляє собою суму, яка залишилась в розпорядженні підприємства після сплати податків, надзвичайних збитків і підлягає перерозподілу по напрямках використання.

Таким чином, управління прибутком – складна багаторівнева система трансакцій, яка включає як мінімум три підсистеми: формування, розподіл, використання. Для кожної з цих підсистем притаманні свої конкретні цілі, задачі, інструментарій їх досягнення.

Рис. 5.1. Класифікація видів прибутку

Рис. 5.2. Складання системи управління прибутком

Системний підхід до управління прибутком передбачає дослідження способів організації підсистем в єдине ціле і вплив процесів функціонування системи в цілому на окремі ЇЇ ланки. Спрощена схема системного підходу до управління прибутком представлена на рис. 5.2.

В загальному вигляді прибуток визначається як різниця між сумою доходів та витратами на виробництво і реалізацію продукції з урахуванням збитків від різних господарських операцій. Таким чином, прибуток формується в результаті взаємодії багатьох компонентів.

Основними завданнями управління прибутком є:

1. Виявлення резервів збільшення прибутку за рахунок виробничої діяльності, інвестиційних і фінансових операцій.

2. Виявлення резервів нарощування прибутку за рахунок оптимізації постійних і змінних витрат, обґрунтування облікової політики підприємства, цінової політики, податкової політики.

3. Оцінка прибутковості виробничої і комерційної діяльності.

4. Визначення підприємницького ризику.

5.Зміцнення конкурентних позицій підприємства за рахунок підвищення ефективності розподілу і використання прибутку.

Дата добавления: 2014-11-06