Реактиви. Розчин нітрату ртуті(ІІ), 0,005 моль-екв/дм3: наважку 0,834 ± 0,001 г Hg(N03)2∙0,5Н20, х.ч., розчиняють у 100 см3 бідистильованої води

Розчин нітрату ртуті(ІІ), 0,005 моль-екв/дм³: наважку 0,834 ± 0,001 г Hg(N0₃)₂∙0,5Н₂0, х.ч., розчиняють у 100 см³ бідистильованої води, яка містить 1,5 − 2,0 см³ концентрованої азотної кислоти, і розбавляють бідистильованою водою до 1 дм³ у мірній колбі.

Точну концентрацію розчину Hg(N0₃)₂ встановлюють титруванням за робочим розчином NІ.

Змішаний індикатор: 0,5 г дифенілкарбазону С₁₃Н₁₂ON₄, х.ч., і 0,05 г бромфенолового синього С₁₉Н₁₀О₄Вr₄, х.ч., розчиняють у 100 см³ 96%-го етилового спирту в мірній колбі місткістю 100 см³. Розчин стійкий упродовж місяця, якщо його зберігати в пляшці з темного скла.

Розчин азотної кислоти, 0,05 моль-екв/дм³: 3,2 см³ концентрованої НN0₃, х.ч., розбавляють бідистильованою водою до 1 дм³ у мірній колбі.

Розчин лугу, 0,05 моль-екв/дм³: 2 г NаОН, х.ч., розчиняють у бідистильованій воді й доводять об'єм розчину до 1 дм³ у мірній колбі.

Етиловий спирт С₂Н₅ОН, 96%-й.

Стандартний розчин хлориду натрію, 0,01 моль-екв/дм³: 0,5844 ± 0,0005 г NaС1, попередньо прожареного при 500 − 600 °С до повного видалення вологи, розчиняють у дистильованій воді й доводять об'єм розчину до 1 дм³ у мірній колбі.

Робочий розчин хлориду натрію, 0,005 моль-екв/дм³: готують розбавлянням стандартного розчину NaСl у два рази.

Визначення концентрації розчину Hg(N0₃)₂. У фарфорову чашку піпеткою вносять 1,0 см³ стандартного розчину NaС1 (концентрацією 0,01 моль-екв/дм³), добавляють 2 см³ етилового спирту, 0,5 см³ розчину азотної кислоти, 3−4 краплі змішаного індикатору, а далі діють за описаною методикою аналізу.

Концентрацію розчину Hg(N0₃)₂ С_х (моль-екв/дм³) обчислюють за рівнянням

де V₁ − об'єм взятого стандартного розчину NaС1, см³; С − концентрація стандартного розчину NаСІ, моль-екв/дм³; V − об'єм розчину Hg(N0₃)₂, витрачений на титрування, см³.

Лабораторна робота №2

Визначення вмісту Сульфатів

Сульфати — один із компонентів сольового складу, що міститься в усіх по­верхневих водах. Головними джерелами надходження сульфатів у воду є роз­чинення сірковмісних мінералів (в основному гіпсу), окиснення сульфідів і сірки, а також скидання шахтних і промислових стічних вод. Вміст сульфатів у поверхневих водах суходолу коливається від 5 − 10 до 60 − 80 мг S0₄^2- /дм³ і зазвичай корелює із загальною мінералізацією води.

Вміст сульфатів у природних водах визначають гравіметричним, титриметричними та турбідиметричним методами. Гравіметричний метод є найточ­нішим, але довготривалий і трудомісткий, тому його застосовують тільки для арбітражних аналізів. Зручними і досить точними є титриметричні методи. Найбільш чутливий і швидкий, але менш точний − турбідиметричний метод. Вміст сульфатів можна визначити також методом іонної хроматографії.

Дата добавления: 2014-11-06