Сутність та основні риси монополістичної конкуренції: ознаки та умови функціонування. Сутність та риси олігополії

Тема 28. Ринок монополістичної конкуренції. Олігополістична структура ринку

1. Сутність та основні риси монополістичної конкуренції: ознаки та умови функціонування. Сутність та риси олігополії.

2. Дуополія: суть моделей Курно та Бертрана. Олігополістичне ціноутворення та його моделі.

3. Олігополія та економічна ефективність, науково–технічний прогрес

за умов олігополії. Економічні наслідки олігополії, державне регулювання олігополії.

В результаті вивчення теми студенти повинні:

Знати: сутність та основні риси монополістичної конкуренції: ознаки та умови функціонування; максимізація прибутку, цінова політика фірми; сутність та передумови розвитку нецінової конкуренції; сутність та риси олігополії; дуополія: суть моделей Курно та Бертрана; ціноутворення за принципом «витрати +»; олігополія та економічна ефективність, науково–технічний прогрес за умов олігополії.

Вміти: характеризувати сутність та основні риси монополістичної конкуренції; розрізняти короткострокову та довгострокову рівновагу фірми; характеризувати сутність та передумови розвитку нецінової конкуренції; давати порівняльний аналіз з ринком досконалої конкуренції та монопольним ринком; визначати основні причини існування олігополії; показати олігополістичне ціноутворення та його моделі; визначати економічні наслідки олігополії, державне регулювання олігополії.

Монополістична конкуренція — це ринкова структура, на якій діє велика кількість продавців, що продають диференційований продукт, і можлива поява нових продавців.

Основними ознаками монополістичної конкуренції є:

1.На ринку діє багато продавців і покупців, частка кожного з них в обсягах ринкових продажів не є значною.

2.Продукція різних виробників диференційована. Тобто, товар (послуга) кожного підприємства, реалізованого на ринку, є недосконалим замінником товару, реалізованого іншими підприємствами. Таким чином кожний продавець має абсолютну монополію на свій власний продукт, але разом з тим зазнає конкуренції з боку більш–менш недосконалих замінників.

3.Вхід на ринок і вихід з нього є вільний. Однак вхід на ринок не настільки легкий, яким він є в умовах досконалої конкуренції, оскільки нові продавці часто зазнають труднощів через те, що їх торгівельна марка невідома споживачам. Отже, вже існуючі підприємства з сталою репутацією можуть зберігати свої переваги над новими виробниками.

4.Виробники не взаємодіють між собою. Конкурентна боротьба відбувається виключно методами нецінової конкуренції. Продавці на ринку не зважають на реакцію своїх суперників, коли обирають, яку встановити ціну на свої товари, або коли обира–ють орієнтири щодо обсягу річних продажів.

5.Існує повна поінформованість щодо ринкових цін, обсягів і попиту покупців.

6.На ринку є умови для вільного входу і виходу. За монополістичної конкуренції легко заснувати нове підприємство або покинути ринок. Вигідна кон’юнктура на ринку залучає нових продавців.

В умовах монополістичної конкуренції, на відміну від ринку досконалої конкуренції, вплив на попит здійснюється переважно не через ціни, а методами нецінової конкуренції. Нецінова конкуренція — це боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом впровадження досягнень науково–технічного прогресу та підвищення якості продукції, розширення її асортименту. До неї відноситься також поліпшення сервісного обслуговування споживачів шляхом надання їм цілого ряду переваг.

Підвищення якості може здійснюватися в двох основних напрямках: 1) удосконалення технічних, характеристик товару, 2) поліпшення пристосовності товару до потреб споживачів. Нецінова конкуренція за допомогою вдосконалювання якості продукції одержала назву — конкуренція за продуктом. Цей вид конкуренції ґрунтується на прагненні захопити частину галузевого ринку шляхом випуску нових товарів, що або принципово відрізняються від старої моделі, або представляють її модернізований варіант. Конкуренція, заснована на вдосконаленні якості, носить суперечливий характер. З одного боку, підвищення якості є способом прихованого зниження цін і розширення збуту; з іншого боку — якість — це суб’єктивна оцінка, що відкриває можливості «фальсифікації якості» шляхом реклами та гарного упакування.

Нецінова конкуренція шляхом удосконалення збуту продукції одержала назву — конкуренція за умовами продажу. Цей вид конкуренції ґрунтується на поліпшенні сервісу обслуговування покупців. Сюди входить вплив на споживача через рекламу, удосконалення торгівлі, встановлення пільг по обслуговуванню покупців після при–дбання товару, тобто в процесі його експлуатації.

Таким чином, фірма, що прагне максимізувати прибуток в умовах монополістичної конкуренції, досягає цього переважно за рахунок удосконалення продукції та проведення рекламної кампанії.

Олігополія — це ринкова структура, для якої характерно присутність незначноїкількості фірм на ринку, кожна з яких володіє значною часткою ринку.

Характерні риси олігополії:

Усього кілька підприємств постачають продукцію на весь ринок. При цьомуолігополісти можуть бути двох типів: виробники стандартизованої (однорідної) продукції (виробництво промислових продуктів: сталь, алюміній, цинк тощо) і виробники диференційованої продукції (виробництво споживчих товарів: автомобілі, пиво,сигарети тощо). Зазвичай на олігополістичнних ринках панує від двох до десяти підприємств.

Принаймні, деякі підприємства в олігополістичній галузі мають великі ринковічастки, тобто мають здатність впливати на ціну товару (послуги), варіюючи його наявністю на ринку. Отже, олігополісти є підприємствами, «що диктують ціну».

Підприємства в галузі усвідомлюють свою взаємозалежність. Всі продавці наолігополістичних ринках знають, що коли вони або їхні суперники змінять ціни абообсяг продажів, то наслідки позначаться на прибутках всіх підприємств. Передбачається, що кожне підприємство в галузі визнає, що зміна його стратегії на ринку викличе реакцію конкуруючих продавців. Можлива відповідна реакція конкурентів єосновним чинником, що визначає рішення підприємства. Реакція, яку окремі продавці чекають від своїх суперників, впливає на рівновагу на олігополістичних ринках.

Основою взаємовідносин при олігополії виступає змова підприємств — це явна,таємна або мовчазна угода між підприємствами відносно ціни та обсягів продажу.

Природна олігополія існує, коли кілька підприємств можуть постачати продукцію для всього ринку за менших довгострокових середніх витратах, ніж були бу безлічі підприємств. До такого роду олігополій часто відносять нафтопереробку,виплавку стали, виробництво пива й інших алкогольних напоїв. У цілому ж існування природної олігополії є предметом суперечок економістів.

Дата добавления: 2014-10-17