Розробка виробничої програми та планування її матеріально-технічного забезпечення

Контрольні питання

1. З якою метою складаються плани організаційно-технічного розвитку підприємств?

2. Назвіть складові планів організаційно-технічного розвитку підприємств та розкрийте їх зміст.

3. Розкрийте сутність етапів планування організаційно-технічного розвитку підприємства.

4. За рахунок яких коштів відбувається фінансування заходів щодо технічного розвитку та вдосконалення організації виробництва на підприємстві?

5. Для чого підприємствам необхідно оновлювати свою продукцію?

6. Розкрийте сутність етапів життєвого циклу товару.

7. З яких етапів складається процес виробництва нових виробів?

8. Розкрийте зміст робіт, що здійснюються в межах підготовки виробництва нової продукції.

9. Які показники формують систему показників економічної ефективності виробництва? Як вони групуються?

10. За якими показниками оцінюється ефективність інвестиційних проектів?

Питання для самостійної роботи

1. Обґрунтуйте особливості розрахунку показників ефективності в залежності від різних форм власності.

2. Визначте особливості планування ефективності в процесі плану­вання на підприємствах в сучасних ринкових умовах.

3. Обґрунтуйте можливість використання альтернативнихшляхів фінансування витрат на оргтехзаходи.

5. Охарактеризуйте шляхи вирішення проблем стимулювання під­вищення ефективності заходів.

6. Світові та вітчизняні тенденції й напрямки інноваційного розвитку.

5.1. Зміст плану виробництва й реалізації продукції підприємства, методи розробки виробничої програми

Одним з головних розділів тактичного плану підприємства є виробнича програма, тобто план виробництва та реалізації продукції, який визначає напрям діяльності усіх структурних підрозділів підприємства.

Виробнича програма підприємства визначає такий необхідний обсяг продукції, що повинен бути вироблений у плановому періоді, й за номенклатурою, асортиментом та якістю відповідає вимогам плану продажів.

Постійно зростаючі потреби ринку вимагають від підприємств випуску адресної продукції, її оновлення, здійснення продуманих витрат, планування наступальних дій на конкурентів. У процесі планування виробництва та реалізації продукції важливим є необхідність досягнення компромісу між можливостями випуску та збуту продукції, здатністю нової продукції повноцінно замінювати стару, витратами та доходом тощо. Отже, в процесі розробки плану виробництва та реалізації продукції потрібно визначити множинні цілі та обов’язково стимулювати погодження дій між окремими підрозділами.

Річні плани виробництва продукції підприємств формуються на основі взаємопов’язаної системи планових показників, що характеризують:

мету виробничої діяльності підприємства в цілому та у розрізі його окремих підрозділів;

обсяги та терміни випуску продукції з зазначенням конкретних кількісних та якісних показників за усією номенклатурою;

визначення виробничої потужності підприємства, його цехів та дільниць та збалансування з ними річних обсягів виробництва;

визначення потреби у ресурсах на виконання річної виробничої програми;

розподіл запланованих робіт за основними цехами-виконавцями замовлень та за строками виготовлення продукції;

вибір засобів та методів досягнення запланованих показників, розрахунок рівня завантаження технологічного устаткування та виробничих площ;

обґрунтування методів та форм організації виробництва продукції, здійснення контролю за виконанням плану виробництва та реалізації продукції.

Плановий обсяг випуску продукції підприємства визначається з урахуванням попиту на даний вид продукції. При плануванні важливим є забезпечення рівноваги між сукупним попитом та сукупною пропозицією. Коливання попиту, що відбувається під впливом багатьох факторів, зокрема, характеристик товару, сезонності, рівня платоспроможності споживачів, темпів економічного зростання тощо, повинно оперативно знаходити відображення у планах випуску продукції підприємства. Величина сукупної пропозиції підприємства може бути оцінена за допомогою вартісного показника його середньорічної виробничої потужності.

На підприємствах застосовують агреговане планування випуску продукції, яке розробляється на певні періоди часу з урахуванням коливань попиту. При складанні таких агрегованих планів випуску продукції (робіт, послуг) обов’язково враховують можливості зберігання готової продукції, потребу в позаурочній праці, або вимушені простої, необхідність передачі частини роботи підрядникам, потребу у наймі або звільненні робітників.

Існує три можливих тактики планування сукупного обсягу виробництва:

перша – передбачає постійний обсяг виробництва при постійному значенні виробничого потенціалу незалежно від коливань попиту. Різницю ж між обсягами сукупного попиту та виробництва регулюють шляхом збільшення або зменшення запасів продукції;

друга – передбачає зміни обсягу виробництва у залежності від зміни попиту при постійній величині виробничого потенціалу. При цьому різниця між величиною випуску продукції та виробничим потенціалом регулюється шляхом організації понадурочної роботи з подальшим наданням відгулів, додаткових відпусток, передачі частини роботи субпідрядникам, здачі майна в оренду тощо. Така тактика характерна для підприємств з великою трудомісткістю продукції, застосуванням висококваліфікованої праці та де створення запасу продукції є неможливим з ряду причин;

третя – ґрунтується на змінному попиті та обсязі випуску при змінній величині виробничого потенціалу. Такої тактики дотримуються підприємства з сезонним характером роботи. При цьому різниця між величиною випуску та виробничим потенціалом (персоналом, основними виробничими фондами) регулюється шляхом звільнення та найму працюючих, здачею основних фондів у короткотермінову оренду тощо.

Розробка оптимального плану виробництва продукції (робіт, послуг) ґрунтується на основі мінімізації сукупних витрат за допомогою використання наведених тактик або ж їх поєднання у залежності від конкретної виробничої ситуації, що склалася на підприємстві.

Ефективне планування виробничої програми підприємства обов’язково повинно ґрунтуватися на врахуванні таких складових:

результати роботи підприємства за попередній період;

аналіз прогнозу попиту на продукцію;

створення перспективного плану виробництва продукції;

наявність договорів на виробництво та поставку продукції;

наявність державних замовлень на продукцію підприємства;

заходи по збільшенню виробничих потужностей;

рівень ринкових цін на продукцію, що випускається підприємством;

інформації щодо залишків нереалізованої продукції, величини незавершеного виробництва.

При розробці виробничої програми важливим є:

необхідність дотримання встановлених термінів поставок;

врахування рівня завантаження виробничих потужностей підприємства;

зосередження на випуску конкурентоспроможної продукції.

Основна мета формування виробничої програми підприємства полягає у здійсненні оптимізації номенклатури та асортименту продукції для укладання договорів на її виготовлення та поставку при максимальному використанні виробничого потенціалу, що дозволить отримати високі фінансові результати діяльності.

В процесі створення виробничої програми підприємства можуть бути використані такі методи: рівневе прогнозування, послідовне прийняття планових рішень, ситуаційне планування, лінійне програмування.

Рівневе прогнозування здійснюється у вигляді процесу передбачення очікуваного обсягу продажу та прибутку за трьома рівнями: мінімальним, максимальним та ймовірним. При цьому мінімальний обсяг виробництва визначається на основі розрахунку рівня беззбитковості (величини продажу продукції, за якої сукупні витрати на її виробництво та збут дорівнюють доходу від продажу) та порівняння його з обсягом укладених договорів. Максимальний обсяг виробництва та продажу встановлюється на основі реальної оцінки виробничого потенціалу підприємства й можливості його використання за наявності сприятливої ситуації на ринку. Ймовірний рівень виробництва й реалізації продукції враховує реальні можливості збільшення цін на продукцію підприємства при її реалізації на ринку, а також можливість укладання додаткових договорів на випуск продукції. Звичайно, стабільний стан підприємства, гарні перспективи його розвитку, стійкі ринкові позиції забезпечує максимальний очікуваний обсяг виробництва та продажу продукції.

Сутність ситуаційного планування, що знайшло широке розповсюдження на зарубіжних підприємствах, передбачає здійснення процесу планування випуску продукції, що включає таку сукупність послідовних дій:

визначення ключових факторів середовища, які здійснюють вплив на планові результати діяльності підприємства;

складання нормативного плану, який враховує ймовірність впливу сукупності виробничих факторів на планові результати діяльності підприємства;

вибір для кожного виду продукції основних припущень щодо ситуацій, відмінних від найбільш ймовірної, у результаті чого розробляється автономний план. Такі припущення враховують можливість різних змін у зовнішньому середовищі, які можуть впливати на кінцеві результати. Ситуаційний план не розроблюється у деталях, він передбачає поведінку кожного виконавця в тій чи іншій ситуації;

розроблення механізму переходу від нормативного плану до ситуаційного за умови виникнення відповідних обставин.

Використовуючи ситуативне планування, керівники та виконавці мають змогу здійснення оперативних дій у разі настання несприятливих умов, що були враховані в процесі складання плану, зокрема, зміни обсягу виробництва (ситуаційний план розширення випуску продукції або його згортання) у разі зміни попиту на неї.

Оскільки розробка річної виробничої програми повинна забезпечити максимальний доход, високу фінансову стійкість та платоспроможність підприємства, це зумовлює відбір та включення у план виробництва найбільш конкурентоспроможних та високодоходних видів продукції. На зарубіжних підприємствах з цією методою використовується матриця БКГ, що дозволяє позиціонувати товари за показниками темпів росту та частки на ринку.

В умовах багатопродуктового виробництва, економічної невизначеності, виробничої нестабільності, фінансової нестійкості на вітчизняних підприємствах доцільно використовувати матриці типу “ефект-випуск”. Однією з таких є ранжування усіх видів продукції за системою показників “рентабельність-частка в структурі випуску”. Ранги по кожному виду продукції визначаються за максимальними параметрами даних показників.

На основі отриманих результатів приймається попереднє рішення про включення тих чи інших замовлень у виробничу програму підприємства, але для остаточного прийняття рішення необхідно враховувати й інші складові, зокрема, показники витрат та обмеження основних виробничих ресурсів, можливість швидкої реалізації продукції, своєчасність надходження коштів тощо.

Загальну схему планування виробничої програми підприємства можна описати у вигляді послідовності таких етапів:

1. Аналіз виконання плану виробництва підприємства.

2. Аналіз портфелю замовлень.

3. Розрахунок величини виробничої потужності.

4. Планування випуску продукції у натуральному виразі.

5. Планування випуску продукції у вартісному виразі.

6. Оцінка виробничої програми підприємства.

7. Розробка заходів з реалізації виробничої програми.

Розробка виробничої програми підприємства є досить складним процесом, що вимагає узгодження та врахування у ньому багатьох факторів.

Виробнича програма підприємства є певним інструментом, що дозволяє узгодити можливий обсяг продажів продукції з його виробничою потужністю у плановому періоді.

На промислових підприємствах виробнича програма розробляється за структурними підрозділами у порядку, що є зворотнім до ходу технологічного процесу, і передбачає обґрунтування обсягів та термінів випуску продукції. При цьому виробнича програма основних цехів підприємства є основою для розробки планових завдань допоміжних та обслуговуючих підрозділів (заготівельних, складських, транспортних, ремонтних тощо) та управлінських служб підприємства (технологічної, маркетингової, постачальницької тощо).

Дата добавления: 2014-10-31