Тема 6. Органи прокуратури

1. Розвиток інституту прокуратури в Україні, її місце у системі органів державної влади.

2. Завдання, принципи організації та діяльності органів прокуратури. Система органів прокуратури.

3. Загальна характеристика функцій прокуратури.

1. Найточніші відомості про зародження української прокуратури можна знайти у виданій в 1999 р. у Варшаві книзі В. Свербигуза ”Старосвітське панство”, автор якого повідомляє, що в 1578 р. в сеймі Речі Посполитої був створений особливий для України трибунал – Луцький, депутати якого щорічно обирали прокурора (інстигатора). Уже тоді наглядачі приватних маєтків передавали прокурору зведення про позови і характер правопорушень, а той наглядав за законністю пред'явлення позовів до трибунального суду.

В історії розвитку інституту прокуратури можна виділити декілька періодів. Виходячи з того, що прокуратура є ланкою конкретної державно-правової системи, і зміни її стану відбуваються разом з її реформуванням. Тому періоди розвитку інституту прокуратури в Україні співпадають з основними етапами розвитку її державно-правової системи. Можна зробити висновок про те, що процес розвитку інституту прокуратури в Україні охоплює чотири історико-правові періоди:

- період входження України до складу Російської імперії (1722-1917 рр.);

- період української Народної Республіки (1917-1922 рр.);

- радянський період (1922-1991 рр.);

- пострадянський період.

Прокуратура України почала якісно новий етап свого розвитку з моменту проголошення України суверенною і незалежною державою.

Проблема суті прокурорського нагляду, ролі і місця прокуратури в системі державних органів України з'явилася однією з проблем, з якою зіткнулися різні точки зору під час підготовки Конституції України. Від рішення цього питання залежало визначення цілей, завдань, функцій і повноважень прокуратури. В дискусіях з даної проблеми висловлювалися діаметрально протилежні погляди: починаючи з пропозицій про розширення функцій і повноважень прокуратури і закінчуючи питаннями щодо значного звуження її функцій.

Регламентацію діяльності прокуратури розглянуто у розділ VII Конституції України. Регулювання діяльності прокуратури в окремому розділі означає, що виконання покладених на органи прокуратури функцій є самостійним видом державної діяльності. Прокуратура – організаційно самостійний державно-правовий інститут, який при виконанні своїх повноважень активно взаємодіє зі всіма гілками державної влади і є важливим елементом у забезпеченні балансу між ними.

Існуючі в даний час точки зору про місце і роль прокуратури відносять її до однієї з трьох гілок державної влади (відповідно принципу поділу влади), виводять її з цієї системи як самостійну гілку влади або ж відводять прокуратурі проміжне місце між різними гілками влади.

Прокуратура не може бути віднесена ні до однієї з трьох існуючих влад, оскільки вона не має законодавчих, виконавчих або судових функцій. Прокуратура має свої специфічні завдання, функції і повноваження, тому вона повинна розглядатися як самостійний вид (гілка) державної влади. Прокуратура повинна забезпечувати баланс між всіма гілками влади, перейматися законністю в діяльності існуючих трьох влад, повинна бути одним з елементів механізму "заборон і противаг" і вживати заходів до усунення будь-яких порушень законності від кого б вони не виходили.

Конституція України (1996 р.) пішла шляхом обмежень існуючих раніше функцій прокуратури.

Деякі питання, що раніше розв'язувалися прокуратурою, нова Конституція поклала на суди. Останні здійснюють перевірку законності затримання громадян за підозрою в здійсненні злочинів, провадження арешту громадян, дають згоду на здійснення огляду і обшуку їх житла.

Дослідженню питань прокурорського нагляду, ролі і місця прокуратури в даний час надається велика увага теоретиками і практиками.

2. Організація діяльності органів прокуратури регламентується законом України “Про прокуратуру”. Дія органів прокуратури спрямована на всебічне забезпечення закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захищати від протиправних посягань:

- закріплених Конституцією України незалежності, суспільного і державного ладу, політичної і економічної системи, прав національних груп і територіальних утворень;

- гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;

- основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих рад, органів самоорганізації населення.

Організація і діяльність органів прокуратури заснована на принципах (засадах), передбачених ст. 6 Закону України ”Про прокуратуру”:

1. Централізації й єдності: органи прокуратури складають єдину систему з підпорядкуванням прокурорів нижчестоящого рівня прокурорам вищого рівня.

2. Законності: здійснення своїх повноважень на основі закону.

3. Незалежності й підпорядкованості тільки закону. Органи прокуратури здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів.

Втручання в діяльність прокуратури щодо нагляду за дотриманням законів або розслідування злочинів забороняється. Вплив на працівника прокуратури з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися ухвалення неправомірних рішень, спричиняє кримінальну відповідальність.

Незалежність прокуратури не означає її безконтрольність. Її діяльність контролюється Верховною Радою, Президентом України, а окремі її дії - судом. Арештований, його захисник або законний представник можуть оскаржити в суді і санкцію прокурора на арешт. Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України (КПК) у суді можуть бути оскаржені також ухвали прокурора про відмову порушення кримінальної справи, про припинення справи або ж відмова прокурора відмінити такі ухвали слідчого або органу дізнання.

4. Рівності перед законом: захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак.

5. Публічності: вживання заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

6. Гласності: діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.

Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій чи рухів.

Система органів прокуратури побудована відповідно до державного устрою і адміністративно-територіального поділу України.

Систему органів прокуратури складають:

- Генеральна прокуратура України;

- прокуратури Автономної Республіки Крім, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних);

- міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури (спеціалізовані: транспортні, природоохоронні, з нагляду за додержанням законодавства при виконанні судових рішень у кримінальних справах). У системі органів прокуратури діють також військові прокуратури: регіонів і військові прокуратури Чорноморського флоту і Військово-морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських), а в структурі Генеральної прокуратури є Головне управління військових прокуратур.

Генеральна прокуратура України очолює систему цих органів. Під керівництвом Генерального прокурора вона визначає стратегію діяльності, здійснює нагляд за додержанням законодавства.

Відповідно до ст. 122 Конституції України Генеральній прокурор призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України. Верховна Рада України може виразити недовіру Генеральному прокурору України, що спричиняє його відставку з посади. Термін повноважень Генерального прокурора України – п'ять років.

На посади прокурорів призначаються громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, володіють необхідними діловими і моральними якостями, які досягли певного віку (на посади районних і міських прокурорів - 25 років, на посади прокурорів областей і прирівняних до них - 30 років), мають певний стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах (відповідно 3 і 7 років). Для працівників військових прокуратур необхідно офіцерське звання. Прокурорам і слідчим органів прокуратури привласнюються класні чини відповідно до займаних посад і стажу роботи.

Дата добавления: 2014-10-31